Від водія автобуса — до тренера Ла Ліги: подорож Маноло Гонсалеса з Еспаньйолом

46-річний Маноло Гонсалес не став великим футболістом, зате зумів стати великим тренером. Його шлях — від найнижчих дивізіонів Іспанії до п’ятого місця в Ла Лізі — справжня історія про терпіння та наполегливість.

Колись він водив автобус із Бадалони до Барселони, а тепер очолює Еспаньйол, який лише нещодавно святкував своє 125-річчя й тимчасово піднімався до зони Ліги чемпіонів. Наприкінці жовтня його команда протистояла Атлетіку Льєйда, клубу з напіваматорського четвертого дивізіону, у Кубку Іспанії. Але навіть тамтешній тренер Габрі Гарсія добре знає суперника:

"Я знайомий із Маноло, ми грали один проти одного, — каже він. — Ми обоє прийшли знизу".

І справді, "знизу" — слово ключове. Гонсалес не соромиться свого минулого, навпаки — пишається ним. Він пройшов усі щаблі: від дитячих і регіональних команд до Терсери з майже чотирма сотнями клубів, далі — Сегунда B, Сегунда, і, зрештою, Ла Ліга. Дорога довга, настільки, що ще кілька років тому він не кидав основну роботу — водив приміський автобус у Барселону.

"Я звичайний хлопець", — каже Маноло, перекрикуючи шум тренування Еспаньйола. І це справді так. Без пафосу, без пихи — просто чесна людина, яка зробила себе сама. Хоча він називає вихід у Ла Лігу лотереєю, насправді це результат роботи, таланту й тисяч годин на тренувальних полях по всій Іспанії.

Офіційним беттінг-партнером Ла Ліги в Україні є букмекерська компанія betking.

"Одного дня ти Джон Траволта, а наступного — просто Маноло Гонсалес", — жартує він. Футбол швидко змінює людей. Учора ти зірка, сьогодні — звичайний тренер із лисою головою. Але це не завжди погано. Навесні минулого року 45-річний Маноло, який усе життя прожив у одній квартирі й ніколи не працював у професійному футболі, раптом отримав шанс очолити Еспаньйол. Здавалося, що все сталося за одну ніч. Але насправді — за десять тисяч ночей.

"Коли приходиш у Ла Лігу, здається, що ніколи не був тренером, — усміхається він. — Але ж я тренував у Ебро, Пенья Депортива, Бадалоні. Невже це не рахувалося? Я займаюся цим уже тридцять років".

Можливо, саме тому в нього все вийшло. Гонсалес став найулюбленішим тренером фанатів Еспаньйола за багато років. Його поважають не за гучні слова, а за підхід:

"Твоя мета — зробити гравців кращими. А тоді життя саме покаже, куди тебе занесе".

Маноло Гонсалес народився в крихітному селищі Фольгосо-до-Коурель у Галісії, але коли йому було три роки, родина переїхала до Барселони. Мати відкрила невеликий ресторан, а хлопець — як і всі діти навколо — ганяв м’яча у дворі. Його прозвали Стоїчков — за вибуховий характер, і, як каже сам Маноло, він справді непогано грав. Але не настільки, щоб стати кимось великим.

"Моя стеля — це Сегунда B, — зізнається він. — Через фізику і через голову. Я був саме тим типом гравця, якого зараз намагаюся не виховувати. Надто запальний, постійні видалення, поразки переживав так, що мама знала — краще до мене не підходити. І головне — я не мав поруч людини, яка б мене спрямувала. У Мартіненку з тренером Пако Санчесом я навчився речей, які як футболіст знати не мав би — але вони стали безцінними для тренера. Я робив усе по-своєму, навіть якщо це шкодило команді. Зараз би я собі такого не дозволив".

Він усміхається, але без жалю: «Якби мав іншу голову, краще б про себе дбав. У нижчих лігах багато справді талановитих футболістів. Усе зводиться до того, щоб знайти свій рівень і втриматись на ньому. Роналдіньйо міг стати символом цілої епохи — але не став, і це сумно. Чи міг я дійти до Прімери? Навряд. Але міг мати довшу, розумнішу кар’єру — так".

Маноло ніколи не приховував: якби міг обирати, став би футболістом, а не тренером. "Я б помінявся місцями без роздумів. І своїм хлопцям про це кажу", — сміється він. Але доля розпорядилася інакше. Ще у 16 він почав тренувати. Не з амбіцій — просто йому це подобалось. Згодом зустрів тренера Антоніо Санчеса, який показав йому футбол інакше — не як гру, а як систему. "Саме завдяки йому я зрозумів, що хочу бути тренером", — каже Маноло.

І додає: "Ще одна людина, яка багато мене навчила — Хосе Рамон Пресадо. Він працював у Реалі та Еспаньйолі, і завдяки йому я навчився справлятися з тиском та критикою".

Попри сумніви, він ішов уперед — Мартіненк, Сант Габріель, Бадалона. Майбутнє було туманним, стабільності не було. Лише у 2018 році Маноло нарешті попросив у автобусної компанії відпустку.

"Прокидався о п’ятій ранку, відпрацьовував маршрут, закінчував десь о четвертій, потім їхав на тренування. Додому повертався близько восьмої. Коли навчався на тренерських курсах — працював ночами. Люди бачать лише теперішнє, але не бачать, що за ним стоїть. У Сегунді B мені ще пощастило — можна було якось жити з цього. Багато хто не може. Але настає момент, коли треба зробити вибір: або ризикуєш і стаєш тренером по-справжньому, або залишаєшся з гарантованою, але безликою роботою".

Далі все пішло швидше. У 2020-му його Бадалона вибила Хетафе з Кубка Іспанії. Згодом він привів Пенья Депортива з четвертого дивізіону до двох поспіль плей-офів. У липні 2023-го Маноло очолив дубль Еспаньйола — попри те, що інші клуби пропонували більше грошей. І вже за рік усе перевернулось: перша команда Еспаньйола загрузла у другому дивізіоні, два тренери були звільнені, а клуб стояв на межі катастрофи. "Якби не повернулися в Ла Лігу, ми б пропали", — визнає Гонсалес.

"Для мене вихід у Прімеру— справжня лотерея, — каже Маноло. — Просто опинився в потрібному місці в потрібний момент. Ти думаєш: “Та ні, вони ж не поставлять тренера з дубля, коли треба повертатися до еліти. Це ж питання життя і смерті.” Але вони запитали, чи готовий я, і я відповів: “Звісно.” Головне, що гравці повірили — без цього ніяк".

Під його керівництвом Еспаньйол провів 12 матчів у Сегунді — і не програв жодного, піднявшись до Ла Ліги через плей-оф. Але навіть після цього не було гарантії, що Гонсалес залишиться головним. Його могли просто замінити на більш досвідченого тренера. Та й узагалі, як він зізнається, ще в Сегунді B його часто сприймали як тренера малих команд.

"Спортивний директор Еспаньйола побачив у мені те, чого інші не бачили, — каже Маноло. — Багато футболістів і тренерів отримують ярлики. А насправді в нижчих лігах теж повно таланту. Люди думають: “Та цей хлопець не для Прімери, у нього ж немає досвіду.” А якщо мене поставлять у Ла Лігу, і щось піде не так, — директору доведеться відповідати. Треба мати мужність, щоб ризикнути. І коли на початку результати були не найкращі, гравці могли легко відвернутися: “Та він же новачок, перший сезон у Примері”. Але сталося навпаки".

І ось тепер Еспаньйол — шостий у таблиці, клуб ніби ожив. Нове керівництво, нові ідеї, нова енергія — бізнесмен із Бернлі Алан Пейс тепер відповідає за все. Минуло вже три десятиліття, і все навколо змінилося: замість одного помічника — цілий штаб, замість кількох сотень уболівальників — десятки тисяч. Ресурси, про які колись можна було лише мріяти. Але навіть зараз, коли він стоїть на тих величезних аренах, є момент, який щоразу змушує завмерти — тиша перед стартовим свистком.

І, звісно, зарплата. Маноло сміється: "Та це ж не нулі Моурінью! Коли вперше побачив контракт, подумав лише одне: “Погаси борги, а решту відклади — бо день-два, і все може змінитись".

Чи не зникає при цьому оте відчуття чистоти? Частково — так. У Ла Лізі багато речей, які йому чужі. "Ми ж звичайні люди, просто робимо свою роботу. А мені не подобається, коли будь-яке слово підхоплюють і розкручують", — каже він. І все ж, попри його нелюбов до нескінченних пресконференцій, журналісти його обожнюють. Він говорить прямо, без фільтрів, із гумором і харизмою, якої бракує більшості тренерів.

А наприкінці Маноло дивиться на поле й усміхається: "Насправді все не так уже й відрізняється. Навіть кутовий у нас є той самий, що й колись. І, знаєш що? Він досі працює".

"Я досі нервую щочетверга, — зізнається Маноло. — І якщо колись цей мандраж зникне — значить, час зупинятись. Неважливо, через що: вік, гроші чи просто втома. Якщо в тобі більше немає цієї енергії, то все — гра закінчена".

Перемоги для нього — не стільки радість, скільки полегшення. "Тиск величезний, — каже він. — Бо розумієш: від тебе залежать люди — гравці, персонал, уболівальники. У Прімері все інакше: це не просто футбол, це бізнес, шоу. Але ми намагаємося не втратити головного — задоволення від гри, змагання, самої суті футболу".

Він говорить про своїх підопічних із теплотою: "Мої хлопці — не медійні персонажі, не ті, що женуться за лайками. Вони справжні футболісти. Можливо, мені просто пощастило з людьми, але відколи я тут, усе виглядає по-чесному. Це команда, де всі віддаються повністю, де кожен живе футболом так само, як ми колись у Сегунді B. Я не можу сказати, що це якийсь “інший світ".

The Telegraph

---

Довідка про компанію

betking — ліцензований букмекер, що входить до King Group та здійснює діяльність відповідно до законодавства України. betking пропонує широкий спектр послуг у сфері спортивного беттингу та онлайн-розваг, зосереджуючись на інноваційності, прозорості та принципах відповідальної гри.

betking активно сприяє розвитку спорту в Україні: підтримує професійні команди, реалізує партнерські проєкти та впроваджує ініціативи, орієнтовані на вболівальників і спортивну спільноту.

ТОВ "Слотс Ю.Ей": Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (Рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021), Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення КРАІЛ №559 від 21.11.2024).

---

УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ