Уряд США відкрив доступ до нових матеріалів про НЛО

Уряд США виклав у відкритий доступ нову порцію документів про «невідомі аномальні явища» (UAP) — те, що ми звикли називати НЛО.

Фотографії, відео та звіти про дивні об'єкти в небі та космосі тепер доступні для вивчення. У документах багато «невирішених справ», де офіційні органи прямо визнають: зрозуміти природу побаченого поки що неможливо.

Частина матеріалів виглядає цілком земною та зрозумілою. Наприклад, фотографії «дивної світлової смуги» над Місяцем, зроблені астронавтами, найімовірніше є просто візуальним шумом або дефектом оптики. Яскраві спалахи, які бачать космонавти, пояснюються впливом високоенергетичних космічних променів, а швидкі «вогні» на відео часто виявляються звичайними комахами, що пролетіли надто близько до лінзи камери.

Але є й інша категорія випадків, від яких стає ніяково. 2020 року ВМС США розсекретили записи пілотів F/A-18, які зіткнулися з об'єктами у формі «Tic Tac». Вони рухалися всупереч будь-якій логіці, не маючи видимих ​​систем двигунів або аеродинамічних поверхонь. Важливо, що ці об'єкти фіксували передові радари літаків, тож помилку техніки чи «глюк» камери можна відкинути — це були реальні фізичні об'єкти.

Особливо інтригує запис із дрону MQ-9 Reaper, показаний на слуханнях у Конгресі у 2025 році. Дрон випустив по об'єкту ракету Hellfire і, схоже, потрапив до нього. Об'єкт на мить відхилився від курсу, підтвердивши свою матеріальність, але жодних пошкоджень не отримав і просто продовжив політ. Додайте до цього звіти про «рою дронів» біля військових баз США та Європи, де немає жодного корабля чи пускової установки, звідки ці малі апарати могли б злетіти, і ви отримаєте дуже складний пазл.

Що це таке? Версія про інопланетян — найпопулярніша, але найменш обґрунтована. Жодного прямого доказу прибульців немає. Імовірніше, що ми маємо справу з технологіями, які ми ще не навчилися ідентифікувати.

Можливо, це новітні розробки союзних військ чи оборонних підрядників, які тестують свої вироби на реальних пілотах, щоб побачити їхню реакцію. Можливо, це тести противників – скажімо, Китаю, які діють зухвало та на межі наших можливостей. Однак навіть тут постає питання: якщо це звичайні дрони, то як вони ігнорують закони фізики, які ми знаємо?

Можливо, річ у системних збоях сенсорів? Це пояснення виглядає слабким, тому що випадків, коли об'єкти фіксують одночасно радари літаків, кораблів та інша оптика на різних частотах, стає дедалі більше.