Володимир Притула, «Крим. Реалії»: «Ми працюємо для Криму, навіть коли це небезпечно для життя»

«Детектор медіа» регулярно розповідає про медіа й журналістів, які працюють для захоплених Росією територій. Ми вже писали про редакцію мовлення на деокуповані та тимчасово окуповані території «Українського радіо», медіа «Східний варіант», луганський «Трибун» та «Фарватер.Схід», херсонський «Кавун.city», сіверськодонецьке медіа SD.ua, головредом «Реальної газети» Андрієм Діхтяренком,  журналістом і блогером Денисом Казанським. Цього разу розповідаємо про роботу видання «Крим. Реалії».

За 12 років існування проєкт «Крим. Реалії» пройшов шлях від відкритої редакції в Сімферополі до роботи в умовах підпілля, переслідувань і повномасштабної війни. Після окупації Криму у 2014 році незалежна журналістика на півострові фактично опинилася під забороною. Відтоді «Крим. Реалії» став одним із медіа, що розповідають про життя в окупації та зберігають інформаційний зв’язок із кримчанами. В умовах посилення репресій, переслідування журналістів і блокування контенту редакція змушена постійно змінювати підходи до роботи — від евакуації команди до використання закритих каналів зв’язку та нових технологій доступу до інформації.

У інтерв’ю «Детектору медіа» Володимир Притула розповів про виклики, з якими редакції зіштовхнулась після 24 лютого 2022 року, трансформацію аудиторії, ризики для джерел і про те, чому тема окупованих територій потребує більшої уваги українських медіа.

— Володимире, «Крим. Реалії» цього року виповнилося 12 років. Якщо пригадати, як це все розпочиналося, з якою метою був створений проєкт і чи змінилася вона зараз?

— У перші дні окупації Криму стало зрозуміло, що на півострові виникають дуже серйозні проблеми зі свободою слова, зі свободою медіа. Тоді почався дуже жорсткий тиск із боку проросійських бойовиків на незалежних журналістів, на незалежні медіа. Почали переслідувати журналістів, блокували медіа, захопили державну телерадіокомпанію, потім відключили трансляцію українських телеканалів, радіоканалів, тобто позахоплювали ці передавальні станції. Відбувався і фізичний тиск на журналістів, викрали кількох журналістів загальноукраїнських видань, які приїхали з Києва, викрали кількох кримських журналістів. Серед них був Андрій Щікун, редактор газети «Думка». Лунали погрози і фізичної розправи. Тобто вже було зрозуміло, що виникають проблеми. І тоді керівництво «Радіо Свобода» ухвалило рішення створити спеціальний ресурс для кримчан. Власне, мета його не змінилася, так само як і головна аудиторія «Крим. Реалії» — це кримчани. Ми не тільки розповідаємо, що відбувається в Криму, а працюємо для Криму, для кримчан. І ситуація наразі не змінилася, а погіршилася, тому що тиск посилився. Якщо спочатку це були просто проросійські бойовики, то тепер працює російська машина, потужна, одна з найсильніших спецслужб у світі, ФСБ, законодавча система. І гайки стосовно медіа та свободи слова в Росії загалом закрутили дуже жорстко, а в Криму, як і на інших окупованих територіях — це в десятки разів сильніше. Журналістам, які там працюють, це загрожує не тільки ув’язненнями, а й загрожує життю.

— Як повномасштабне вторгнення вплинуло на роботу? Є різниця між тим, як редакція будувала роботу з 2014 і як працюєте після 24 лютого 2022 року?

— На початку 2014-го року, хоч ми і відчували фізичний тиск на журналістів та вживали заходи фізичної безпеки для них, але не ховалися. У нас навіть офіс був, і всі знали, де офіс «Крим. Реалії» в Сімферополі. Наші журналісти ходили з мікрофонами, де було зображено лого «Радіо Свобода», цих журналістів знали всі. А потім їх почали переслідувати, державна система почала переслідувати, і частина журналістів відмовилася від співпраці з нами.

Дехто пішов із професії, а багато людей просто виїхало на материк. Ми евакуювали повністю редакцію, спочатку редакторів, а потім і журналістів за межі Криму. А ті, хто залишався, то працював фактично в підпіллі й продовжує це робити зараз. Їх залишилося небагато, і вони розуміють усю небезпеку ситуації. А вона чимдалі стає ще більш небезпечною. Приміром, свого часу Миколу Семену, який у своїх текстах ставив під сумнів приналежність Криму Росії, судили за заклики до сепаратизму і дали умовний термін. То з наступним нашим журналістом, який був арештований — це Влад Єсипенко — вони вже не церемонилися. Йому не висували офіційні звинувачення, пов’язані з його безпосередньою журналістською роботою, натомість підкинули якусь вибухівку і звинуватили в «шпигунстві». Те ж саме зробили з Іриною Данилович, її звинуватили в тому, що вона тримала в гаманці якусь вибухівку. Десятки незалежних громадянських журналістів, півтора десятка кримських громадянських журналістів, кримських татар із «Кримської солідарності», які неофіційно теж із нами співпрацювали, — їх усіх просто звинуватили в тероризмі. Оголосили, що вони причетні до «Хізб ут-Тахрір», а це в Росії терористична організація. Їх засудили на 14, 25, 26 років.

А після 2022-го року, після початку широкомасштабного вторгнення, вже з’явилися звинувачення в шпигунстві, зраді тощо. Це всіх кримчан стосується, які висловлюють якісь проукраїнські погляди чи в соцмережах чи ще десь — їх просто звинувачують у найгірших, найважчих статтях. І тому, якщо раніше ми брали багато інформації з відкритих джерел, то зараз кількість відкритих джерел набагато зменшилася. Наприклад, у нас є гарний проєкт, ми ведемо мапу українських ударів по російських військових об’єктах у Криму.

І ми це все, по-перше, ілюструємо, а по-друге, — верифікуємо з відкритих джерел, тобто те, що кримчани викладали, — вибухи, пожежі, атаки дронів. Через якийсь час почали жорстко переслідувати кримчан, які викладають такі матеріали в соцмережі, вишукувати, давити морально, змушувати вибачатися, переслідувати й кримінально. Відоме відео, коли удар був по штабу Чорноморського флоту, жінка зняла про це і сказала на фоні цих вибухів: «Ну що, почалося?». Це все вона виклала в мережі. Її арештували, звинуватили в шпигунстві. І тому це зараз велика проблема — контент із відкритих джерел

.

Проєкт «Крим. Реалії» — Мапа військових об’єктів Криму

Ще один наш проєкт — «Груз 200». Ми знайшли та підтвердили загибель 2000 кримчан — російських військових, які або жили в Криму, або були призвані з Криму, тобто мали відношення до Криму. Це, звичайно, мінімальне число, яке ми змогли підтвердити, а скільки ми ще не змогли підтвердити, скільки приховують! Там числа, звичайно, набагато більші. Після того, як ми почали цей проєкт і стали активно про це розповідати, що вбитих насправді більше, ніж російська влада розказує, — почався тиск на місцеву владу й активістів, щоб не друкували некрологи на місцевих жителів. Зараз це стало важче знайти, тому що влада обмежує, тисне на кримчан. Ну і плюс ми знаємо, які обмеження на телеграм наклали. Це одне з найбільших джерел такого контенту. Це серйозний виклик для нас.

• Читайте також:«Крим. Реалії»: Довіра кримчан є найбільшим досягненням для нас

— Розкажіть, як змінювався склад команди «Крим. Реалії» з ці роки й хто зараз працює в редакції.

— Я працював до 2014-го року як кримський кореспондент «Радіо Свобода», один працював. А коли ми почали створювати «Крим. Реалії», то в нас з’явилася команда. Це переважно були кримчани, найкращі кримські журналісти, незалежні журналісти, які до нас прийшли. Але під тиском російської влади, російських спецслужб, силовиків частина з них була змушена піти, відмовитися від співпраці. Вони хотіли працювати, але були змушені. Таких понад 80 людей. Частина з них узагалі пішла з професії — хтось у рекламу пішов, хтось пішов на базар торгувати, але тільки щоб не працювати в цих державних підконтрольних медіа. Хтось пішов у медіа, які працюють там, а хтось — виїхав за межі Криму. Під тиск потрапили більше ніж 80 журналістів, але 80 з них з нами припинили співпрацю, були змушені. Частина, які потрапили під тиск, виїхали і продовжують з нами співпрацювати. І вони продовжують бути з нами в команді. Я не скажу вам точно цифру, скільки це. Але ми продовжуємо працювати. Ми пережили цей останній непростий рік, коли виникли проблеми в «Радіо Свобода», але «Крим. Реалії» зберіглося, «Радіо Свобода» зберіглося. Ми з обережним оптимізмом дивимося на майбутнє і сподіваємося, що будемо працювати.

Зараз в нас розширюється трошки наше коло роботи, оскільки ми працюємо, в тому числі, і для мешканців інших окупованих територій. Спільно з «Донбас. Реалії» ми намагаємося працювати для мешканців усіх окупованих територій.

А це, відповідно, ще й частина Херсонської, Запорізької області. Це для нас зміни серйозні.

Володимир Притула під час відкриття фотовиставки «10 років окупації та спротиву Криму у фотографіях журналістів “Крим. Реалії”», приуроченої до 10-річчя «Крим. Реалії»

— Як ви отримуєте інформацію про життя на ТОТ, чи залишились у вас там свої джерела, і як ви дбаєте про безпеку цих людей, тому що передавати інформацію будь-яку на вільну територію України - це для людей дуже небезпечно. Як ви мінімізуєте цю небезпеку?

— Так, згоден, що це небезпечно. Найперше, звичайно, ми всіх попереджаємо, що це небезпечно, і що передаючи нам інформацію, люди ризикують і здоров'ям, і життям, і своєю свободою. Тобто люди попереджені, це найважливіше. І вже далі вони самі приймають рішення, чи співпрацювати з нами, передавати чи не передавати інформацію. У нас залишилися люди, наші фрілансери, які формально мають з нами формалізовані стосунки. І їх небагато, але вони залишилися. І також у нас є контакти, з якими у нас немає формальних стосунків, але вони знають нас, ми знаємо їх, ми один одному довіряємо і періодично контактуємо. Ми використовуємо закриті механізми передачі, тобто месенджери, Signal або WhatsApp. Ми не відмовилися від спілкування також і через електронну пошту, але намагаємося вичищати все, через коди різні передавати і так далі. Ми розуміємо, що насправді стовідсотково ніхто не може бути захищений, і виходимо з цього, що це все рівно великий ризик для наших джерел. І тому в цій ситуації я кажу, це їхній вибір. Особливо після того, як «Крим. Реалії» і «Радіо Свобода» були визнані в Росії російським урядом небажаною організацією і будь-яке спілкування з нами - це кримінальна відповідальність. Тобто кожного, хто з нами контактував, ми попередили, що це кримінальна відповідальність, це небезпека і тому вони мають самі вирішити далі, як бути в цій ситуації. Ми все рівно, якщо буде ця інформація,  будемо її брати і будемо намагатися максимально убезпечувати цих людей, використовуючи різні технічні можливості, щоб це було безпечно там.

— Хто зараз є читачами «Крим. Реалії»? І чи вам відомо, яка зараз ваша аудиторія в Криму і чи отримуєте від них зворотній зв’язок?

— До нас звертаються люди з Криму, надсилають на пошту листи  з різними проханнями. Крім того, звичайно, нам важко це технічно відслідкувати, але тим не менш навіть Google показує якісь цифри. Що це люди саме з Криму. А потім ми бачимо як різко виросла кількість іноземної аудиторії. Ми це пов'язуємо з тим, що це працюють VPN, після того, як почали блокувати наш сайт. Крім того, ми використовуємо дзеркальні сайти, і ми бачимо, яка кількість людей туди заходить. А на дзеркальні сайти з материкової України ніхто не заходить, тому що сенсу немає. Це тільки з тих регіонів, де блокується основний наш сайт.  І крім того, один з важливих показників – це реакція влади окупаційної. То я вже казав, як тільки ми почали писати багато про удари там і ілюструвати це все, вони почали жорстко тиснути на кримчан, щоб це не друкували. Як тільки ми некрологи почали друкувати там і посилатися на джерела, звідки ми це брали, зразу почався тиск на ці джерела,  на органи влади місцевої, на місцеві ЗМІ, щоб про це не писати, щоб це обмежити. Це теж реакція.

— Якими інструментами — соцмережі, месенджери, ви користуєтеся, щоб донести інформацію туди?

— Якщо раніше для нас головним майданчиком був сайт, три сайти наші російськомовний, україномовний і кримськотатарськомовний, то зараз це більше соцмережі. Ми працюємо в Телеграмі активно, це досі в нас був ну, головний наш майданчик. І в Фейсбуці, і в Твіттері, і в Вайбері, і Instagram, і YouTube, хоч вони переважно блокуються в Росії, але люди все рівно заходять, заходять технічні можливості.

Ми постійно розповідаємо, як обійти блокування технічно, використовуємо нові якісь схеми, щоб достукатися до людей. Наприклад, це з браузер Сeno, це специфічний такий браузер, куди закидаються кешем через супутник наші матеріали, кеш наших матеріалів. І його заблокувати неможливо. І тому ті,  хто користується цим браузером, можуть читати нас безпосередньо, і так само ще низку українських ЗМІ чи  інших незалежних ЗМІ, які працюють для окупованих територій.

Володимир Притула з Миколою Семеною та Владом Єсипенком під час акції «Порожні стільці». Листопад 2015 року, Софійська площа в Києві

— Чи плануєте ви розширювати тематику публікацій? Який контент у вас збирає більшу аудиторію, які б найкращі матеріали на теми ТОТ ви б навели?

— По-перше, зараз дуже активно почали з'явились тенденції, яких ще кілька років тому не було, коли молоді люди виїжджають з окупованих територій. Молоді люди тільки їм 18 років стукнуло починають їхати, і хлопці, і дівчата. Можна було припустити, що хлопці бояться призову чи мобілізації. Але їде багато дуже дівчат, їде багато молодих жінок, молодих хлопців, виїжджають на материкову Україну. Тільки стали повнолітніми - намагаються виїхати. І ми про це багато пишемо, пишемо лайфхаки, як виїжджати, через які країни, публікуємо такі гайди, як отримати 50 000 грн, які виділяє український уряд для молодих кримчан, які виїхали, як поступити в українські університети. Ця інформація дуже затребувана, дуже затребувана інформація про питання безпеки. Як не можуть загасити пожежі, які виникають після ударів, російська влада приховує результати ударів. Куди б'є українська армія? Які наслідки атак? Дуже добре читалась, наприклад, тематика про те, що в Севастополі чи  в Криму немає бомбосховищ. Тобто те, що пов'язано з безпекою людей. Для Криму специфіка також це курортний сезон. Тобто які проблеми виникають з курортним сезоном, інші соціальні питання, якісь економічні питання. Це те, що стосується Криму, те, що цікавить кримчан. Це і  перекопані окопами пляжі.

Звичайно,  ми багато пишемо, це частина нашої місії, правозахисних матеріалів. Ми пишемо про те, кого, як арештували. Ми пишемо про тих журналістів. Зараз в нас напередодні Міжнародного дня захисту журналістів вийде великий матеріал про всіх кримських журналістів, які арештовані, які сидять в тюрмах. Ми пишемо про кримськотатарських активістів, яких постійно судять, переслідують. Правозахисна тематика для нас важлива, вона частина нашої місії.

Серед топових матеріалів назву останній матеріал про 2000 кримчан убитих на війні проти України. Тобто Росія мобілізувала обманом або підступами, або  з тюрем, або під тиском десятки тисяч кримчан, відправила на війну проти своєї ж країни. І з них  ми знайшли 2000 прізвищ. Точно визначили,  вказали звідки, хто, що, за яких обставин переважно вони загинули, звідки були призвані, чому вони були призвані, або пішли добровільно або мобілізовані. Теми, які пов'язані з безпекою кримчан в першу чергу, проблемою води для Крима дуже актуальні. У нас в топі зараз стоїть, наприклад, на сайті -  «Ефект регулярності». Як змінилися настрої в Криму через щоденні атаки ЗСУ?».

Влад Єсипенко, Леніє Умерова, Микола Семена та Володимир Притула. Акція «Порожні стільці». Листопад 2015 року, Софійська площа в Києві

— Як вам здається, чи достатньо приділяють уваги в загальнонаціональні медіа темі ТОТ та деокупованих територій? Якщо ні, то чому на вашу думку так відбувається? Чому потрібно таких матеріалів більше? Чого не вистачає, що таких матеріалів було більше, якщо вони потрібні?

— Я не можу дати, чесно скажу вам, оцінку: чи багато чи ні? Думаю, що забагато, наприклад, приділяється уваги внутрішнім якимось таким чварам.

Але мені здається, важливіше теми про те, як люди живуть в окупації. Як наші військові зараз перебувають на фронті. Очевидно, що тема як наші співвітчизники і в яких умовах перебувають на окупованих територіях заслуговує на більшу увагу і суспільства, і засобів масової інформації.  Чому це важливо? Тому що там наші люди, там наші співвітчизники. Це найпростіша відповідь і найзрозуміліша і найочевидніша.

• Читайте також:«Людям в окупації важливо знати, що вони потрібні Україні». Як «Кавун.City» підтримує зв’язок з окупованим лівобережжям Херсонщини

— 2025 рік для багатьох медіа позначився фінансовими труднощами, вони торкнулись і «Радіо Свобода». Як це вплинуло на роботу редакції «Крим. Реалії»?

— Я, на жаль, не уповноважений говорити на ці теми. Єдине, що скажу, що ми зіштовхнулися з певними проблемами. У нас були певні скорочення, були змушені відмовитися від співпраці з частиною колег. Це вплинуло, звичайно, на нас, але ми пережили. Ще не закінчилися ці складні часи, ми ще поки що в певній невизначеності, але ми працюємо.  Найголовніше, що ми працюємо.

Працює «Крим. Реалії», і працюють наші колеги, продовжуємо співпрацювати з тими, хто перебувають в окупації, працюємо з тими, хто перебуває зараз в редакції - зі штатними працівниками. Важкі часи були, психологічно було важко, і фінансово було важко, але ми сподіваємося, що переживемо це.

— Які основні досягнення можете виокремити за 12 років роботи «Крим. Реалій»?

— У нас дуже багато досягнень. Для нас досягнення, що, наприклад, Семена і Єсипенко повернулися, з Криму нам вдалося їх витягнути. Це вже велике досягнення. Наше досягнення, що  нас і далі читають, і слухають, і дивляться в Криму. Для нас це дуже важливо. Нас продовжує окупаційна влада ненавидіти і переслідувати. Це теж певне досягнення. Те, що ми збереглися за 12 років, попри різні проблеми, тиск з різних сторін, це теж досягнення.

У 2017 році Інститут масової інформації (ІМІ) провів опитування «Які джерела про Крим та Донбас використовують українські журналісти». Згідно з цим дослідженням (станом на кінець 2017 - початок 2018 років) близько 50% опитаних українських журналістів зазначили, що використовують проєкт «Крим. Реалії» як одне з основних джерел інформації для підготовки матеріалів про ситуацію на окупованому півострові. Респонденти виділяли «Крим.Реалії» як найбільш професійне та надійне джерело серед спеціалізованих ресурсів, що висвітлюють кримську тематику. Це вже достатньо років пройшло, але для нас це було можливо, я не думаю, що сильно картина змінилась. Може і змінилась трошки, але я не думаю, що сильно. Тобто ми залишаємося одним з головних джерел інформації про те, що насправді відбувається в Криму. І для тих, хто шукає інформацію в самому Криму, ми теж залишаємося одним із таких джерел, тому що я знаю, я знаю об'єктивно, що там опитування якісь проводилися. Не знаю, наскільки їм можна вірити, бо це в окупації проводилося, але тим не менш, ми отримали непогані цифри, тобто, там продовжують за нами слідкувати.  Наші колеги, які там працюють в Криму або нещодавно виїхали або тримають зв'язок з Кримом, теж кажуть, що, з їхнього кола спілкування, що «Крим. Реалії» продовжує залишатися джерелом інформації для багатьох кримчан. І звичайно, досягненням  є хороші цифри, якщо якісь матеріали дуже гарно читаються, є сотні тисяч переглядів на ютубі, десятки тисяч на сайтах. Хоч зараз ви знаєте, що сайти переживають певно кризу і в якійсь мірі сайти стають більше, скажем так, архівами, ніж першочерговим джерелом інформації для багатьох, але тим не менш, наш сайт непогано тримається.

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»; з фейсбук-сторінки Володимира Притули

Цей проєкт втілюється за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.