Мало хто знає, що ця популярна українська письменниця спочатку писала німецькою

24 Канал із посиланням на Chytomo розповідає, що Ольга Кобилянська починала свій літературний шлях німецькою мовою. У цьому матеріалі пояснюємо, чому письменниця формувалася в німецькомовному культурному середовищі Австро-Угорщини, як і чому вона свідомо перейшла на українську, а також яку роль у цьому відіграла її інтелектуальна дружба з Лесею Українкою та спільне коло ідей і цінностей.

Німецька мова на початку кар'єри Ольги Кобилянської

Ольга Кобилянська починала як німецькомовна авторка – цей факт є ані випадковістю, ані винятком для свого часу. Вона народилася і виросла на Буковині, яка наприкінці ХІХ століття входила до складу Австро-Угорської імперії. Освіта, адміністрація та культурне життя регіону значною мірою функціонували німецькою мовою.

Письменниця навчалася саме німецькою, читала європейських авторів в оригіналі та природно намагалася писати тією мовою, якою мислила в інтелектуальному просторі свого юнацтва. У ранній період Кобилянська сприймала німецьку як мову модерної літератури та філософії – інструмент входження у ширший європейський контекст.

Водночас перехід до української не був автоматичним. Це був свідомий і, певною мірою, ризикований вибір – на користь мови, яка тоді не мала такого ж культурного "капіталу", але відповідала її ідентичності.

Ольга Кобилянська / Вікіпедія

Дружба Ольги Кобилянської та Лесі Українки крізь листи

На порталі LUR опублікували листи Ольги Кобилянської та Лесі Українки. Вони дозволяють зрозуміти не лише те, що переписувались письменниці упродовж тривалого часу, а й те, наскільки глибоким був їхній емоційний і інтелектуальний зв'язок.

Ці листи є свідченням дружби двох письменниць, побудованої на взаємній підтримці, довірі та спільному осмисленні ролі жінки в культурі й літературі. Леся Українка звертається до Кобилянської не як до формальної колеги, а як до близької співрозмовниці, з якою можна ділитися сумнівами, творчими планами, переживаннями через хворобу, самотність і нерозуміння з боку суспільства. Листи демонструють, як Леся Українка заохочувала Кобилянську до сміливості – мовної, тематичної, світоглядної.

Також варто звернути увагу на мову цих листів. Вона є емоційною, подекуди експериментальною та сповненою символів і підтекстів. Саме тому листування розглядають не лише як біографічне джерело, а й як частину літературного процесу, що вплинув на формування модерної української прози й поезії.

Ольга Кобилянська та Леся Українка / Вікіпедія

Улюблена кава Лесі Українки

Щоб краще відчути атмосферу, в якій існували ці постаті, варто звернутися і до побутових деталей.

Ми вже згадували, що Леся Українка пила ранкову каву, свідомо відмовившись від чаю. Кава була для неї звичним щоденним напоєм і частиною ритуалу. Інколи вона додавала до неї не молоко, а сметану – характерну деталь побуту, що поєднувала міську кавову культуру з домашніми традиціями. Ця звичка підкреслює практичне й невимушене ставлення письменниці до повсякденного життя, де кава виконувала не декоративну, а функціональну роль – як супутник ранку, роздумів і роботи.