Прорив у ДНК розкрив таємницю останків римської епохи

Ким вона була насправді?

Історія таємничих останків почалась у 2012 році, коли в підвалі ратуші міста Істборн, Велика Британія, знайшли коробку зі скелетом. Знахідка зберігалася там десятиліттями й походила з офіційних розкопок біля стрімких крейдяних скель Бічі-Хед, проведених ще у 1950-х роках. До коробки була прикріплена коротка записка, але жодної детальної інформації про поховання чи обставини смерті не збереглося, пише SciTechDaily.

Ситуація ускладнилася після перших наукових досліджень:

• Ранні аналізи припускали, що жінка могла мати не дуже давнє походження з Африки, трохи південніше Сахари. Ця версія викликала широкий резонанс, адже потенційно свідчила про африканську присутність у римській Британії значно раніше, ніж вважалося.
• Пізніше з’явилася ще одна гіпотеза – середземноморське походження, зокрема з території сучасного Кіпру.

Проблема цих вагань полягала в якості матеріалу: ДНК була фрагментарною, а результати не мали достатньої надійності. Але ситуація змінилася завдяки прогресу в галузі палеогенетики. Команда дослідників повернулася до скелета, застосувавши сучасні методи секвенування та порівняння з новими геномними базами даних.

За словами доктора Вільяма Марша, нові підходи дозволили з набагато більшою точністю визначити генетичні зв’язки цієї жінки. Дані показали, що її спадковість найбільше збігається з населенням римської Британії, зокрема півдня сучасної Англії, а не з Середземномор’ям чи Африкою.

Старша авторка дослідження, докторка Селіна Брейс з Natural History Museum, наголосила, що така зміна інтерпретацій є нормальною для науки. Нові технології уточнюють картину, коли з’являються кращі інструменти та ширші порівняльні дані.

Як вона жила?

Окрім походження, науковці змогли дізнатися більше і про життя цієї жінки:

• Радіовуглецеве датування вказує, що вона померла між 129 і 311 роками нашої ери – у період активної присутності Римської імперії в Британії.
• На момент смерті їй було приблизно від 18 до 25 років.
• Її зріст становив трохи більше 1,5 метра.
• На кістках ноги зафіксували слід загоєної травми, що свідчить про серйозне, але не смертельне поранення у минулому.

Харчування також залишило свій слід. Ізотопний аналіз вуглецю та азоту показав, що раціон жінки містив значну кількість морепродуктів, що логічно для прибережного регіону.

Нові ДНК-дані дали змогу провести й судово-антропологічне моделювання зовнішності. Найімовірніше, вона мала світлу шкіру, блакитні очі та світле волосся.

Результати роботи опублікували в Journal of Archaeological Science, і вони ще раз показали, наскільки мінливою може бути історія, коли наука отримує нові інструменти. Жінка з Бічі-Хед перестає бути сенсаційним винятком і стає частиною складної, але реалістичної мозаїки життя римської Британії.