Палеонтологи знайшли муміфікованих динозаврів з першими в історії копитами

Як трагічна загибель динозаврів допомогла зробити дивовижне відкриття?

На півночі США, у штаті Вайомінг, існує так звана "зона мумій" – територія завширшки 10 кілометрів, де умови для збереження викопних решток виявилися винятковими. Саме тут учені під керівництвом палеонтологів з Чиказького університету дослідили кілька мумій качкодзьобих динозаврів виду Edmontosaurus annectens – травоїдних, що колись мандрували Північною Америкою, подібно до сучасних бізонів, пише 24 Канал з посиланням на ScienceAlert.

З-поміж усіх знахідок особливо виділяються два екземпляри, що розкрили абсолютно нові деталі.

• Перший належав дитинчаті, якому на момент смерті було близько двох років. Його тіло зберегло повний м'ясистий профіль, включно з гребенем, що простягався від шиї вздовж хребта.
• Другий зразок – молода, але вже доросла особина віком від п'яти до восьми років, яка зберегла цілий ряд невеликих шипів, що йшли від стегон до кінчика хвоста.​

Однак найбільш інтригуючою та важливою знахідкою стали копита на пальцях задніх ніг дорослої особини. Це не просто рідкісний випадок виявлення копит у динозавра, а й перший відомий приклад їх наявності у будь-якої рептилії. Ба більше, вік знахідки, що становить від 66 до 69 мільйонів років, робить її одним із найдавніших прикладів копит серед усіх відомих тварин.

Відбиток сліду едмонтозавра і анатомія стопи з копитами, виділеними синім кольором / Фото Пола Серено

Копито едмонтозавра / Фото Тайлер Кейлор/Fossil Lab

Дослідники припускають, що копита могли з’явитися ще раніше, в юрському періоді, у панцирних динозаврів, таких як стегозаври та анкілозаври, однак поки що надійних доказів цьому немає, тож цей випадок є фактично найдавнішим відомим свідченням існування копит.

Як вони померли?

Ученим також вдалося з'ясувати, як саме утворилися ці "мумії". Після аналізу за допомогою оптичних сканерів, рентгенівських променів, КТ та електронних мікроскопів стало зрозуміло, що органічних матеріалів у рештках не лишилося. Натомість усі зовнішні структури, як-от шкіра та шипи, збереглися у вигляді відбитка в тонкому шарі глини завтовшки менше міліметра. Ця глина, ймовірно, застигла на мікробній біоплівці, що вкривала тіла тварин у процесі розкладання.​

Шкіра динозавра лишила відбиток у глині / Фото Тайлер Кейлор/Fossil Lab

Ці знахідки розповіли трагічну історію загибелі стада. Зморшкувата шкіра, що щільно прилягала до кісток, свідчить про те, що тіла кілька годин або днів пролежали на спекотному сонці після смерті. Причиною загибелі принаймні частини тварин була посуха.

Іронія долі полягає в тому, що невдовзі після цього їхні тіла були швидко накриті великою масою осадових порід – сумішшю бруду й уламків дерев, йдеться в науковій статті, опублікованій на сторінках Science. Це вказує на те, що тварини загинули за години або дні до того, як почалися сильні дощі, що спричинили повінь. Таким чином, проміжок часу між смертю та похованням, яке законсервувало їхні тіла, становив не більше кількох тижнів.​

Хоча більшість наших знань про динозаврів походить від скам’янілих кісток, іноді вченим щастить знайти сліди м’яких тканин – шкіри, пір’я, луски та навіть органів. Такі знахідки, як ці муміфіковані динозаври, дають одне з найчіткіших уявлень про життя та вигляд стародавніх тварин.​

Нагадаємо, раніше вчені знаходили органічні молекули в кістках динозаврів віком 66 мільйонів років. Це спростувало попередню гіпотезу про повне руйнування органічних матеріалів у скам'янілостях. Крім того, нещодавно палеонтологи запідозрили, що динозаври могли жити у стадах, що складалися з різних видів тварин.