«Заїхати у Покровськ – уже можна давати «За мужність». Найбільші загрози і виклики для Сил оборони
«Заїхати у Покровськ – уже можна давати «За мужність». Найбільші загрози і виклики для Сил оборони

«Заїхати у Покровськ – уже можна давати «За мужність». Найбільші загрози і виклики для Сил оборони

Коротко

  • Зміна сезону ускладнює ситуацію на фронті для Сил оборони: падіння листя та погіршення погоди створюють додаткові ризики.
  • Масове використання армією РФ дронів разом із тактикою просочування є одними з найбільших загроз для Сил оборони.
  • Чіткої лінії розмежування на багатьох напрямках не існує, а дрони все більше ізолюють цілі ділянки передової.
  • Одним із ефективних рішень проблем із логістикою стали наземні роботизовані комплекси.

Війна з Росією вчергове відчутно змінюється. Дерева вже скинули листя, і хоча це не вперше за час повномасштабного російського вторгнення, але саме цього разу фактор зміни сезонів несе значні ризики для лінії фронту і її стабільності. Засилля дронів, падіння «зеленки», суттєве погіршення погодних умов разом із активізацією російських штурмів суттєво ускладнює ситуацію з обороною поточних рубежів для Сил оборони України.

Проєкт «Донбас Реалії» української служби «Радіо Свобода» поспілкувався із військовими про те, як з їхньої точки зору видозмінюється війна та як вони намагаються вирішувати проблеми, з якими вже стикнулися.

Редакція не вказує прізвища бійців з огляду на потреби безпеки.

«Зеленка» і БпЛА

Наразі активна лінія фронту у війні Росії проти України – це, за словами українських військових, десь 1200 км. Значна її частина тягнеться вздовж Дніпра – там вона статична і стабільна. Найскладніші бої точаться переважно за міста. Особливо зараз, в умовах нестачі піхоти.

Одне з них, де обстановка швидко змінюється, – це Куп'янськ у Харківській області. Зіткнення відбуваються на підступах до Костянтинівки, а також у Покровську та Мирнограді.

Українські військові завдають удару по будинку у Покровську, де були виявлені військові армії РФ
Українські військові завдають удару по будинку у Покровську, де були виявлені військові армії РФ
фото: скріншот з відео

Абсолютна ж більшість лінії фронту – це поля і лісосмуги, місцями з вузькими річками. Наприклад один із батальйонів 25-ї окремої повітряно-десантної бригади ЗСУ тримає оборону поруч із Покровськом.

Командир підрозділу із позивним «Гера» так ділить місцевість у смузі відповідальності свого підрозділу: «Поля – це десь 60%, ліси – десь, напевно, 20%. 30 навіть. І будинки – те, що залишилося від них – це 10%. Будинків не залишилося. Тримати зараз оборону в населеному пункті дуже тяжко. Бо противник постійно дуже інтенсивно працює. У них (в армії РФ – ред.) дуже розвинута безпілотна система».

Зараз одне з найважливіших завдань для бійців – не потрапити в поле зору російських БПЛА і не бути виявленими. Натомість вони повідомляють штаб про пересування противника – дивляться, слухають. Уникають зайвого руху – «засвічувати» позицію дуже небезпечно.

«Можуть [російські військові] тупо цілий день працювати «скидами», FPV, поки повністю позицію не знищать. Піхота – це крайній випадок, коли вони повинні приймати бій. Спочатку має виявити пілот, потім працює повністю вся вогнева система – це міномети, це ствольна артилерія, це бригада. Так само «скиди», FPV, а потім уже працює піхота. Ось так воно все повинно працювати. Піхота максимально повинна вже добивати противника», – каже «Гера».

Протягом весни, літа і початку осені російські штурмовики мали простір для маневру – густі лісосмуги часто приховували пересування. Враховуючи, що вже тривалий час звична піхотна група – це 2-4 штурмовика. І вони можуть пересуватися на відстані 500 м один від одного.

«Літо, осінь – от він туди зайшов в цю смугу і його там знайти вже дуже важко. Де він там заліз? У «посадці» якісь бойові дії були, якась є нірка, якийсь приямочок. Завжди щось є. Якийсь кущик є такий щільний, що взагалі не проглядається. Тому «зеленка» має ключову роль в цьому плані – у виявленні противника. Так, я знаю, що нашій піхоті теж буде важче. Теж нас буде видно. Теж розрахункам треба буде посилювати маскування, тому що «зеленка» впала. Це зіграє як і гарну роль, так і погану», – роздумує про вплив осені на оборону офіцер 25-ї ОПДБр з позивним «Лавро».

Основна загроза зараз – величезна кількість масових і дешевих БПЛА. Тепер під їхнім прицілом не тільки фронт, але і будь-які позиції, а також техніка, які перебувають від лінії бойового зіткнення на відстані 5, 10, а й 15-20 км.

Тому бійці закопують у землю, зміцнюють і маскують навіть артилерію – гармати тепер часто нижче рівня землі, а зверху накриті колодами. Так свою «МСТА-Б» вкопали артилеристи 15-ї бригади оперативного призначення НГУ «Кара-Даг». Мотивував негативний досвід інших, розповідає артилерист підрозділу Володимир.

«Знищили нам одну гармату – посікло осколками і ми почали робити ще краще і краще. Щоб не втрачати свої гармати, – пояснює боєць. – Переважно це були FPV-дрони, FPV-крила, які залітали і розбирали повністю все. Потім почали робити залізні двері на вихід ствола. Це придумав командир, придумали наші товариші. План працює надійно».

Радянська МСТА-Б нацгвардійців з 15-ої БрОП «Кара-Даг» максимально прихована від спостереження з повітря і стоїть без коліс – бійці бережуть колеса
Радянська МСТА-Б нацгвардійців з 15-ої БрОП «Кара-Даг» максимально прихована від спостереження з повітря і стоїть без коліс – бійці бережуть колеса
фото: radiosvoboda.org

Від колишньої мобільності гармати тепер фактично нічого не залишилося. На МСТі нацгвардійців навіть колеса зняли – через що вона стала нижчою, а отже укріплення стало ще більш непомітним.

І це відчутно спрощує фронтове життя розрахунку, пояснює інший артилерист 15-ї БрОП «Кара-Даг», Артем: «Взагалі – прийшли до цього. Бо колеса – перші, які при обстрілі ідуть від нас. Дрібні уламки, все це січе їх одразу. І якщо пройшов обстріл – треба швидко поїхати, а колес немає. То швидко вже не виходить. Колеса не маленькі, їх треба десь взяти, і ми декілька комплектів змінили».

По цілях відпрацьовують максимально швидко. Адже навіть слід порохових газів у повітрі може помітити БПЛА-розвідник противника. Хоч гармата бійців і в укритті, вони кажуть, що безпечних місць немає навіть на глибині від фронту.

НРК: боротьба за логістику

В останні місяці будь-яка логістика – вже проблема. Дороги або напрямки руху – противник постійно моніторить. А будь-яка позиція – це зброя, боєприпаси, обладнання, бензин, продукти і вода. Усе те, що дозволяє перебувати там довго і бути боєздатним. І ці припаси треба постійно поповнювати, незважаючи обстановку. А змінювати позицію ще складніше – особливо враховуючи, що вже осінь, пояснює Артем.

«Бо болото, сюди треба заїхати, треба це все викопати і техніка, яка, за можливості, підвозить ті ж самі колоди – їй теж треба заїхати. Вона застрягає. Постійно. Ми, бувало, починали з вечора зі словами «Та зараз ми колоди сюди закинемо та й поїдемо», а тоді під ранок трьома машинами ледве-ледве витягували те все.

Та і просто навіть підвезення боєкомплекту або заміна людей на легкових автомобілях – знижує швидкість. Ти стаєш більш зручною, на жаль, ціллю для ворожих дронів. Був водієм і їздив – їздив по болоту і дуже неприємно, коли ти посеред поля повзеш зі швидкістю 40 км/год і ти, хоч би як хотілося, не можеш швидше», – розповідає боєць.

З іншого боку, та ж погода, попри всі недоліки, які з собою несе, дає і суттєвий плюс.

«Не дай Бог погодні умови – все, в нас нічого не літає, противник буде переміщуватися. А зараз ми чекаємо ці погодні умови. А чого ми чекаємо їх? Щоб заїхати в Покровськ, забезпечити пости, забезпечити все, що є у нас. Всі вогневі засоби. Так само підвезти провізію ближче до позицій, щоб потім забезпечити [їх]. Ми зараз чекаємо цю погоду, – пояснює «Гера». – Так, ми розуміємо, що противник буде затягуватися. Тут уже надія на піхоту. Піхота тут уже працює. Звісно, буде складніше. Чекаємо, вибудовуємо оборону свою. Контролюємо, мінуємо всі шляхи підходу противника протипіхотними мінами».

«Заїхати у Покровськ – уже можна давати «За мужність». Найбільші загрози і виклики для Сил оборони фото 1

Але ізоляція позицій поблизу передової дронами працює в обидві сторони. Тому вже досить тривалий час для доставки необхідного на нуль українські військові використовують мультироторні дрони з великою вантажопідйомністю. Наприклад, на БПЛА Vampire військові за один політ можуть переправити до десяти кілограмів вантажу.

Проте все частіше такі дрони перехоплюють ударні БПЛА противника – про що регулярно рапортує російський підрозділ «Рубікон». До кінця літа таких перехоплень було вже більше тисячі. Тому бійці ЗСУ шукають і розвивають альтернативні способи логістики, щоб не покладатися виключно на доставку повітрям.

Якщо БПЛА за раз несе в середньому 7-8 кг вантажу, то наземний роботизований комплекс (НРК) може везти і понад 100 кг, розповідає командир роти НРК 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ із позивним «Електрик»:

«У нас за вчора один їхав за пораненим – не доїхав, зловив більше 5 FPV-шок і на 6-й закінчився. Один возив будматеріали для бліндажа, зробив декілька ходок і на поверненні назад закінчився. Була ударна місія на третій ділянці, де ми їхали з кулеметами вражати, їхало декілька [НРК] і, на жаль, не всі доїхали. Також були вражені. Ми весь час під ударом, тому що ми весь час там, де ніхто не їздить, як мінімум».

«Електрик» переконаний, що навіть у «кілзоні» НРК можуть виконувати як логістичні, так і ударні функції
«Електрик» переконаний, що навіть у «кілзоні» НРК можуть виконувати як логістичні, так і ударні функції
фото: radiosvoboda.org

Зараз наземні дрони забезпечують чи не половину логістики 93-ї ОМБр, а також допомагають сусіднім підрозділам, бо мають одну із найрозвиненіших у ЗСУ складову з наземними дронами. Одна місія, як кажуть бійці – від кількох годин до кількох діб. І дуже багато важливої роботи саме на наземних роботах, каже «Лис», боєць тієї ж роти НРК 93-ї ОМБр.

«Логістика або евакуація поранених, загиблих. Дуже багато стандартних: завезти, до прикладу, дрова для побудови бліндажів, для перекриття. Ми робимо одну ходку – це 13 колод 4-метрових. Використовуємо для цього великі НРК. До прикладу, як «Змій», «Ратель». Зробили одну ходку, другу ходку і уже в людей є чим побудувати бліндаж і убезпечити себе від дій противника», – перераховує він задачі, які вдається виконувати за допомогою НРК.

Є ще один вагомий аргумент на користь застосування дронів поблизу передової – ціна. Її можна побачити на маркетплейсі Brave1 – від кількох сотень тисяч до кількох мільйонів. Це все ще дешевше за будь-який бронеавтомобіль, які використовують для логістики. Наприклад канадський Roshel Senator, яких Україна отримала близько двох тисяч з 2022 року коштує приблизно $600 тис. – це близько 25 млн грн.

А якщо під час поїздки до передової від удару дрона або підриву на міні хтось гине, держава виплачує родині компенсацію – 15 мільйонів гривень. Ось чому наземні роботизовані комплекси можуть стати реальним рішенням того, як обійти ізоляцію поля бою БПЛА. НРК дозволять берегти найцінніше – життя і, в разі втрати, коштують в рази дешевше за бронетехніку.

«Зараз заїхати в Покровськ – у мене сьогодні заїжджали – це уже можна людям давати «За мужність». Тому що заїхати зараз в Покровськ це… Назад виїхали без одного колеса. І завезти, забезпечити навіть в населеному пункті – дуже важко туди заїхати. Пересуваємося в пішому порядку. Піший порядок – це час. І так само противник виявляє», – пояснює «Гера» на прикладі Покровська, наскільки важко зараз забезпечувати логістику.

Завантажений НРК 93-ої ОМБр для поповнення припасів однієї з позицій поблизу фронту перед стартом
Завантажений НРК 93-ої ОМБр для поповнення припасів однієї з позицій поблизу фронту перед стартом
фото: radiosvoboda.org

«НРК – це один з робочих, дуже робочих інструментів, якщо в правильних руках, які можуть працювати в умовах «кілзони». Це вже доведено сотні разів. Тисячі разів. Доведено, що це інструмент, який працює. Якщо його правильно застосовувати, то це чудовий робочий інструмент у цих надзвичайних умовах. Він дуже гнучкий, з великим потенціалом. Його можна, маючи фантазію, руки, знання і гроші, підготувати під будь-яку задачу і під будь-які умови», – впевнений офіцер 93-ої ОМБр «Електрик».

Останніми місяцями Україна відчуває гостру нестачу людей на фронті. Це призвело до того, що чіткої лінії розмежування на багатьох напрямках зараз не існує. Паралельно дрони все більше ізолюють цілі ділянки передової. І, використовуючи бронетехніку, окупаційна російська армія намагається досягти більших успіхів на полі бою. Вікно можливостей для таких атак обмежене, але найближчі тижні українські військові вважають складними для оборони – поки дощі, якщо не зупинять, то дуже сповільнять будь-яку активність на всій лінії фронту.

Роман Пагулич, «Донбас.Реалії»

Источник материала
loader
loader