/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F6aa05d0ff5c5d3f02783a1d8898489ff.jpg)
Протести в Ірані й погрози Трампа: що буде з цінами на нафту та чи постраждає Росія
Світовий ринок нафти опинився під подвійним впливом геополітичних та торговельних факторів. На перетині 2025 та 2026 років економічні потрясіння в Ірані призвели до масштабних протестів, а це мало певний тиск і на енергетичні ринки.
Наразі психологічний чинник через погіршення ситуації в регіоні призвів до короткочасного зростання цін на нафту.
До цього додається й те, що президент США Дональд Трамп оголосив про можливість запровадження 25% тарифів на товари країн, що торгують з Іраном. У цьому випадку варто звернути увагу і на Росію, для якої Іран є союзником. Будь-яке зниження цін на нафту може призвести до погіршення і так не простої економічної ситуації в країні.
24 Канал дізнався, як ситуація навколо Ірану впливає на ринок нафти, які фактори, зокрема торговельні мита від США, впливають на формування цін на нафту, та як ситуація в Ірані вплине на Росію.
Як ситуація в Ірані вплине на світовий ринок нафти?
Як розповів для 24 Каналу економіст Олег Гетман, Іран є доволі великим виробником нафти, але у порівнянні з США, Саудівською Аравією і навіть з Росією, його добовий видобуток не такий великий.
Річ у тім, що країна вже доволі давно під санкціями й не грає ключової ролі на ринку нафти. Саме тому вплив Ірану на світові ціни "чорного золота" обмежений, зокрема через останні події в країні.
Олег Гетман
Економіст, координатор експертних груп Економічної експертної платформи
Наразі вартість нафти навіть трішки подорожчала, але несуттєво. Варто зазначити, що нічого не трапиться, якщо буде повністю призупинений експорт нафти з Ірану. Його швидко вдасться замінити нафтою з Венесуели, або внаслідок збільшення видобутку в Арабських Еміратах.
- Нагадуємо, що за прогнозами EIA, середній видобуток у 2025 році близько 13,5 мільйона барелів на день. Саудівська Аравія – близько 9 мільйонів барелів на день, а Росія – за офіційними даними, трішки більше, ніж 9 мільйонів барелів нафти на день.
- В середньому Іран видобуває понад 3 мільйони барелів нафти на добу. Але у Reuters пишуть, що у грудні 2025 року постачання іранської сирої нафти скоротилося на 100 тисяч барелів на добу.
- Річ у тім, що Іран перебуває під санкціями США, спрямованими на обмеження експорту через ядерні роботи Тегерана.
Яка зараз вартість нафти?
Енергетичний експерт Михайло Гончар у коментарі 24 Каналу заявив, що зараз на ринку спостерігається деяке підвищення ціни на нафту, але воно не виходить за рамки звичайного підвищення, коли в основному реагують нафтові спекулянти, намагаючись просто використати ситуацію на свою користь.
Михайло Гончар
Директор Центру Глобалістики "Стратегія XXI"
Іран є гравцем нафтового ринку глобальним, проте це не Саудівська Аравія, не ОАЕ, і навіть не Ірак. Левова частина іранської нафти, а це десь 90%, надходить лише на китайський ринок. Тому не варто перебільшувати її вплив на світовий ринок.
Крім того, події в країні не торкнулися нафтового сектору, тобто за словами Михайла Гончара, ніхто не палить свердловини, переробні заводи тощо.
Крім того, важливим є ще й те, що на світовому нафтовому ринку немає дефіциту ресурсу, і його не прогнозується.
- Міжнародне енергетичне агентство ще з минулого року вказує на те, що з 2026 року є надлишкового прибуття нафта на ринку, додає експерт.
- А якщо проаналізувати динаміку вартості еталонної марки нафти Brent впродовж 2025 року, то вона була спадною: в середині січня торік ціна була в середньому 80 доларів за барель, а наприкінці року – майже 60 з гаком доларів за барель, резюмує Гончар.
- Втім ціновим сплеском у 2025 році, після якого вартість зросла, став ірано-ізраїльського конфлікту – тоді вартість нафти сягнула до десь 70 доларів за барель. Зараз ситуація є доволі подібною, але зростання доволі несуттєве порівняно з іншими випадками.
Тобто якщо у короткостроковій перспективі прогнозувати, то ситуація в Ірані призведе до збереження підвищення ціни. Але потім можливе зниження ціни, зокрема через обіцяні 30 – 50 мільйонів барелів венесуельської нафти від Трампа, яку невдовзі почнуть реалізовувати,
– прогнозує Гончар.
Тут варто додати, що йдеться про нафту, яку вже видобули. Хоч вона і не справить ефекту обвалу ціни, бо це невеликі обсяги для глобального ринку, але так чи інакше, якщо в Ірані не буде подальших катаклізмів, які зачеплять нафтовий сектор, то ціна падатиме.
Крім того, є низка країн, зокрема Перської затоки, які хочуть розширити свою ринкову нішу і збільшити свої обсяги постачання, що теж матиме вплив на вартість, зауважує пан Михайло.
- Станом на ранок 15 січня, свідчать дані TradingEconomics, ф'ючерси на сиру нафту марки Brent впали приблизно на 3% – до приблизно 64,5 долара за барель. Це перервало 5-денне зростання, адже зменшилося побоювання щодо військового удару США по Ірану.
- Ф'ючерси на сиру нафту WTI також впали – до приблизно 60 доларів за барель. Вплив на такий спад теж пов'язаний із ситуацією в Ірані.
Чи вплинуть обмеження Трампа на Іран ще й на Росію?
Натомість тарифи, про які погрожував Трамп, можуть стати корисними насправді, каже Гетман. Річ у тім, що мита безпосередньо не стосуються нафти, а будь-чого, що інші країни купують в Ірану.
Відтак інші держави будуть доволі обережно діяти щодо Ірану у такому випадку, а тому економічна ситуація в країні лише погіршуватиметься,
– додає економіст.
А якщо у цьому питанні розглядати Росію, як одного із партнерів Ірану, то варто зауважити, що країна наразі вже під великою кількістю санкцій. Тому запровадження Трампом 25% тарифів не вдарить по Росії, адже вона майже немає обігу товарів з США.
Більший ефект на Росію матиме геополітичне питання, адже режими диктаторів поступово падають у світі.
А тому економіка Росії від цього постраждає ще більше, на додачу зі спадом цін на нафту. Для цього потрібно, щоб в Ірані має в той чи інший спосіб врегулюватися, і бажано, щоб це було повалення режиму аятол. У такому випадку ціни на нафту впадуть,
– каже Гетман.
Нагадуємо, Дональд Трамп пригрозив запровадити 25% мит на країни, які ведуть торговельні відносини з Іраном на фоні протестів в країні проти режиму аятол.
Яка країна може найбільше постраждати?
Натомість експерт Гончар зауважує, що для Трампа основним механізмом протидії проти ворогів США є митна політика. А погрози про 25% тарифів для країн, що торгуватимуть з Іраном, є показником цього.
Якщо ситуація, наприклад, з крахом режиму аятол в Ірані зараз не вдасться (це не перші заворушення проти режиму в Ірані), то безперечно США вдадуться до жорсткішої політики пов'язаної з іранською нафтою,
– каже співрозмовник.
Однак найбільше теперішня ситуація вплине саме на Китай, який є основним отримувачем іранської нафти. Саме тому для Китаю важливо зберегти режим аятол в країні. Це, своєю чергою, стане предметом переговорів для США та Китаю, які вже заплановані навесні цього року.
Чи вплине повалення режиму аятол на зниження ціни на нафту?
Михайло Гончар зауважує, що все залежатиме від того, чи збережеться робота нафтового сектору Ірану. Наразі ресурс видобувається та відвантажується.
Тобто якщо соціально-політичні катаклізми не зачеплять нафтовий сектор, то, власне кажучи, ціна піде вниз. Однак варто пам'ятати, що нафтогазовий сектор Ірану потребує інвестицій, як і нафтова галузь Венесуели,
– зауважує експерт з енергетики.
- Режим аятол в Ірані переважно витрачає кошти на створення проксі організацій за межами Ірану для досягнення своїх стратегії зі зниженням Ізраїлю, протидії Заходу тощо. А от внутрішня інфраструктура лишається недоінвестованою.
- Наступники в Ірані, які можуть прийти після аятол, ймовірно перейдуть до політики реформ. Втім йдеться про довгострокову перспективу.
Так само, як і про венесуельську нафту зараз багато хто говорить в тому контексті, що вона буквально затопить глобальний нафтовий ринок, а ціни опустяться. Але для того, щоб вона це зробила, потрібні не місяці, а роки. І лише тоді це запрацює,
– каже Гончар.
І 2025 рік показує, що тенденція на збільшення видобутку працює, тому що додаткові пропозиції нафти з'являються не лише в країнах-членах картелю ОПЕК+, але і в інших.
В тому числі США з політикою інтенсивного буріння та нарощуванням виробництва нафти, або ж країни Перської затоки, що працюють в напрямку якраз розширення ринкової ніші.
