Не боялися ні шаблі, ні кулі: хто такі козаки-характерники і що про них відомо

Хто ж такі козаки-характерники та чому говорять, що вони мали надприродні здібності, розповідає 24 Канал з посиланням на Національну історичну бібліотеку України.

Хто такий козак-характерник?

Історія Війська Запорозького обросла низкою народних оповідей, переказів та легенд, зокрема про козака-характерника.

Козак-характерник, або ж химородник, галдовник, заморочник, згідно з народними легендами, умів ворожити, лікувати поранених козаків, знав психотерапію. Є навіть легенди про те, що козаки-характерники володіли здатністю до подорожей у Наві, тобто – до подорожей в потойбічному світі. Згодом цей образ міцно ввійшов в український фольклор, де характерники постають як невразливі воїни.

Внаслідок особливого військового устрою, способу життя та інших чинників, у козаків-характерників виробились особливі звички, схильності, поведінка, риси характеру та світогляд, котрі суттєво відрізняли їх від інших козаків. Характерників було небагато, тому їх і цінували, шанували та прославляли, боялися і створювали їм містичну репутацію,
– йдеться в матеріалі.

Однак не кожен міг стати характерником. Це люди, які могли виконувати різноманітні завдання та доручення в екстремальних умовах, що і зумовлювало їх особливий статус.

"Звичайно, є в цьому частина вигадки, адже народ завжди приписував своїм героям надзвичайні здібності, але те, що це були великі воїни, що пройшли нелегкий шлях військової досконалості, заснований на вірі, вікових обрядах та звичаях, сумнівів не викликає", – пояснюється в матеріалі.

Козак-характерник / Фото з порталу dp.gov.ua

Які ж функції належало виконувати козакам-характерникам у війську? Вони були, радниками козацької старшини. Найбільш часто козаки-характерники виступали в ролі знахарів, виконуючи функції як швидкої допомоги на полі бою, так і наступного лікарського супроводу, оскільки в козацьких загонах, в більшості своїй, лікарів, як таких не було. Також характерниками були неперевершені бійці і розвідники. Характерники були духовними наставниками для своїх побратимів і фактично становили військову еліту.

Характерниками у народі вважали майже всіх козацьких гетьманів, кошових отаманів і відомих полковників, серед них були: кошовий Григорій Сагайдачний, "який виходив з води сухим, куль уникав"; казали в народі, що також Іван Сірко великий характерник, бо його прізвище походить від "сірий", має вовчу етимологію; Іван Богун, який міг вийти з невеликим загоном проти цілого війська.

Більшість оповідей та легенд про характерників було записано в Україні лише в ХІХ столітті, хоча саме явище древнє, а перші згадки про них зустрічаються ще в літописах, що стосуються другої половини XVI сторіччя. До творення образу характерника долучилися відомі українські письменники. Дмитро Яворницький, письменник, історик, археолог, етнограф, у 1892 році написав "Історію запорозьких козаків". У ній він описав характерників як таких, "котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали".

Факти про козаків

• Сережки у вусі для козаків були не так елементом прикраси, а як те, що несло в собі певний символізм. Така прикраса в лівому вусі у козака означала, що він один син у матері, а в правому – останній чоловік у роду. Козаки також носили по сережці і в правому, і лівому вусі, що означало, що він одна дитина у батьків.

• Багатьох може здивуватитой факт, що серед алкогольних напоїв у козаків дуже поширеним був бренді.

• В часи Богдана Хмельницького козаки носили не шаравари, а звичайні приталені штани з вовни або сукна (голландського). Вони називалися шосси (chausse) або "убранє" (ubranie), були зручні в бою і не такі дорогі як турецькі шаровари (шовк і парчу міг дозволити собі не кожен).