Як медійникам знайти, а читачам відрізнити справжнього експерта від «балакучої голови»
Вечірній марафон. На екрані — черговий «експерт», готовий розкласти по поличках будь-яку тему — від геополітики до петуній на балконі. Ми звикли до цих облич, але чи завжди їхня думка справді варта довіри?
Коли слово втратило значення
Медіа часом грішать залученням «універсальних» коментаторів. Учора вони пояснюють курс гривні, сьогодні — переговори між Трампом і Зеленським, а завтра — перебіг бойових дій. Це трохи схоже на спробу лікувати зуби у випадкової людини з вулиці, яка просто впевнено говорить.
Частково це проблема швидких дедлайнів і формату: журналісти запрошують тих, кого знають і хто вміє говорити. Але є ще глибша причина — саме запозичене слово «експерт» спростилося й втратило початковий зміст. З професійного терміна людини, яка робить експертизу чогось, воно стало ярликом для будь-кого, хто щось коментує. Тепер під словом «експерт» різні люди розуміють різне.
Ось приклад. Колись, коли я очолював телеканал, журналісти готували сюжет про ціни на житло. В анонсі йшлося про «експертку з нерухомості». А в ефірі я побачив знайому випускницю інституту, яка тільки починала працювати рієлторкою. Цей випадок показав, наскільки часто журналісти під словом «експерт» розуміють не те, що й глядачі.
Медійники використовують це слово всередині редакцій як універсальний ярлик для будь-якої людини, що висловлює свою думку, незалежно від її реальних досягнень чи регалій. На перший погляд, це може здатися невинним спрощенням, але саме так у нас з’являються експерти з усього, які говорять нісенітниці чи дають непідтверджені прогнози, як на фото до цього матеріалу.
Як внутрішньоредакційний сленг витіснив зміст
Натомість Тлумачний словник визначає: експерт (від лат. expertus — досвідчений) — це фахівець, який здійснює або має експертизу. Вікіпедія доповнює: це фахівець, який має досвід, дослідження, авторитет і компетенцію у своїй галузі. Тобто не просто хтось, хто веде телеграм-канал чи часто виступає на екрані.
Тому ми й бачимо, як політологи коментують економіку, а хіміки — ядерну зброю. Їх запрошують не через знання, а тому, що вони вже «в медіа». І ще через те, що саме попит породжує пропозицію, а не навпаки. І аудиторія отримує ілюзію авторитетності там, де її може не бути.
Таким чином, поняття «експерт» у підписах до всіх цих економічних, політичних, воєнних коментаторів різниться для журналіста й глядача. Журналіст називає експертом просто людину, яка щось коментує (наприклад, інший журналіст може коментувати виступи політиків — і він тоді теж переймає роль експерта в сюжеті, бо це ж тільки роль, її назва), а глядач це сприймає як експерта-знавця й фахівця, який цим займається, має досвід, авторитет і експертизу. Тобто не за медійним сленгом, а саме за словниковим визначенням.
Як визначити справжнього експерта
Щоб повернути слову вагу, читачі й глядачі мають зважувати, чи справді фахівець перед ними, а журналісти — точніше представляти своїх спікерів. Коли журналіст представляє співрозмовника як «експерта», він фактично дає йому оцінку кваліфікації. Це може несвідомо (або й свідомо) навіювати читачеві думку: «Раз це експерт, то його думка — незаперечна і цілком достовірна». У результаті ми ризикуємо створити ілюзію авторитетності там, де її може й не бути.
А тому авторам журналістських матеріалів варто писати в титрах і говорити в представленні не слово «експерт» як синонім просто розумної людини, а дотриматися стандарту точності й написати те, чим можна показати компетенцію цієї людини. Не «воєнний експерт», а офіцер із таким-то досвідом. Не «експерт-міжнародник», а керівник центру міжнародних досліджень. Не «експертка з нерухомості», а співробітниця рієлторської агенції з таким-то досвідом. Це дає глядачеві змогу самому оцінити рівень компетенції.
А щоб читач і журналіст розуміли одне одного, варто тримати в голові кілька простих критеріїв справжньої експертності:
- Професійний бекграунд. Освіта, досвід, публікації, робота в авторитетних установах. Як і в медицині — ви не підете до стоматолога, який учора працював у книжковому магазині або просто вів телеграм-канал про стоматологію.
 - Знання й доказовість. Справжній фахівець оперує фактами, дослідженнями, пояснює складне просто. Не підміняє своєю думкою чи оцінками факти.
 - Актуальність і наявність експертизи в темі. Якщо людина залишила професію десять років тому, її знання могли застаріти. Але часто в нас випускники інститутів зв’язку, які вже давно не у війську й не досліджують тему, все одно називаються «воєнними експертами». Експерт займається тим, про що говорить — а не лише займався колись.
 - Незалежність. Експерт не повинен представляти зацікавлені сторони. Це теж як вибір стоматолога: ви б навряд чи повністю довірилися лікарю, який відверто рекламує лише одну конкретну зубну пасту певного виробника.
 
До речі, в моєму прикладі з рієлторкою, яку представили «експерткою з нерухомості» — чи справді вона є незалежною? Адже вона зацікавлена у певних кроках глядачів, отримує винагороду за їхні купівлю чи продаж житла, тож не є незалежною, а схилятиме їх до певних кроків.
- Тон і аргументація. Фахівець говорить упевнено, але без категоричності, визнає складність теми, не дає безпідставних прогнозів. Він готовий до дискусії, визнає складність питань і можливість існування різних точок зору. На відміну від цього, балакуни часто використовують емоційно забарвлену лексику, безапеляційно нав’язують свою думку та не терплять заперечень. Експерт не буде кричати про те, що він експерт, а значить — абсолютно непогрішимий.
 
І так само уникатиме прогнозів, які неможливо підтвердити. Тут важливо: не всіх прогнозів, а просто патякання язиком про майбутнє, бо кожен прогноз має на чомусь базуватися, чимось бути доведеним. І не сприйматися як єдино можливий варіант, як у гороскопі, а артикулюватися як один із багатьох сценаріїв, за схемою «якщо є так — то може бути отак». Люди, які дають чіткі прогнози без жодного їх обґрунтування, скоріше за все, не експерти, а просто апелюють до своєї харизми й вашого магічного мислення.
Не слово, а компетенція
Отже, підсумуємо. Справжня сила експертного коментаря — не в красивому слові «експерт», а в глибині знань, досвіді та конкретних досягненнях людини. Коли ми ігноруємо регалії, посади, наукові ступені чи практичний досвід, ми позбавляємо читача чи глядача можливості самостійно оцінити вагомість та актуальність наданої інформації. Зосереджуймося на тому, що робить людину дійсно авторитетною в тій чи іншій сфері: чітко вказані посади, регалії, наукові ступені, опис сфери діяльності та досвіду. А ще — давайте читачеві можливість самому оцінити компетентність джерела.
Ну а для читачів або глядачів саме критичне мислення допоможе відрізнити справжню експертність від порожньої балаканини. Перш ніж довіряти черговому «експерту» з екрана, тіктоку чи телеграму, проведіть власну «діагностику», що це за людина, ким і де працює, як довго, чи має досвід, чи слід їй беззастережно вірити та чи відповідає ця людина статусу експерта у темі. Поставтеся до «балакучих голів» як до вибору стоматолога — і тоді справді експертної інформації у нашому житті стане більше, а «експертів з усього» — менше.
Фото: freepik.com
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

