Український письменник чи українофоб: хто такий Михайло Булгаков, чий пам'ятник зносять у Києві
Український письменник чи українофоб: хто такий Михайло Булгаков, чий пам'ятник зносять у Києві

Український письменник чи українофоб: хто такий Михайло Булгаков, чий пам'ятник зносять у Києві

Дехто вітає знесення пам'ятника російському письменникові, інші – навпаки проти, аргументуючи це тим, що Булгаков з Києва та є начебто великим митцем світового масштабу. Ким був Михайло Булгаков: українцем чи українофобом і чи варто сумувати, через те, що його пам'ятник знесуть – про це розповість 24 Канал.

Хто такий Михайло Булгаков?

Михайло Булгаков народився у 1891 році в Києві та прожив тут до 1921-го, а потім переїхав до Москви. Його родина походить з Росії, а саме з Орловської губернії. Звідти вони і переїхали до столиці України.

Ми були дзвоновими дворяними. Обидва діди – священики; один мав дев'ять дітей, другий – десять,
– згадувала сестра Михайла Булгакова – Надєжда Зємская.

Довідка: Дзвонові дворяни – російською "колокольные дворяне". Мається на увазі приналежність до дзвону, тобто церкви. У російській мові також, зокрема, є поняття "дзвоновий учитель" ("колокольный учитель") тощо.

Щодо батька письменника, то він у 1876 році здобув початкову освіту та був прийнятим на казенний кошт в Орловську Духовну семінарію, яку закінчив у 1881 році. Цього ж року він приїжджає до Києва та вступає до Київської Духовної академії, яку успішно закінчує у 1885 році зі ступенем кандидата богослов'я. За словами історика Геннадія Єфіменка, його прислали в Україну фактично для колоніальної діяльності.

Чи можна Булгакова вважати українським письменником?

Дехто вважає, що Булгаков – частина українського культурного простору чи навіть український письменник. Зокрема, у 2022 році історикиня Ганна Путова зазначала, що Булгаков "Київ любив пристрасно та ніжно, бо це був його дім. Він оспівав його. Тому він належить Києву", пише "УП.Життя".

Однак літературознавець Ростислав Семків це заперечує. На його переконання, Булгакова неможливо вважати українським письменником.

Існує два критерії, за якими можна зараховувати письменників до певної культури. Один із них – це критерій мови. Національна література належить тим, хто писав цією мовою. У нашому випадку – українською. Але є ширший критерій, до якого можна зараховувати так само тих, хто писав іншою мовою, але мав певний пієтет перед цією культурою, літературою та якусь причетність до українського матеріалу,
– пояснює він.

Як приклад Ростислав Семків згадав:

  • Миколу Гоголя, який писав російською, але про українську культуру;
  • Леопольда фон Захера-Мазоха, який писав німецькою, але український матеріал ("Дон Жуан з Коломиї", "Жіночі образки з Галичини") та поважно ставився до української культури.

За словами фахівця, поваги до української культури у Булгакова немає. Це можна побачити не лише у його творах, але і якщо аналізувати його вчинки. Наприклад, Булгаков дезертував з армії УНР і приєднався до Добровольчої армії, тобто до білогвардійців.

"Він був переконаним монархістом і чітко бачив для себе, яку Росію він любить. Це мала бути монархічна Росія. Який Київ він любив? Це мав бути монархічний імперський Київ у складі Російської імперії Ніякого сентименту до української культури у нього немає. До "Киева" є. Але я наголошую – до "Киева", – додає літературознавець.

Федір Дудко, який у 1936 році вперше українською мовою переклав "Білу Гвардію" характеризував письменника так: "Михайло Булгаков – і кров’ю, і духом своїм типовий москаль, для якого все українське є вороже. Тим більшого значіння й цікавости набирають описи боротьби українського війська за свій Київ у освітленні людини, що расово, національно ставиться до всього українського з великою резервою", пише "Український тиждень".

Зауважимо, шо Федір Дудков був автором журналістських репортажів і статей, присвячених Директорії та Армії УНР у Києві в грудні 1918 – січні 1919 років. Ба більше, вочевидь, саме його авторству належить репортаж про молебень і парад на Софійській площі 19 грудня 1918 року, який під ініціалом D опублікували наступного дня в газеті "Відродження".

Ці все мав свого часу читати і Булгаков. Тому Федір Дудко міг оцінити його "Білу гвардію" як журналіст, який свого часу надав письменнику творчий матеріал і як безпосередній свідок тих подій.

Чи був Булгаков українофобом?

Експерти описують політичні погляди Булгакова як російський імперіалізм, шовінізм, українофобія та симпатія до "білого" руху. Він критикував УНР, Павла Скоропадського та Симона Петлюру.

З огляду на погляди та твори Булгакова у квітня 2024 року експерти Українського інституту національної пам'яті визнали Булгакова українофобом та імперцем за світоглядом.

Попри роки життя у Києві, Булгаков зневажав українців та їхню культуру, ненавидів українське прагнення до незалежності, негативно відгукувався про становлення Української держави та її очільників. З-поміж усіх російських письменників того часу стоїть найближче до нинішніх ідеологем путінізму та кремлівського виправдання етноциду в Україні. Світоглядно був на позиціях російського імперіалізму, білогвардійщини, схвалював експансію російського комунізму,
– мовиться у висновках Інституту.

Також фахівці вважають, що у своїх творах він не подає жодного позитивного персонажа-українця, пародіює чи глузливо перекручує українську мову, глузує з української автокефальної церкви, заперечує саме існування української нації.

Булгаков українська мова українофоб література
Висміювання українців і української мови у романі Булгакова "Біла гвардія" / Скриншот "УП. Життя"

До прикладу, в оповіданні "В ночь на 3-е число" Булгаков описує реальні події Української революції 1917 – 1921 років, однак робить це з позиції відвертого ворога українців. Зокрема, гротескно зображує воїнів 1-ого полку Синьої дивізії, їхні уніформи та зовнішності, також у творі можна побачити пародійні сцени спілкування. А в романі "Белая гвардия" устами Алєксєя Турбіна Булгаков так репрезентує своє ставлення до очільника Української Держави гетьмана Павла Скоропадського: "Я б вашего гетмана … за устройство этой миленькой Украины, повесил бы первым…"

В Інституті нацпам'яті додають, що неприховано зневажливим є ставлення Булгакова загалом до всіх українців, навіть до тих, яким він був зобов’язаний своїм улаштованим побутом. Так, у "Білій гвардії" прототипом одного з персонажів є українець Василь Листовничий, власник будинку на Андріївському узвозі, що його орендували батьки письменника. Його Булгаков зображує як буржуя, пристосуванця, жадібного боягуза.

Чи знає світ про українське походження Булгакова?

У всьому світі Булгакова знають саме як російського, а не українського письменника. До прикладу, у британських школах немає такого предмета, як світова чи зарубіжна література. Натомість там вивчають винятково національну літературну традицію. Для ерудованих британців "Майстер і Маргарита" – обов’язковий для прочитання роман, а Булгаков – представник великої російської культури, повідомляє "Хмарочос".

Схожа до Булгакова історія у світі вже була: що про неї відомо?

Таким самим імперіалістом як Булгаков був один із найвидатніших письменників світу Редьярд Кіплінг, який народився у Британській Індії.

У Бомбеї є будинок, в якому народився та прожив увесь час Кіплінг. Британці перетворили його на місце шанування письменника. Коли ж Індія стала незалежною, на хвилі деколонізації музей Кіплінга було закрито,
– зазначає Ростислав Семків.

Літературознавець додає: попри те, що він видатний письменник і дуже хороший стиліст, про Індію писав зневажливо та зверхньо – абсолютно з імперського погляду".

Чому Булгаков не Гоголь?

Ще одну паралель можна провести з іншим російськомовним письменником українського походження Миколою Гоголем. На думку багатьох істориків, літературо– та мовознавців, той ідентифікував себе українцем і дуже любив українську мову. Зокрема, він використовував конструкції, притаманні саме українській, а не російській мові, хоча і писав російською.

Також існує теза, що Гоголь посів центральне місце у російській літературі саме завдяки тому, що був українцем і знав тогочасну українську культуру А вона була майже зовсім не відома в Росії. Тому "переклавши" її для російського читача, він і став знаменитим.

Докази того, що Гоголь вважав українську рідною можна знайти у його листуванні з українським приятелем, ректором київського університету Михайлом Максимовичем. У листі від 20 квітня 1834 року Гоголь аналізує функціонування деяких слів, ужитих Максимовичем у російській і українській мовах. Другу з них Гоголь називає "нашою мовою", передає "Радіо Свобода".

Крім того, у листах з Максимовичем він називав "прекрасний" Київ "нашим, не їхнім містом". Також вживає терміни "Україна" та "український". Ще в одному листі він закликав Максимовича "покинути Кацапію та їхати до Гетьманщини".

Існує думка, що Гоголь представлявся за кордоном як українець. Як доказ фахівці наводять нотатку в реєстрі "визначних" пацієнтів, про що можна прочитати Almanach Carlsbad:

"Mr. Nikolas de Gogol, Ukrainien, etabli a Moscou, auteur de quelques comedies russes".

Источник материала
loader
loader