Україна не має іншого вибору, окрім як погодитися на мирний план США — FT

З моменту повернення Дональда Трампа в Овальний кабінет Україна та її європейські прихильники побоюються, що США будуть вести переговори про мирну угоду безпосередньо з Росією, а потім спробують нав'язати її Києву. Цей процес розпочався минулого тижня.

Президент США Дональд Трамп дав президенту України Володимиру Зеленського час до 27 листопада, щоб підписати план, який передбачає передачу території Росії та значні обмеження суверенітету України, зазначає Гідеон Рахман, головний оглядач відділу міжнародних відносин Financial Times.

Тепер є три можливі варіанти розвитку подій. Перший — Україна чітко відкидає цей план, і Трамп реалізує свою приховану погрозу припинити допомогу.

Другий — пропозиція, яку підготували американський і російський перемовники Стів Віткофф та Кіріл Дмітрієв, стає основою для перемовин. Українці, за підтримки партнерів у Європі та Вашингтоні, отримують шанс суттєво змінити її.

Третій сценарій полягає в тому, що численні невідповідності та невирішені питання в пропозиції Віткоффа-Дмітрієва призведуть до повного провалу угоди. В результаті війна триватиме.

"Повне припинення допомоги з боку США залишить Україну в безвихідній і небезпечній ситуації. Попри те, що адміністрація Трампа вже суттєво скоротила підтримку Києва, Україна все ще покладається на деякі важливі можливості США", — додає оглядач.

Європейські союзники Зеленського стверджують, що Росія все ще досягає лише поступового прогресу і що посилення тиску на хитну російську економіку може змусити Кремль погодитися на угоду, яка буде набагато менш вигідною для його інтересів.

Якою б не була справжня ситуація на фронті, припинення підтримки України з боку США, безсумнівно, збільшить шанси на прорив російських військових.

"З огляду на загрози, з якими вона стикається, Україна неохоче погодилася прийняти пропозицію Віткоффа й Дмітрієва як основу для переговорів — сподіваючись, що за підтримки друзів у Європі та Вашингтоні їй вдасться прибрати найгірші частини цього плану", — стверджує Рахман.

Подібна тактика вже спрацьовувала раніше: після провальної зустрічі Зеленського з Трампом у Вашингтоні в лютому саме європейська дипломатія зіграла ключову роль у тому, щоб утримати США від повної зради України.

"Зеленському та його команді все одно буде дуже важко приймати план, який передбачає передачу територій, що й досі контролюються Україною — і за які вона заплатила тисячами життів. Але в інтересах України зараз тягнути час: погодитися на переговори, сподіваючись, що дедлайн у четвер не буде остаточним, а пропозицію Віткоффа надалі змінять, коли її недоліки та суперечності стануть очевидні", — вважає оглядач.

Попри обережне схвалення плану російським лідером Владіміром Путіним, ймовірно, що у росіян є власні заперечення та застереження. Москва хоче ще суворіших обмежень для української армії — і негативно ставитиметься до згадки в плані про можливі гарантії безпеки для України, схожі на ті, що надає НАТО.

Участь у переговорах може допомогти українцям виявити заперечення Путіна. Це, своєю чергою, покаже, що не лише Україна є перешкодою для миру, і Трампу буде складніше виправдовувати припинення допомоги.

"Але Україна не повинна брати участь у цьому плані з єдиною метою — його провалення. На тлі тривоги в Києві та обурення в Європі легко забути, що самій Україні також потрібно, щоб війна закінчилася. Погана мирна угода може поставити під загрозу існування країни як по-справжньому незалежної держави. Але й продовження війни завдає Україні величезної шкоди", — переконаний Рахман.

Оглядач підсумовує, що американський план несе величезні ризики для України. Але — якщо розглядати його як відправну точку, а не як кінцевий результат — він все ще може стати шляхом до закінчення війни на умовах, прийнятних для України.

Олег Шамшур, експосол України у США, в статті "28 пунктів Трампа: як продати Україну"  попереджає: реальний мир вимагає не продажу інтересів, а надійних гарантій і сміливої європейської позиції. Інакше сьогоднішні "мирні плани" можуть стати не припиненням війни, а запуском її європейського продовження.