2026 рік стане ключовим: експерт дав прогноз на переговори і три сценарії завершення війни

2026 рік може стати ключовим для мирних переговорів між Україною та Росією, адже від того, як розгортатиметься дипломатичний процес, залежатиме подальший розвиток війни. Розмови про "енергетичне перемир'я", і етап переговорів в Абу-Дабі з одного боку є конструктивним показником, але певні дії Кремля і навіть позиція США викликають серйозне занепокоєння.

Професор американістики Скотт Лукас в інтерв'ю для 24 Каналу пояснив, що зараз відбувається у переговорному процесі, до чого тут "пауза в ударах", як розуміти гучні кроки США та який сценарій миру в Україні зараз є найбільш реалістичним.

Чому гарантії безпеки пропонують в обмін на Донбас

"Енергетичне перемир'я" могло розпочатися 29 січня. У статті у Financial Times говорилося, що США та Україна обговорювали пропозицію обмеженого припинення вогню, згідно з якою Росія припинить атаки на українські енергооб'єкти в обмін на те, що Україна – по російських НПЗ і танкерах. Якщо Путін погодився, то навіщо йому це?

З понеділка ми отримали низку суперечливих заяв та повідомлень. Щодо нагального питання, чи буде у нас "енергетичне перемир'я", яке принаймні триватиме до цих вихідних, до другого раунду переговорів в Абу-Дабі. Знаєте, якщо росіяни не спробують атакувати енергетичну інфраструктуру, інші цивільні об'єкти, можливо, вони погодилися. Ви чудово розумієте, щодня і щоночі вони запускають ракети, дрони, часто сотні боєприпасів, намагаються заморозити українців, позбавити їх електроенергії та опалення.

На цю мить те, що у нас є, це заява деяких українських військових та російських військових блогерів, по суті, спостерігачів, які стверджують, що припинення вогню було узгоджено з 7 ранку за київським часом. Але Кремль відмовився це підтвердити й фактично уникнув коментарів. У нас поки що немає офіційних заяв від уряду Зеленського, а також від американців, як від потенційних посередників.

Інтерв'ю з і Скоттом Лукасом: дивитись відео

Чесно кажучи, я не знаю про це перемир'я, але дозвольте розглянути це питання у ширшому контексті. Те, що сталося за останні 48 годин – це низка дуже тривожних заяв про те, що самі переговори є хаотичними, що вони не проводяться професійно, особливо з боку американських посланців.

Зауважте, фактично Росія не зупинила атаки, а змістила цілі. Замість ударів по енергетиці б'є по логістиці та цивільних містах. Аналітики наголошують, що це тимчасова зміна пріоритетів, а не про деескалацію. Так, навіть у період оголошеної "паузи" Україна залишається під ударами, а сама ідея перемир’я має радше декларативний характер.

Після минулих вихідних Україна, уряд Зеленського, заявила про позитивні та конструктивні переговори. Кремль звісно висловився, що вони пройшли добре, хоч він зберіг свої максималістські вимоги. Росія продовжувала вимагати здати українські території.

Я постійно замислювався, як так може статися, що всі кажуть, що переговори позитивні, коли у нас немає розв'язання питання про території. Здається, ми отримали підказку від Financial Times. Вони посилаються на 8 людей, близьких до переговорного процесу. Видання не вказує чи це українці, росіяни, чи американці. Думаю, що деякі з них американці.

Стів Віткофф, забудовник, та Джаред Кушнер, зять Дональда Трампа, повертаються до ультиматуму, який вони висунули Україні наприкінці жовтня. Пам'ятайте, що він був узгоджений з Кремлем, з Кирилом Дмитрієвим – головним фінансовим радником Володимира Путіна. Цей ультиматум був відкинутий. Іншими словами, Україна заявила, що не здасть всю Донецьку область, не піде звідти без гарантії безпеки.

Україні та Європі вдавалося відкинути цю вимогу поки не настали переговори, які пройшли минулими вихідними. За словами цих 8 джерел, Віткофф і Кушнер кажуть, що Україна віддає весь Донбас, це вимога, яку вони висунули наприкінці жовтня перед Зеленським, коли той востаннє зустрічався з Дональдом Трампом. Мовляв, Україна віддає всю Донецьку область, а потім США їй нададуть гарантії безпеки.

Це своєрідна "ложка меду". Мовляв, це не про здачу територій, а про гарантії безпеки. Але гарантії безпеки, які надають американці, доволі розмиті. Вони не такі детальні, як навіть те, що ми чули в пропозиціях України та Європи, що США очолять авіаційний складник гарантій безпеки.

Знаєте, мої друзі в Україні кажуть, що у 90-х був Будапештський меморандум, який нібито мав бути гарантією їхньої безпеки. Яка від нього користь? Україна хоче конкретики після Мінських угод, після того, як Росія анексувала Крим у 2014-му році та намагалася відокремити східну Україну, де були конкретні гарантії безпеки для неї, якщо вона погодиться на поступки.

Це перший пункт. По-друге, Kyiv Independent повідомив, що Стів Віткофф ознайомив журналістів з тим, як проходять переговори, і що він продемонстрував дещо тривожне, а деякі джерела навіть сказали, що шокуюче – відсутність знань про те, що насправді відбувається. Згідно з інформацією журналістів, Віткофф навіть не знав посади Кирила Буданова, який зараз є головою Офісу Президента Володимира Зеленського і дуже важливою фігурою у переговорах України. Кирило Буданов – колишній керівник військової розвідки.

Стів Віткофф сказав, що він віцепрезидент. В Україні немає такої посади. Віткофф також, коли його запитали, чи хоче Дональд Трамп покласти край російському вторгненню до четвертої річниці повномасштабного вторгнення, яка настане 24 лютого, сказав: "Я не знаю цієї дати". Що? Він виступає посередником у переговорах і не знаєте, коли почалося вторгнення.

По-третє, у Wall Street Journal вийшла велика стаття, яка описує три можливі варіанти завершення війни. Ця ситуація може закінчитися або досягненням угоди, яка зупинить російське вторгнення, або тим, що Україна змушена буде здатися, або Росія має відмовитись від свого вторгнення. Але це не головне.

Важлива частина криється у перших кількох абзацах, де описується сценарій, за яким Україна здає Донецьку та Луганську області, потім отримує гарантії безпеки, а згодом усі починають заробляти гроші. Це, мабуть, був брифінг для Wall Street Journal якщо не від Віткоффа та Кушнера, то від людей із делегації.

Це питання на столі: Україна здає Донецьк, тоді може отримати гарантії безпеки, і всі зароблять на цьому. Мовиться про рідкоземельні мінерали, інвестиційні угоди тощо.

Я просто хочу нагадати всім, повернути до квітня минулого року, коли Кремль опинився в обороні, тому що Україна та Європа відбили загрозу того, що Америка припинить усю допомогу. Росіяни склали психологічний портрет Стіва Віткоффа. Вони хотіли, щоб він став посланцем США. Вони не хотіли Кіта Келлога, який мав бути посланцем в Україні та Росії, а обрали Віткоффа.

Коли Віткофф був призначений посланцем, перше, що зробила Росія – це через Кирила Дмитрієва, фінансового та інвестиційного експерта зв'язалася з ним. Він провів йому великі екскурсії по Санкт-Петербургу та Москві, сказав, що Росія може реалізувати економічні проєкти разом.

Джаред Кушнер – це про економічні проєкти. Якщо ви бачили, що сталося в Газі у Перській затоці, і якщо подивитися, що відбувається тут, то одним словом, я не впевнений щодо "енергетичного перемир'я".

Я не знаю, чи це станеться, бо не знаю, хто поширює цю інформацію. Але я знаю, що є некомпетентні американські посланці, які намагаються змусити Україну здати території під виглядом того, що це забезпечить стабільне врегулювання, бо всі зможуть заробити. І це дуже небезпечно насамперед для народу України.

Мирні переговори: чому вони не спрацюють?

Чи перевіряє Кремль можливий компроміс, погоджуючись на припинення вогню чи розповсюджуючи таку інформацію серед російських військових блогерів, які підтримують війну, оскільки вони близькі до Кремля?

Я буду з вами чесним. Думаю, що ідея "енергетичного перемир'я", яка з'явилася минулого четверга перед першим раундом переговорів, походить від американців.

Я думаю, що вони пропонують його та сподіваються, що Кремль погодиться на це. Росія може відповісти згодою, але я вважаю, що вона робить це, щоб утримати американців на своєму боці.

Одна із вимог, на якій зараз зосереджена Росія – це Донецька область. Для неї це мінімум і саме тому ці переговори не спрацюють. Я можу сказати це прямо зараз. Якщо вони думають, що зможуть захопити Донецьк, призупинивши атаки на кілька днів, то вони це зроблять. Але "енергетичне перемир'я" є частиною значно ширшої історії на дуже чутливому етапі переговорів.

Хочу додати ще один момент, який викликає плутанину. Марко Рубіо, держсекретар США, був присутній на слуханнях у Конгресі в середу і говорив про багато тем. Він говорив про Венесуелу, Гренландію.

Але коли справа дійшла до України та Росії, він сказав, що Віткофф і Кушнер не будуть в Абу-Дабі в неділю. Їх не буде на другому раунді переговорів.

Пізніше він сказав, що будуть деякі американські чиновники, але не пояснив, хто саме. То що буде на другому етапі переговорів? Чи намагаються американці організувати пряму розмову між Україною та Росією? Чому вони надсилають посередників нижчого рівня?

Як я розумію заяву Рубіо і те, що сказав Кремль, формат переговорів 1 лютого ще не визначений. Є невизначеність щодо того, чи відбудуться переговори у неділю. Не зовсім зрозуміло, у якому форматі вони пройдуть.

Отже, досягнення "енергетичного перемир'я" дає Україні трохи часу, щоб подумати про наступні кроки. Це дає час Кремлю, бо знімає тиск американців. Чесно кажучи, Україні теж потрібен час, тому що українці нарешті зможуть трохи поспати вночі й, можливо, вийти з цієї енергетичної кризи. І американцям потрібен час, щоб зрозуміти, що відбувається.

Ми говоримо про наймасштабнішу війну в Європі з 1945 року. Цього тижня вийшов звіт, і я вважаю, що він досить точний, згідно з яким, якщо говорити про військові втрати, а це загиблі, поранені та полонені, то з обох боків мовиться про майже 1,8 мільйона. Понад дві третини цих втрат припадає на російську сторону. Йдеться про десятки тисяч жертв серед цивільних.

В США немає дипломатів, які намагаються досягти мирного врегулювання. Тут немає людей, які мають досвід посередництва та переговорів.

Тут є забудовник та зять президента. Це абсолютно не рецепт для того, як покінчити з цим вторгненням. Особливо, коли Кремль знає, як маніпулювати забудовником нерухомості та президентським зятем.

Чого очікувати від переговорів в Абу-Дабі?

Щодо теми недільних переговорів. За словами Марко Рубіо, Джаред Кушнер та Стів Віткофф не планують брати участь у цьому раунді мирних переговорів. Наскільки ефективною може бути ця зустріч без Віткоффа та Кушнера? Чому американці, особливо ці двоє, вирішили не брати участі?

Не знаю, що взагалі відбувається у Вашингтоні. Я не думаю, що Віткофф і Кушнер є хорошими посередниками. Але що означає, якщо їх не буде? Ви чудово розумієте.

Чи вважаєте ви, що українські чиновники сядуть за стіл із росіянами, коли більше нікого не буде поряд? Я не думаю. Отже, Віткоффа та Кушнера не буде. Марк Рубіо не сказав, що він там буде. То хто ці американці, які там будуть?

Хочу нагадати, чому це так тривожно. Раніше американці не дуже добре готувалися до таких ситуацій. Наприклад, коли Віткофф їздив до Кремля зустрітися з Путіним, він не лише не був підготовлений до того, що сталося, але не мав з собою американського представника, навіть перекладача. Перекладача надав Кремль.

Тому у мене склалося враження з того, що сказав Рубіо, що після першого раунду переговорів Віткофф заявив: "Усе йде чудово". Вони чудово пообідали разом, провели час. "Ми думаємо, що Путін та Зеленський зустрінуться дуже скоро. Ми вважаємо, що це станеться".

А росіяни сказали: "Ні, ми зустрінемося з президентом Зеленським, але це має бути у Москві". А потім український чиновник сказав, що Стів Віткофф цінує базові прояви цивілізованості, коли люди поводяться ввічливо один з одним. Він вважає це значним прогресом у переговорах.

Не думаю, що вони просунулися далеко минулими вихідними. Оскільки вони не досягли значного прогресу, можливо, люди в адміністрації Трампа подумали: "Ми можемо осоромитися, якщо повернемося цими вихідними, і це не спрацює". Тому виникає плутанина, хто буде присутній від США і так далі.

Я сказав, що не люблю робити прогнози. Але мене не здивує, якщо ці переговори не відбудуться у неділю, якщо вони не з’являться в Абу-Дабі.

Переговори в Абу-Дабі 23 – 24 січня / Фото: Reuters

Чому 2026 рік ключовий для фронту?

Число загиблих, поранених або зниклих безвісти російських та українських військових за майже чотири роки війни, за даними дослідження, має досягти двох мільйонів цієї весни, як повідомляє The New York Times. Чи може ця кількість справді стати психологічною проблемою для росіян?

Ви бачили реакцію Кремля, що це нібито фейк. Наші дані, які вони не оприлюднювали з осені 2022 року, коли визнали лише кілька сотень втрат, є правильними.

Насамперед слід зазначити, що це дослідження, яке проводив американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень, також вказує на 500 – 600 тисяч українських втрат. Тому ми також маємо визнати великі втрати України.

Також зазначається, що з російського боку понад 1 мільйон 200 тисяч втрат, і, якщо я правильно пам'ятаю, понад 300 – 350 тисяч з них – це загиблі.

У цьому дослідженні також зазначається, і це не менш важливо, що темпи захоплення територій під час цього вторгнення є одними з найповільніших в історії. Попри всі розмови, що Росія перемагає, це була дуже повільна наступальна кампанія.

Ми знаємо, що якщо порахувати все, що Росія захопила станом на 2022 рік і порівняти це з кінцем 2025 року, вони окупували, можливо, близько 1,5% території України. Це підтверджує те, що ми чули.

Цікаво, що Генеральний штаб України повідомив про приблизно 1 мільйон 300 тисяч російських жертв. Це також дані західних розвідувальних агентств. Тому можна стверджувати, що це російські втрати. Але росіяни можуть цього не знати.

Однак я думаю, вони знають. У них були друзі, сини чи чоловіки, яких убили. Вони знатимуть про втрати. Але пам'ятайте, що Кремль подає це все на індивідуальному рівні, говорячи: "Ми цінуємо вашого сина, чоловіка за службу. Ось трошки грошей. Можливо, іноді машина у певних випадках. Це вам бонус. Це жертва заради великої Росії".

Залишається відкритим питання, як довго вони зможуть обходитися з цією ідеєю, що "ви повинні жертвувати заради того, що відбувається".

Тому, на мою думку, якщо ми пов'яжемо це питання про жертви з тим, що я говорю про Донецьк, можна це об'єднати. Я гадаю, якщо Володимир Путін отримає Донецьку область, то припинить вогонь. Цього може бути достатньо, щоб він сказав народу: "Ми вели цю відважну війну. Ми відновимо цю частину Східної та Південної України як частину великої Росії".

До речі, американці це фактично гарантували. Тому важливо, щоб Віткофф та Кушнер були присутніми. Він міг би також сказати росіянам про великі економічні проєкти тощо.

Якщо Путін не отримає Донецької області, що він робитиме? Тому що він не зможе звернутися до російського народу. Він може сказати: "У нас є Луганськ, театр у Маріуполі, Крим". Але він розпочав цю війну не заради цього. Він хотів захопити всю Україну. Принаймні хотів отримати всю Донецьку область. Йому треба знайти, як подати це російському народу.

Ви запитуєте, чи він скаже: "Все, ми зупиняємося, припиняємо вогонь". Може, він скаже: "Ми продовжуємо наступати". Думаю, що друге.

На мою думку, Путін дуже схожий на Дональда Трампа у цьому плані. Хоча він набагато розумніший за Трампа. Вони ніколи не хочуть відступати, не хочуть робити крок назад і мати слабкий вигляд.

Залишається велике відкрите питання, чи підтримає це російський народ. Це повертає нас до питання, скільки збитків зазнає Росія. Тому президент Зеленський каже: "Ви маєте посилити санкції".

Потрібно підтримувати та розширювати атаки всередині Росії. Потрібно заподіяти біль Росії, перш ніж з'явиться перспектива, що вона відмовиться від вторгнення. Тобто це відкрите питання.

Думаю, наступні 6 – 12 місяців – це найважливіший період. 2026 рік – ключовий. Якщо Путін цього року не захопить весь Донбас, їм доведеться серйозно переосмислити, чи варто продовжувати наступ.

Який сценарій завершення війни найбільш реальний?

На початку нашої розмови ви згадували про цю статтю Wall Street Journal із кількома сценаріями. На ваш погляд, який сценарій більш ймовірний?

Жоден із них. Я маю бути чесним. Просто пройдемося цими сценаріями. Я щойно пояснив вам, чому, на мою думку, у короткостроковій перспективі Росія не зупиниться.

Поки вони мають ракети або дрони, то продовжуватимуть їх запускати. Поки вони зможуть кидати людей на передову, і росіяни це підтримуватимуть, вони це робитимуть.

Вони брехатимуть про кількість захоплених територій, щоб виправдати це. Вони не розкриють своєму народу, наскільки страждає Росія. Тому вони продовжуватимуть наступати.

Один з інших сценаріїв – Україна здається. Ви переживаєте найгіршу зиму з 2022 року і витримуєте це. Вбивства мирних мешканців щоночі через ці атаки, намагаючись знищити систему опалення, знеструмити, зламати волю українського народу.

Україна зазнала 500 – 600 тисяч втрат. Чи є ще людські ресурси для фронту? Ми маємо бути чесними. Ми знаємо, що деякі українські чоловіки поїхали. Вони порушили правила та просто покинули країну.

Але чи думаю я, що Україна здасться у всьому цьому? Ні, не думаю. Для вас це екзистенційна війна. Для Росії – ні. Якщо Росія програє, все одно існуватиме.

Якщо ви здастеся, Україна не буде такою, якою ви її знаєте. Можливо, у вас все ще буде частина країни, але ви втратите частину своєї нації. Ви втратите частину того, що означало відновлення незалежності у 1991 році.

Я не думаю, що ви здаєтеся.

Бо попри всі проблеми з корупцією, усі питання, які можна поставити владі, я вважаю, що Україна має велику удачу, що має такого президента. Я говорю це як аналітик. Якби уряд був іншим, все могло б скластися інакше. Але цей уряд витримав. Я думаю, Європа продовжить підтримувати Україну. Це ще один фактор.

Третій сценарій – врегулювання. Я можу точно сказати, хто розповів Wall Street Journal про цей сценарій. Це був табір Віткоффа та Кушнера, тому що вони сказали: "Ми досягнемо миру. Усі розбагатіють".

Скажіть мені про угоду, яку ви отримаєте. Тому що я хочу повернутися до трьох питань. Перше – Україні потрібне відновлення. Росіяни не захочуть платити за це відновлення. Американці хочуть отримати прибуток. Тому їхній інтерес – не відновлення України. То який вигляд матиме це відновлення?

Друге – що буде із Запорізькою АЕС? Питання, про яке люди рідко говорять. Третє – що буде із Донецькою областю? Як вирішити це, якщо Росія не отримає весь Донецьк, а Україна його не віддасть? Ви не розв’яжете це за допомогою якихось розпливчастих гарантій безпеки.

Я дам вам сценарій, який, на мою думку, може бути прийнятним, але лише один. Я хочу, щоб українці подумали, попри те, наскільки боляче було б віддати Донецьку область та стратегічно ризиковано, було б прийнятно для України віддати Донбас, якщо її фактично розглядатимуть як члена НАТО.

Під цим я маю на увазі не розмиті гарантії безпеки. Я маю на увазі чіткі гарантії, еквівалентні п'ятій статті, які включають персонал НАТО всередині країни та нагляд НАТО за повітряними операціями поблизу України.

Це єдиний правдоподібний сценарій, який я бачу, що Україні гарантуватиметься "ви – частина Заходу". Ви будете частиною Європейського Союзу, НАТО, навіть якщо не офіційно. Коли ми почали обговорювати це кілька місяців тому, я сказав це. Знаю, що це засмутило деяких глядачів.

Відправною точкою, ймовірно, буде сценарій, схожий на Західну та Східну Німеччину під час холодної війни. Радянський Союз контролював Східну Німеччину. Однак Східна Німеччина не розвивалася економічно так успішно, як Західна. Західна Німеччина стала однією з провідних економічних держав Європи, стала членом НАТО.

Чи погодяться українці, а не лише уряд, на короткостроковий поділ їхньої країни за таким сценарієм, щоб хоча б велика частина країни нарешті отримала політичну, економічну та військову безпеку та прогрес? Не мені варто відповідати на це питання. Відповідати слід українцям.

Чи можуть розвіддані Європи замінити американські?

А якщо американці вирішать відмовитися від ідеї мирних переговорів та припинять обмін розвідувальними даними з Україною? Чи вважаєте ви, що європейці справді готові надати Україні необхідний рівень розвідувальної підтримки? Наскільки критичною була б втрата допомоги США для Києва?

Європа не може замінити всю американську розвідувальну інформацію. США мають найбільші у світі розвідувальні служби, одні з найсучасніших технологій не лише на землі, у повітрі, а й у космосі.

Європа зробить все, що зможе. Але ми знаємо з того припинення обміну даними, яке відбулося минулої весни з боку американців, що це вплинуло не лише на операції України всередині Росії, а й на фронті.

Але чи повернемось ми до того моменту? Це порушує цікаве питання.

Якщо адміністрація Трампа або певна група всередині знову припинить обмін розвідданими, це призведе до кризи всередині НАТО.

Пам'ятайте, що обмін розвідданими США відбувається також з європейськими союзниками через НАТО. Це частина того, що ми називаємо угодою "П'яти очей", яка включає Велику Британію, Австралію, Нову Зеландію та Канаду.

Можливо, ви пам'ятаєте випадок із Гренландією, коли Штати погрожували захопити острів та обіцяли різні покарання Данії. Сталося так, що європейці виступили проти й сказали: "Ми не приймемо того, що ви заберете Гренландію, навіть якщо ви загрожуєте нам припиненням обміну розвідданими чи іншими заходами".

Думаю, що такий же сценарій може бути й тут. Тому що кар'єри багатьох американських чиновників побудовані на співпраці з європейцями у межах НАТО, тобто на європейській безпеці.

Чимало людей у ​​Держдепартаменті, чиї кар'єри базуються на європейській безпеці. Багато людей у ​​Міністерстві фінансів США. Частково причина, чому американці відновили обмін розвідданими минулого року, полягає в тому, що ці люди разом із кількома важливими особами в адміністрації Трампа сказали: "Ви не можете припинити обмін розвідданими. Ви ризикуєте не лише Україною, а і Європою". Ці люди досі там.

Тому в адміністрації йде величезна боротьба. Якщо вони припинять обмін розвідувальними даними, ця боротьба в адміністрації посилиться. Це буде дуже ризикований момент для України та для Європи.

На мою думку, що Європа зараз готується до того дня, коли США можуть стати ненадійними та піти. Вони готуються. Але станеться не скоро. Тому це не допоможе Україні найближчим часом. Я думаю, що вони готуються до майбутнього, де не залежатимуть від розвідувальних відносин зі Штатами. Тому що людям, які оточують Дональда Трампа, не можна довіряти.