План Віткоффа. Без паніки

Факт, що Зеленський, який сьогодні нічого не робить у зовнішній політиці без узгодження з європейцями, відмовився зустрічатися з Віткоффом, свідчить, що план Віткоффа не є на цьому етапі планом Трампа й не варто сприймати його як остаточний ультиматум американців, за яким – припинення підтримки й інші негаразди.

Обговорювати план серйозно наразі не варто, зокрема, тому, що з усіх витоків поки що не зрозуміло, яким чином Україні будуть надані гарантії безпеки в післявоєнний період. Якщо памʼятаєте, для мене тут є одна гарантія – 30 мільярдів доларів від союзників на рік на ЗСУ (зброєю, навчанням, розвідувальною інформацією тощо). Все решта, включно з НАТО, на цьому етапі – ілюзія.

Факт, що росіяни погодилися на 400 тисяч чисельності ЗСУ (порівняйте з 60 тисячами в Стамбулі) – позитивний. І доводить, що на певні компроміси Путін, вірогідно, готовий.

А ось пункт про далекобійні ракети абсолютно категорично неприйнятний і предметом торгу бути не може. Як і ряд інших.

Ще одна погана новина – оголошення Келлога про скору відставку. Думаю, це реакція на віткоффський план і його намір самому зустрітися з Зеленським.

Хочу сподіватися, що Трамп відставки не прийме.

Підсумовуючи: не панікуємо, спостерігаємо й аналізуємо.