Чорноморська трійця. Хто що планує?

Оборонні витрати Румунії — при чисельності її збройних сил, за різними оцінками, від приблизно 66 тисяч до 80 тисяч військовослужбовців — із 2014 року по 2019-й коливалися від 1,35 до 1,84% ВВП.

Показника 2% ВВП румуни досягали лише двічі — у 2020 та 2024 роках, тоді як у 2021–2023 роках бюджет Міноборони становив десь 1,7%. Зараз Бухарест робить ставку на розвиток повітряних сил, закуповуючи винищувачі четвертого й п’ятого поколінь F-16 і F-35, а також комплексно модернізуючи сухопутні сили, включно з бронетранспортерами, танками та артилерією.

Румунія інвестує в системи ППО середньої дальності Patriot і берегові комплекси, здатні уражати морські цілі ракетами NSM. Донедавна розвиток флоту не вважався пріоритетом, тож його спроможності залишаються обмеженими.

Хто чим зайнятий у нас під боком?

Одним із ключових завдань Бухареста є підтримка безпеки та низької вартості комерційного судноплавства в Чорному морі. Після 2022 року, коли російські та українські морські міни почали становити більшу загрозу, Румунія вирішила придбати два вживані тральщики для розмінування. У 2025 році вона перейшла до процесу закупівлі корвета, а уряд заявив про подальші інвестиції.

Упродовж багатьох років Болгарія витрачала на оборону до 1,5% ВВП, за винятком 2019 року, коли витрати зросли до 3,1% через закупівлю винищувачів F-16. Однак після 2022 року оборонні видатки збільшилися. У 2024 році вони досягли рівня 2% ВВП.

Чисельність її армії становить 33 тисячі військовослужбовців. Паралельно Софія здійснює кроки з модернізації та зменшення залежності від російських запчастин для радянської техніки, яку вона досі використовує. Ці зусилля поступово поширюються і на флот, і на системи ППО, хоча роки занедбаності означають, що швидких результатів очікувати складно.

Мільйони квадратних метрів?

Основні інвестиції зосереджені на авіації — зокрема, на закупівлі F-16 та систем протиповітряної оборони IRIS-T SLM. У Чорному морі головним пріоритетом є протидія загрозам від морських мін.

Болгарські ВМС експлуатують парк застарілих кораблів з обмеженою бойовою ефективністю. У 2023–2024 роках у Варні спустили на воду два патрульні кораблі, які з часом мають отримати шведські протикорабельні ракети RBS-15. Плановано, що вони увійдуть до строю в 2025 та 2027 роках відповідно. Водночас рішення щодо закупівлі нових ракет для берегових комплексів іще не ухвалене — розглядаються варіанти NSM або RBS-15.

До 2022 року Туреччина витрачала на оборону лише 1,3–1,85% ВВП, переважно через економічні труднощі. Однак у 2024 році витрати зросли до 2% ВВП. Протягом багатьох років Анкара реалізує комплексну програму модернізації збройних сил, поєднану з розвитком оборонної промисловості, здатної виробляти ключові зразки озброєння та військової техніки для всіх родів військ і на експорт.

У межах цього курсу Туреччина оновлює авіацію, зокрема модернізує майже 150 із 236 своїх винищувачів F-16 і планує придбати 49 нових, одночасно шукаючи їм альтернативу. У перспективі вона розробляє власний літак TF KAAN, який має відповідати вимогам винищувачів п’ятого покоління.

Турецькі ВПС мають масштабний і розвинений парк безпілотників, створений на базі вітчизняних платформ. У сухопутних силах, де близько 355 тисяч бійців, триває оновлення парку техніки — це танки Altay, бронемашини Kirpi, Kaplan і Pars, гаубиці T-155 Fırtına, безпілотні наземні платформи.

Відсотки тих, хто ще не зрозумів.

Флот просуває програму MILGEM, яка включає корвети й фрегати класів Ada з протикорабельними ракетами Atmaca. Також введено в стрій десантний корабель TCG Anadolu, який спочатку планували для експлуатації F-35B. Проте через виключення Туреччини з програми F-35 його авіаційний компонент нині спирається лише на безпілотники.

Туреччина також планує побудувати власний підводний човен у межах програми MILDEN. Її системи ППО зараз базуються на великій кількості застарілих систем малої дальності HAWK і Rapier, які мають бути замінені вітчизняними системами малої та середньої дальності HİSAR і SIPER. Анкара також розвиває власні балістичні ракети малої дальності Bora та крилаті ракети Çakır.

Після вступу Румунії та Болгарії до НАТО у 2004 році союзна активність у Чорноморському регіоні полягала у використанні їхніх військових баз для підтримки операцій США на Близькому Сході та в Африці. У 2010 році обидві країни почали приймати ротації Корпусу морської піхоти США, відомі як Black Sea Rotational Force. А у 2014 році США запустили базу ПРО Aegis Ashore у румунському місті Девеселу.

Діттмар, допивай пиво та подавай Клаусу РПСку.

Попри тривалі зусилля, з 2014 року Румунії не вдалося створити чорноморське морське з’єднання чи домогтися постійної ротаційної присутності союзних батальйонних груп на своїй території — НАТО тоді вирішило розгорнути там лише невелику тренувальну місію.

Водночас була запущена посилена місія повітряного патрулювання над повітряним простором Румунії та Болгарії. У 2014–2022 роках британські та американські есмінці щороку проводили у Чорному морі навчання з демонстрації свободи судноплавства, включно зі спільними патрулями з турецькими, румунськими та болгарськими кораблями, візитами до Одеси та проходами через територіальні води біля Криму.

У 2022 році НАТО суттєво посилило присутність у регіоні. Було створено чотири нові батальйонні групи, де рамковою країною в Румунії стала Франція, а в Болгарії — Італія. У 2023 році Чорноморський напрям увійшов до нового регіонального оборонного плану НАТО, який охоплює також Південну Європу, Середземномор’я та Туреччину.

Ідея Ердогана лякає Путіна.

Упродовж останніх десятиліть США були найбільш активним членом НАТО у чорноморському басейні. Їхня присутність сконцентрована в Румунії, де нині розміщено приблизно 1 800 американських військовослужбовців, тоді як у 2022–2023 роках їхня кількість сягала 3 000 осіб.

Із кінця 2021 року американські розвідувальні, спостережні, командно-штабні літаки та безпілотники підтримують майже постійну присутність над акваторією регіону. Найбільшими міжнародними навчаннями є дворазові на два роки маневри Saber Guardian під проводом США в рамках ініціативи DEFENDER Europe.

У 2023 році в них узяли участь понад 2400 військових зі США і 7300 — з інших країн, у тому числі із самої Румунії, Болгарії, Франції та Італії.

Далі буде.