Скільки Манчестер Юнайтед витратив на звільнення тренерів

Каденція Рубена Аморіма на посаді головного тренера Манчестер Юнайтед завершилася різко й без зайвих церемоній тиждень тому вранці. Португальця звільнили менш ніж на половині трирічного контракту, який він підписав після приходу до клубу трохи понад рік тому.

Як повідомляє The Athletic, відставка Аморіма стала наслідком напружених стосунків з окремими представниками клубного штабу, а також 14-місячного періоду, сповненого хаосу й нестабільності. Серед усіх останніх постійних тренерів Юнайтед менше матчів на чолі команди провів лише Девід Моєс. Та якщо перебування Аморіма на лаві було коротшим за більшість, то його звільнення принесло те, що для Юнайтед уже стало звичним явищем: солідні компенсаційні виплати.

Клуб виплатить близько 10 мільйонів фунтів (13,5 млн доларів) Аморіму та його штабу — наслідок дострокового розірвання контракту, який мав діяти до червня 2027 року.

Аморім очолив Юнайтед лише в листопаді 2024-го, приїхавши до Манчестера в статусі одного з найперспективніших молодих тренерів Європи після яскравих чотирьох із половиною років у Спортінгу з Лісабона. За його перехід і роботу штабу Юнайтед заплатив приблизно 11 мільйонів фунтів. Іронія долі: вже через чотири дні після того, як Аморіма офіційно оголосили майбутнім тренером Юнайтед, його Спортінг розгромив Манчестер Сіті 4:1 у Лізі чемпіонів — у його останньому домашньому матчі на чолі лісабонського клубу.

Результати Юнайтед під його керівництвом здебільшого виглядали похмуро, але під час ухвалення рішення про дострокове завершення експерименту з Аморімом клуб змушений був зважати не лише на футбольні причини. Звільнення тренерів коштує дорого, а у випадку з Юнайтед фінансова складова стала особливо чутливою темою після того, як у лютому 2024 року сер Джим Реткліфф придбав частку в клубі.

Майже 27 років — із кінця 1980-х — Манчестер Юнайтед узагалі не замислювався про вартість зміни тренера. Тривала й феноменально успішна епоха сера Алекса Фергюсона гарантувала, що всі проблеми зазвичай виникали де завгодно, але не на лаві запасних Олд Траффорд. Після його відходу у 2013 році все змінилося. Аморім став уже шостим постійним мешканцем цієї тренерської зони за наступні 12 із половиною років.

Оця постійна турбулентність мала свою ціну. Відхід самого Алекса Фергюсона, хоч формально це і не було звільненням, уже тоді обійшовся Манчестер Юнайтед у £2,4 млн — саме стільки коштувало розставання з тренерським штабом, який не входив у плани його наступника Девіда Моєса. А сам Моєс протримався недовго: лише десять місяців із шести років контракту. У квітні наступного року його теж звільнили, і разом із його командою це додало клубу ще £4,9 млн витрат.

На тлі подальших рішень це було чи не найдешевше розставання.

Луї ван Гаал пережив Моєса на два роки, але і його епоха завершилася достроково — з рахунком £8,4 млн за розрив контрактів із нідерландцем та його асистентами. Далі настала черга Жозе Моурінью. Його звільнення у грудні 2018 року принесло португальцю та його оточенню £19,6 млн — найбільшу компенсацію тренеру в історії клубу. Відхід Уле Гуннара Сульшера (£9,1 млн) і Еріка тен Гага (£10,4 млн) теж навряд чи можна назвати дешевим, особливо з огляду на те, що тен Гага звільнили менш ніж через чотири місяці після активації річного продовження контракту.

Найбільше питань — навколо Ральфа Рангніка. Німця запросили як тимчасового наставника після відходу Сульшера, пообіцявши йому дворічну консультативну роль після сезону-2021/22. До цієї посади він так і не приступив, а його відхід у травні 2022-го збігся з появою у звітності ще £14,7 млн компенсаційних витрат.

За інформацією, яку клуб надавав тоді, ці £14,7 млн не були виплачені виключно Рангніку та його штабу. Частина коштів пішла на ширші кадрові зміни — як у футбольному, так і в нефутбольному департаментах Юнайтед. Тож точна сума, яку отримав сам Рангнік із командою, залишається невідомою.

Навіть якщо повністю виключити цей пункт, загальні витрати Манчестер Юнайтед на звільнення тренерів за ці роки оцінюються приблизно у £64,9 млн. Точна цифра стане зрозумілою з наступного фінансового звіту клубу за кілька місяців, але в масштабах такого клубу це не виглядає критично: менше одного відсотка від загальних доходів з моменту, як Фергюсон пішов понад 12 років тому.

Фінансово клуб міг собі це дозволити. Юнайтед залишався прибутковим у кожному з років, коли звільняли Моєса, ван Гаала та Моурінью. Та й загалом це не унікальна історія. Чимало клубів — Челсі тут першим спадає на думку — витрачали власні чималі суми, змінюючи головного тренера.

Втім, останнім часом баланс почав зміщуватися. Проблеми на полі поступово, але невблаганно почали вдаряти й по фінансах за його межами. До витрат на відхід тен Гага додалися ще £4,1 млн, які Манчестер Юнайтед заплатив за розставання зі спортивним директором Деном Ешвортом — лише через п’ять місяців після його призначення. У сукупності компенсації за Ешворта, тен Гага та його асистентів склали близько двох п’ятих усіх витрат клубу на кадрові зміни минулого сезону. У футбольній вертикалі навіть одна-дві помилки мають непропорційно великий ефект.

У сезоні-2024/25 Юнайтед скоротив зарплатний фонд на £51,5 млн — відчутне падіння на 14 відсотків, яке відображає звільнення 176 співробітників з адміністративних посад, тобто зменшення штату на 22 відсотки. Але саме тренерські звільнення з’їли 28 відсотків цих заощаджень і припали на період, коли клуб і так ніс витрати, пов’язані з масштабною оптимізацією. У першому кварталі сезону-2025/26 зарплатні витрати скоротилися ще на £6,6 млн (вісім відсотків) у порівнянні з роком раніше — і компенсація за відхід Аморіма перекреслила цю економію з надлишком.

Інші виплати, пов’язані зі звільненнями, реструктуризацією та скороченнями, з моменту приходу Реткліффа вже обійшлися Юнайтед у £34,5 млн. У перспективі заощадження без тягаря компенсацій стануть відчутнішими, але факт залишається фактом: клубу явно не потрібні дорогі управлінські прорахунки, які нівелюють позитивний ефект змін.

Зворотний бік постійних тренерських звільнень у тому, що наслідки слабких результатів не обмежуються лише тренерським штабом. 15-те місце в Прем’єр-лізі минулого сезону принесло Юнайтед £136,2 млн призових — це найнижчий внутрішній показник з 2016 року, якщо не враховувати пандемійний сезон-2019/20.

Відсутність єврокубкових доходів цього сезону також впливає на прогноз: клуб уже закладає невелике падіння виторгу у кампанії-2025/26, тоді як обороти конкурентів зростають. І ці прогнози ще враховують мінімально прийнятне місце в чемпіонаті. Не вдасться досягти його — фінансовий удар буде ще відчутнішим.

Як би не склалися події далі, внутрішня перебудова Юнайтед чітко дала зрозуміти: футбольний результат стає ключовим чинником бізнес-успіху клубу. І вже другий сезон поспіль керівництво доходить висновку, що восьмизначна сума за звільнення людини, відповідальної за ці результати, — це ціна, яку вони готові платити.

The Athletic