Це щастя, що знаходить тебе самотужки, – Софія Трощук про святкування Різдва на Прикарпатті

Запах куті, голос близьких людей, мелодія улюблених колядок і трохи метушні – магія Різдва ховається у деталях. 25 грудня – це не просто дата в календарі чи набір традицій. Це відчуття повернення до свого коріння, до звичаїв і тих речей, що об'єднують не просто сім'ю, але й всю країну.

Наступна героїня нашого проєкту "Додому на Різдво" – Софія Трощук. Журналістка та ведуча 24 Каналу родом з Івано-Франківська – це комфортне, затишне та зелене місто, що розташоване неподалік гір. Узимку тут панує особлива атмосфера.

Осяює тебе у тяжкі часи, – Софія Трощук про Різдво

Найзатишніші місця в Івано-Франківську – парк Шевченка, міське озеро, річки та Стометрівка. Це частина головної вулиці міста, що під час повномасштабної війни заповнилась світлинами героїв, які повернулися з війни на щиті. Для кожного в Івано-Франківську це нагадування: такою є ціна спокою в місті.

Та найбільше у рідному місті Софія любить дім. У неї є чимало спогадів з дитинства, що пов'язані з Різдвом. Серед найяскравіших – традиція ходити колядувати разом з подругою. Софія брала з собою скрипку, а її подруга Настя – різдвяну зірку.

"Ми співали й віншували – не вірте, коли кажуть, що віншувати й щедрувати можуть лише хлопці! Ми прекрасно поралися і з "маленьким Ісусиком", і з "маленьким пастушком", – ділиться журналістка.

Різдво – це про щастя, яке знаходить тебе самотужки. До нього не треба докладати зусиль. Воно просто осяює тебе навіть у тяжкі часи, бо вороги завжди намагалися відібрати у нас, зокрема, і це: Різдво, родину, традиції, мову. Нас,
– розповіла Софія.

Різдво – особлива мить / Фото з особистого архіву Софії Трощук

У сім'ї Софії є особлива різдвяна історія, про яку варто пам'ятати кожному українцю. Коли її мама була маленькою, то мусила колядувати пошепки, а ходити можна було лиш у "безпечні" домівки. Шкільні вчителі навіть влаштовували "рейди", щоб перевірити, чи не колядують часом учні. Коли проїжджав наглядовий автобус, мамі нашої героїні доводилось з друзями ненадовго ховатися.

"Це були 80-ті роки. Совєтські, важкі. Зараз у нас геть інша ситуація, і колядки з початку грудня лунають всюди: в кав'ярнях і магазинах, навіть у громадському транспорті! А тоді було важко. Однак моя родина – як мільйони інших українських, пронесла цю традицію і подарувала дітям, які народилися вже за часів незалежної України. Ми маємо це цінувати. Щоб наші діти ніколи не колядували пошепки", – наголошує ведуча.

У час, коли ми загадуємо різдвяні бажання і віримо в диво, маємо шанс створити його власноруч. Напередодні Різдва та Нового року Анастасія Зазуляк разом із редакцією 24 Каналу збирають кошти на бус VW T5 для 160 ОМБр. Ті, хто задонатить 200 грн і більше, автоматично стають учасниками нового iPhone 16 256GB.

А від редакції LifeStyle 24 за будь-який донат розіграємо квитки на виставу у театрі Заньковецької. Переможець сам зможе обрати дату і виставу, а також побуває на екскурсії за лаштунками. Донатьте на банку та подаруйте світлий вечір собі або рідним!

Для початку вечері потрібна перша зірка, – як у сім'ї Софії минає Святвечір

У сім'ї Софії Трощук підготовка до Різдва починається за тиждень: потрібно придбати продукти, дідух, зібрати родину за столом, розподілити обов'язки.

Всю підготовку на себе зазвичай беруть мама, мамина сестра (хрещена Софії) та бабця. А в Софії з братом був "священний обов'язок": поки дідусь окроплював дім перед Святвечором, діти ходили за ним та в кожній кімнаті кусали пампушок.

Дідуся вже у цьому світі немає, а мені завжди пампушки асоціюються саме з цим почесним ритуалом. Зараз я вже навчилася ліпити вареники (мені важко дається справа з тістом). Але Різдво робить тобі ласку, і майже кожен із вареників виходить гарним і елегантним півмісяцем,
– зізнається Софія.

До Різдва у домі Софії обов'язково прикрашають ялинку, накривають на стіл та ставлять калачі, які пече бабуся. Також є дідух – це оберіг; символ врожаю, добра і захисту родини.

Калач і дідух – завжди на столі / Фото з особистого архіву Софії Трощук

Як ми вже згадували, Святвечір розпочинається з підготовки. За кілька годин до вечері у домі гамірно: це не чвари чи суперечки, а швидше метушня на тлі запаху різдвяних страв.

Потім, коли страви на столі (їх має бути 12), урочиста молитва. Для початку вечері потрібна перша зірка, яка зійде на небі. Але коли небо хмарне або густе від снігу, довіряємо своїм відчуттям чи тому члену родини, який першим скаже "та може б вже сідали" (не буду таїти гріха – часто в цій ролі виступала саме я),
– з усмішкою каже Софія.

Найперше куштують кутю, а далі всі пригощаються тим, що кожному до вподоби. Після вечері – коляда з тими інструментами, що є вдома. Тато традиційно дзвонить у дзвоник.

Страви на Святвечір / Фото з особистого архіву Софії Трощук

Усі вони про любов – страви на святвечірньому столі

У родині Софії заведено, що страв має бути 12 – це золотий стандарт. Усі вони пісні, тобто без м'яса. Серед цікавинок на столі – "польський борщ" (без м'яса, квасолі й капусти).

Він виходить насиченого рубінового кольору, смакує з вушками (це крихітні вареники з білими грибами). До вареників з капусти чи картоплі додають трохи домашньої лляної олії.

Я люблю всі страви різдвяного столу, й мені важко обрати одну конкретну. Можливо, тому, що всі вони – не про смак, чи розкіш, чи делікатеси (ліґуміни, як каже бабця). Вони – про любов, про піст до того, про хвалу Бога, традиції, культуру. Вони про життя,
– розповідає журналістка.

Найцінніша мить у Святвечорі для Софії – перебувати у колі родини. Саме тоді почуваєш себе собою й знаєш, що це один з найкращих моментів року. Може здатись, що це всього лише мить, але насправді це відчуття триває весь день підготовки.

Страви на Святвечір / Фото з особистого архіву Софії Трощук

Як колядують в Івано-Франківську?

Софія Трощук зізналась, що хотіла б передавати з покоління в покоління та людям з інших регіонів України традицію колядування. Вона пригадала, що ще кілька років тому, лише коли сім'я сідала за стіл, уже приходили перші колядники. Тепер їх дуже мало.

Це трохи сумно… Звісно, часи зараз геть інші, ніж у моєму дитинстві. Але я завжди ховаю "горішки й усякі потішки" на випадок, якщо колядники все ж з'являться,
– ділиться журналістка.

Як колядують на Прикарпатті / Фото з особистого архіву Софії Трощук

Також на Івано-Франківщині поширеним є вертеп. Його робили й в школі, і в інших спільнотах. Наприклад, у музичній школі Софія грала чортеня.

"Ще одного разу я грала ангелика. Зараз це наштовхує мене на думку, що в житті немає нічого однозначно чорного чи білого: цього року ти – ангел, наступного – клеїш роги з підручних матеріалів. І хвіст, звичайно", – додає вона.

Також Софія Трощук поділилася особливою колядкою. Вона про те, як українці боролися за свої традиції, культуру та історію.

Водночас вона не сумна. Має гарну мелодію і слова, які завжди мене розчулюють до мокрих очей,
– зізналась журналістка.

Уставай вже, брате,
Бо вже біла днина,
Бо вже нам ся об'явила
Дивная новина!

Уставай з постелі,
Пускай нас до хати,
Будем тобі українську
Коляду співати!

Бо ми цеї ночі
Йдем хата від хати,
Нашим браттям українцям
Заколядувати!

"Уставай же брате": слухайте колядку онлайн

Різдво ніколи не було гучним, – про святкування під час повномасштабної війни

У 2021 році Софія Трощук створила власну сім'ю. Її чоловік, як уродженець Рівненщини, дізнався, що таке польський борщ.

Чоловік співає колядки ледь чи не найголосніше. Йому, до речі, можна впевнено передати татів дзвіночок під час коляди – дзвонити буде як треба! Якщо без жартів, то все залишилося так само, просто тепер на свята у нас "турне" (звісно, якщо виходить). Ми їдемо на Прикарпаття, а тоді – на Рівненщину,
– поділилась журналістка.

Святвечірній стіл / Фото з особистого архіву Софії Трощук

З початком повномасштабної війни до свят почали ставитися по-іншому: хтось цінує сімейні моменти ще більше, а для когось святкування "не на часі". Однак як у сім'ї Софії, так і багатьох інших домівках на Прикарпатті, Різдво ніколи не було гучним святом.

"Це родинне коло, стіл, який вдалося накрити. Коляда. Гостинці для наймолодших. "Не на часі" точно гучні святкування. Але традиції, молитва, історія… Це те, що треба передавати з покоління в покоління. Це те, що робить нас нами", – зазначає дівчина.

Для Софії Трощук фраза "додому на Різдво" – щось більше, ніж просто слова. Це свято – не тільки про віру та релігію, але й традиції, що передаються з покоління в покоління; про родинне коло, тепло; дитячу коляду та підспівування дорослих.

Я дуже сподіваюся, що всі українські родини зможуть зібратися на Різдво. Хтось прибуде з фронту, і вже не треба буде захищати дім саме таким чином. Хтось повернеться до свого рідного дому, який мусив покинути через війну. Уже зараз більше тиші, ніж гучних веселощів, за тими, хто загинув за нашу країну,
– підкреслює Софія.

Ялинка прикрашає дім на Різдво / Фото з особистого архіву Софії Трощук

Також ведуча пригадала, як на Різдво до неї приїздила подруга з Нікополя. У її регіоні кутю готують з рису – для галичанки Софії це стало справжнім відкриттям. Але й водночас черговим доказом того, яка велика та багата на культурні особливості країна.

Різдво для кожного з нас – це щось різне, своє, особливе. Для одного – це традиція, іншого – мелодія улюбленої колядки; та і як тут не згадати смак куті. Але всі ми погодимось: Різдво – це дім. Місце, де ти чекаєш на здійснення дива, забуваєш про втому й смуток. Віриш, надієшся та любиш.