Здається, людство випадково одомашнило нову дику тварину

Чому єноти еволюціонують поруч із людьми?

Тварина, яку іноді називають "сміттєвою пандою" через її схильність ритися у відходах, може бути живим доказом еволюції, що відбувається прямо зараз. Дослідники, яких очолювала Раффаела Леш з Університету Арканзасу в Літл-Року, зосередилися на питанні: чи може сам факт життя поблизу людських поселень викликати ці зміни у дикого виду, пише 24 Канал з посиланням на Phys.org.

Дані, отримані в ході дослідження, яке проаналізувало популяції єнотів по всій території США, свідчать, що це можливо. Ключовим рушієм змін є людське сміття. Єноти вважають наші відходи легким і доступним джерелом їжі. Щоб успішно отримувати їжу зі сміттєвих баків у міському середовищі, єнотам необхідно бути спокійнішими та менш лякливими щодо людей. Цей рух до прирученості (або відсутності агресії) є процесом чисто природного відбору, який стимулює фізичні зміни з часом.

Міські єноти продемонстрували помітне зменшення довжини морди порівняно з сільськими єнотами. Вчені виявили загальне зменшення довжини морди на 3,56% у міських єнотів щодо довжини черепа. Коротша довжина морди є класичною фізичною рисою, пов'язаною із "синдромом одомашнення" – комплексом змін, що також включає зміни форми черепа, менші зуби, а також потенційні зміни кольору шерсті, вух і хвоста, йдеться в дослідженні на Frontiers in Zoology.

Ці зміни, як стверджує гіпотеза, виникають внаслідок відбору на прирученість: тварини відчувають меншу потребу полювати в дикій природі, тому їхній організм перелаштовується на нові завдання.

Чи впливає клімат?

Дослідження підкреслює, що клімат впливає загалом на вигляд усіх єнотів, незалежно від того, чи вони живуть в дикій природі, чи в місті біля людей. У тепліших кліматичних зонах довжина морд загалом зменшується, але життя в місті впливає окремо й іще більше зменшує морди єнотів, порівняно з дикими в аналогічних кліматичних умовах.

Що це нам дає і які подальші кроки?

Раффаела Леш зазначає, що було б доречно і кумедно, якби єноти стали нашим наступним одомашненим видом. Це дослідження важливе тим, що дозволяє спостерігати ранні стадії одомашнення у ссавців. Наприклад, ми давно знали, що собаки – це одомашнені нащадки вовків, але їхнє приручення сталося ще тоді, коли людство не надто переймалося дослідженням природи та іншою наукою, тому ми не мали змоги спостерігати за цим процесом "у прямому ефірі".

За словами дослідників, тепер вони планують розширити проєкт, щоб вивчити інших міських ссавців, таких як опосуми та броненосці, та з'ясувати, чи відбуваються подібні еволюційні тенденції серед них.