Ілюзія простих рішень: чому держава знову хоче «переробити» ФОПи
Ілюзія простих рішень: чому держава знову хоче «переробити» ФОПи

Ілюзія простих рішень: чому держава знову хоче «переробити» ФОПи

Українська економіка живе у складних обставинах, але реакція держави на ці виклики часто залишається передбачувано простою. Як тільки уряд бачить дефіцит бюджету, у списку «швидких» і нібито ефективних рішень знову з’являється знайоме: змінити правила для ФОПів другої та третьої групи.

Аргументи формально логічні – зарплатні ФОПи, штучне дроблення бізнесу, оптимізація податків.

Але рецепт традиційний: замість того щоб працювати з порушниками адресно, держава хоче змінити правила для всіх.

Це і є класична ілюзія простих рішень – коли складну проблему намагаються вирішити універсальним ударом по всій системі.

ФОП – це соціальна функція, а не податкова корова

ФОПи створювалися не як спосіб наповнити бюджет. Їхня роль значно суттєвіша:

  • забезпечення самозайнятості у кризові та воєнні періоди;
  • зменшення навантаження на бюджет (коли людина замість допомоги по безробіттю запускає власний бізнес);
  • збереження гнучкості ринку праці;
  • підтримка локальних економік.

Це – соціальний запобіжник, який дозволив мікробізнесу не зникнути у найскладніші роки.

Очікувати, що малий бізнес вирішить проблему дефіциту бюджету, – концептуальна помилка.

Дві реальності ФОПів: бізнес і схеми

У системі дійсно існують зловживання. Але важливо не змішувати дві зовсім різні реальності:

1. Легальний малий бізнес.

Кав’ярні, майстерні, фрилансери, логістика, сервіс. Це – здорова частина економіки, яка працює по-білому.

2. Оптимізаційні схеми.

Зарплатні ФОПи, десятки «підприємців» усередині однієї мережі, штучне дроблення операцій.

Проблема не в моделі ФОП.

Проблема в тому, що держава не розрізняє ці сегменти і щоразу намагається змінити правила для всіх, а не працювати з тими, хто реально зловживає.

Кейс ТАНО: доказ, що точковий підхід працює

Історія торговельної мережі ТАНО – наочний приклад того, що працювати можна й без зміни законів.

114 ФОПів, які формально виглядали незалежними.

Аналіз пов’язаних осіб.

Оцінка реальної бізнес-моделі.

Результат: одна юридична особа замість десятків формальних підприємців.

Жодних змін Податкового кодексу.

Жодного підвищення ставок.

Жодного тиску на чесний малий бізнес.

Тобто інструменти вже існують.

Потрібна лише воля їх застосувати.

Проблема підготовки рішень: відсутність моделювання

У цивілізованих податкових системах будь-які зміни проводять через:

  • макроекономічне моделювання,
  • оцінку впливу на зайнятість,
  • прогноз тінізації,
  • сценарний аналіз,
  • розрахунок реального фіскального ефекту.

В Україні цей етап зазвичай пропускають.

Не через брак ресурсу, а тому, що державні інституції не мають усталеної практики працювати з такими інструментами.

У підсумку складні рішення замінюються простими,а прості рішення в податках, як правило, найгірші.

Розмови вже шкодять бізнесу

Навіть сама поява ідеї «підкрутити» правила для ФОПів викликає миттєву реакцію:

  • частина підприємців готується до релокації;
  • частина – реєструє компанії за кордоном;
  • частина – відкладає інвестиції.

У воєнний час це неприйнятний ризик.

Малий бізнес – найдинамічніший сегмент економіки, і він реагує швидше за всі інші.

Що потрібно робити насправді

Бізнес спільно говорить про альтернативу.

1. Позиція Української Ради Бізнесу

УРБ звернулася до місії МВФ із пропозицією переглянути вимогу щодо ФОПів і застосовувати реальні, а не декларативні інструменти:

  • оптимізацію роботи ДПС,
  • посилення аналітики,
  • боротьбу зі зарплатними ФОПами,
  • ліквідацію штучного дроблення бізнесу.

2. Використати рекомендацію НБУ та ДПС у повному обсязі

Документ чітко визначає:

ФОП, який працює в компанії як штатний працівник, – це прихована зайнятість, а не підприємництво.

Такі ФОПи мають бути закриті, а роботодавці – оштрафовані.

Цю норму потрібно перевести з рекомендаційної у обов’язкову. Це –  точкове вирішення проблеми, а не удар по всій системі.

Чи будуть зміни до Податкового кодексу і чи варто ФОПам «збирати валізи»

На сьогодні відповідь виглядає доволі очевидною: ймовірність ухвалення таких змін – низька.

  1. Депутати не підтримують рішення. Низка народних депутатів уже публічно заявила, що не голосуватиме за будь-які кроки, які тиснуть на малий бізнес у воєнний час.
  2. Позиція податкового комітету – ключова. Голова Комітету Верховної Ради з питань податкової політики Данило Гетманцев заявив, що оподаткування ФОПів не буде змінюватися до завершення воєнного стану.

Це офіційна позиція, яку неможливо ігнорувати.

  1. Негативний резонанс – надто сильний. Реакція підприємців була миттєвою й масштабною. І влада розуміє ціну такої дестабілізації.
  2. Економічна логіка воєнного часу. Ніхто не відкриватиме ще один фронт протистояння — цього разу з мікробізнесом.
  3. Фінансовий ефект під питанням. Жодне моделювання не підтверджує, що такі зміни принесуть відчутний плюс. Навпаки, ризики тінізації та релокації значно більші.

Заклик до бізнесу

Тому відповідь проста: збирати валізи не потрібно. Натомість варто: консолідуватися, тримати позицію, підтримувати ініціативи про адресні, а не масові зміни, відстоювати спрощену систему як інструмент легальної самозайнятості.

Держава повинна боротися не з малим бізнесом, а з тими, хто використовує ФОПи не за призначенням.

Підсумок

ФОПи – це не джерело наповнення бюджету. Це механізм соціальної стійкості, самозайнятості та локального економічного розвитку.Ілюзія простих рішень — підвищити податки або «підкрутити» правила – не працює.

Працює інше: аналітика, адресний контроль, реальна робота ДПС, використання чинних інструментів НБУ та податкової.

Саме так виглядає зріла політика, яка підтримує тих, хто працює по-білому, і не руйнує найрухливішу частину української економіки.

Михайло Непран, для «Главкома»

Источник материала
loader
loader