День народження Помісної Православної церкви

15 грудня 2018 року в історичному серці Києва, у стінах давньої Софії Київської, під покровом Богоматері Оранти, Непорушної стіни, відбувся Об’єднавчий Собор, який відкрив нову сторінку буття православ’я в Україні – як єдиної помісної автокефальної Православної Церкви.

Об’єднавчий Собор здолав зовнішню штучну ізоляцію українського православ’я та його внутрішні поділи: ми повернули три розділені гілки до єдиної канонічно вірної структури – помісної Православної Церкви України. Тієї Церкви, яка від Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія та Святого і Священного Синоду Вселенського Патріархату отримала Томос про автокефалію.

Тож можна вважати, що сьогодні, у сьому річницю історичного Об’єднавчого Собору, ми відзначаємо й сьому річницю народження нашої помісної Православної Церкви України, створення якої було одноголосно підтримане усіма делегатами Собору, присутнім єпископатом, духовенством, вірянами.

Ці сім років буття Православної Церкви України не є чимось новим, а є логічним продовженням її понад тисячолітньої історії, коріння якої сягає євангельської проповіді в наших землях апостола Андрія Першозваного. Наша помісна Українська Церква – добрий і благословенний плід багатьох століть праці, молитви та боротьби. Тож нині ми, як вже утверджена автокефальна помісна Церква, продовжуємо справу наших попередників.

Нині, коли минуло вже сім років від події Об’єднавчого Собору, можна з упевненістю стверджувати, що той соборний процес був виявом Промислу Божого у піклуванні про Церкву України, про наш народ і нашу державу. За ці роки ми здолали багато серйозних викликів і випробувань, і нині продовжуємо боротьбу в умовах повномасштабної війни. Але наша Церква міцно стоїть на своєму непорушному фундаменті, вона є одним з наріжних каменів нашої незалежної держави, надійною підтримкою для своїх вірян, одним із ключових факторів спротиву російській агресії.

Якби не відбулося того історичного єднання, якби ми залишалися ізольованими та поділеними – ми були б значно слабшими. Завдяки тому, що ми зберегли єдність та продовжуємо її утверджувати і зміцнювати – ми маємо здатність боротися проти окупантів, надихати наших співвітчизників у боротьбі за волю і незалежність, маємо високий моральний авторитет та повагу від міжнародних партнерів у всьому світі.

В єдності – сила! Цінуймо наш великий дар духовної єдності й незалежності, утверджуймо його, примножуймо добрі плоди, дякуючи Богові за всі благодіяння щодо нас. Слава Богу за все!