Чи здатна Росія відділитися від Путіна?

За геополітичною логікою стратегія Заходу мала б полягати вже не в стримуванні путінського режиму, а в переході до знищення його у той, чи інший спосіб.

Маніакальна одержимість Путіна ідеєю знищення Української держави наводить на думку, що боротися з російським диктатором потрібно, як з маніяком. Терористичний геноцид України показує, що його дії давно вже вийшли за межі раціональної геополітики та набули ознак ірраціональної біснуватості.

Зараз Владімір Путін є терористом номер один у світі. Але якщо раніше Сполучені Штати бачили єдиною можливістю нейтралізації Осами бен Ладена його знищення, то тепер там намагаються домовитися з російським диктатором, не усвідомлюючи того, що з терористами домовитися неможливо. Їх потрібно тільки ліквідовувати.

Але президент Америки Дональд Трамп витратив майже рік в марних намаганнях умиротворити Путіна, тим самим надавши йому можливість продовжувати криваву війну в Україні. Хоча той ні на йоту не збирається відмовлятися від своєї маніакальної біснуватості, яка ґрунтується на запереченні української державності та прагненні повернути Україну під повний контроль Москви.

Станом на початок 2026 року ця путінська стратегія залишається незмінною, а Кремль готується до тривалого протистояння для досягнення своїх цілей. Таким чином колективний Захід мав би виробити свою нову стратегію стосовно Росії, яка в жодному разі не мусить базуватися на псевдопереговорах, що не спроможні привести ні до якого «миру». Адже не для того Москва підло напала на Україну, щоб після більше, ніж 4 років Великої війни укладати з нею мир.

За геополітичною логікою ця стратегія мала б полягати вже не в стримуванні путінського режиму, а в переході до знищення його у той, чи інший спосіб. І це мусить стати не тільки збільшення санкцій та повне блокування діяльності російського тіньового флоту, а й різке збільшення постачання зброї в Україну. Яке необхідне не тільки для припинення повзучого наступу російських терористичних військ, а й для повного вигнання московитів з усіх українських земель.

На 5 році війни Росії в Україні Захід мав би нарешті визнати, що дотримання стратегії виснаження та стримування Московії не спрацювало. Тому необхідно переходити до прямих дій зі знищення режиму Путіна. Потрібно повністю відкинути аргументи на кшталт того, що усунення тоталітарного правителя Російської Федерації без чіткого плану стабілізації може призвести до хаосу в країні з величезним ядерним арсеналом. Оскільки, чим довше Путін ще зможе перебувати при владі в Росії, тим більшою буде там дестабілізація після його зречення від неї.

А дотримання Америкою, Євросоюзом і НАТО уникнення прямого зіткнення з Росією та зосередження на підтримці України за залишковим принципом, не спрацювало. Тому необхідно виробити нову концепцію дій, яка враховуватиме усі попередні помилки та прорахунки.

Очевидно, що досі Путін прикривався можливістю ядерної ескалації. Адже він та його імперські пропагандисти постійно повторюють, що офіційна ядерна доктрина Російської Федерації передбачає використання ядерної зброї у разі загрози існуванню держави. При цьому вправно підміняються поняття, ототожнюючи російського диктатора з державою. Що дозволяло Москві тривалий час уникати прямого втручання НАТО, зважаючи на ймовірні ризики початку ядерної війни.

Настає час, коли західна спільнота мала б поставити російські еліти перед складним вибором, – ви усуваєте ватажка Кремля від влади, або всі ваші фінансові активи, вілли, палаци, маєтки, яхти, літаки та інша статусна нерухомість, яку ви за «чесно вкрадені» гроші придбали для себе в країнах Заходу, – будуть конфісковані. Іншого шляху подіяти на московський істеблішмент просто не існує.

Сказавши, як це ви зробите, то вже ваша справа. Далі вести переговори ні про що з цим політичним параноїком ми не збираємось. А альтернативою ігнорування цієї останньої пропозиції, стане неминучий поділ Російської Федерації в результаті громадянського протистояння, котре неухильно насувається, та втрата вами контролю над окупованими століттями територіями малих народів.

Для нас неважливо, чи втратить Путін владу під час палацового перевороту, чи ви усунете його в інші способи. А далі вести переговори ми готові лише з новою владою Росії, і вибір мусите зробити ви самі.

І якщо президент Сполучених Штатів Дональд Трамп дійсно зацікавлений у тому, щоб якнайшвидше припинити російсько-українську війну, то потрібно діяти силою, бо інших аргументів путіністи не розуміють.

А поки що до такого рішення визріють в Америці та Європі, необхідно вже найближчим часом довести до кінця міжнародну ізоляцію путінського режиму. Приклавши зусилля, щоб комуністичному Китаю не було більше вигідно витягувати злочинну кремлівську владу.

Путінський режим веде Росію до самознищення. А те, що він ще може хоч якось триматися, відбувається завдяки тому, що російське населення перебуває у стані глибокої апатії та під впливом потужної шовіністичної пропаганди, і ніяк не може позбутися зазомбованості імперськими наративами.

Культ «великої держави» настільки вкорінений в мізки московитів, що ця ідея-фікс стала фундаментом їхньої національної ідентичності, де індивідуальні свободи завжди приносяться в жертву ефемерній експансіоністській «величі».

Цей культ «великої держави» доповнюють такі ключові елементи російської ідентичності:

• месіанство та «цивілізаційна винятковість». Ідея Росії, як окремої «держави-цивілізації», що має особливу історичну місію;
• персоналізація влади – традиція, де лідер держави ставиться вище за інституції, а стабільність суспільства тримається на фігурі «вождя»;
• оборонна свідомість – сприйняття держави як фортеці, що постійно протистоїть «ворожому оточенню», а саме колективному Заходу;
• імперська ностальгія – культ перемог, особливо у Другій світовій війні, що використовується для легітимації статусу «наддержави» та виправдання територіальних захоплень;
• пріоритет державних інтересів над правами особистості, що історично закріпилося як «служеніє Родінє».

Усі ці компоненти разом формують ідеологію, де держава є найвищою цінністю, а добробут громадянина розглядається лише як похідне від її величі. А велич держави вимірюється не якістю життя, а здатністю проєктувати силу. Громадянин РФ не просто зобов’язаний працювати на державу, а має бути готовим віддати життя за її інтереси.

На Московії державна пропаганда активно відродила радянські та імперські міфи про «священний обов’язок». Згідно з цим, смерть за інтереси вождя чи геополітичні амбіції новітньої імперії, подається як найвищий прояв героїчної самопожертви, патріотизму та доблесті.

Тоталітарний режим в Росії призвів до повного контролю держави над усіма сферами життя. Результатом чого стала монополізація влади, ліквідація опозиції, маніпуляція з «виборами», перетворення медіа на інструмент державної ідеології, що формує викривлену картину реальності та культивує образ «зовнішнього ворога», цензура, обмеження інтернету та блокування незалежних ЗМІ, криміналізація інакомислення – впровадження законів про «фейки» та «дискредитацію армії», які дозволяють ув’язнювати населення за будь-яку критику державної політики.

У результаті чого це населення настільки втратило зв’язок з реальністю, що пропагандистське твердження «Путін – це Росія, а Росія – це Путін», стало наріжним каменем конструкції тоталітарної держави, перетвореної на інструмент реалізації приватних інтересів кремлівського диктатора.

Висловлювання спікера Держдуми Вячеслава Володіна, вперше артикульоване у жовтні 2014 року, – «є Путін – є Росія, немає Путіна – немає Росії» – заклало ідеологічне підґрунтя для ототожнення держави з однією особою. Ця концепція стала відправною точкою для перетворення російського авторитаризму на жорстку тоталітарну систему, де існування країни вважається неможливим без диктатора. Такий підхід став вироком для політичної системи Російської Федерації, оскільки позбавив її механізмів спадкоємності та альтернативного розвитку.

Проте це було досі. «Прецедент Мадуро» має вплинути на рішення політичних еліт, підштовхнувши їх до наміру діяти на випередження. Адже якщо їм вдасться домовитися з силовиками з найближчого оточення деспота, то цілком ймовірно, що вони зможуть прийти до консенсусу в питанні, що Путін вже став загрозою для їхнього власного добробуту та безпеки.

Це можна назвати палацовим переворотом, поваленням влади диктатора, чи зламом старого порядку, але від цього суть історичного рішення не зміниться.

Росію ще можна спасти від розвалу, але для цього потрібно діяти швидко та рішуче. Путін і Росія вижити одночасно не зможуть – тепер слово за тими, хто зможе це усвідомити.