Дискусія про лідерів. Хто ж з них контроверсійніший?

Ідеальні люди не стають лідерами, і тим більш не очолюють держави*

Зміст

Вони для того надто зайняті плеканням своєї ідеальності. Оптимальний спосіб не наробити помилок, це взагалі нічого не робити. Але і повна бездіяльність теж є помилкою.

Звісно, в кожного критика контроверсійного Петлюри, Скоропадського або Грушевського є син маминої подруги, який в 1918 році керував би державою ефективніше. Ми можемо порівнювати наших діячів з Маннергеймом або Пілсудським, в яких вийшло відновити державність. До речі, у Пілсудського вийшло ціною зради вже згаданого Петлюри.

Читайте також: Переварити образ українця-переможця частина поляків не може

Але також ми можемо порівняти наших діячів з бундючними московитськими шовіністами а.к.а. (белые), Денікіним-Колчаком-Врангелем, які настільки не вміли в стратегію, що програли громадянську війну банді маргіналів Троцького-Леніна. Зокрема, головною стратегічною помилкою Денікіна була спроба воювати не в той бік. Замість домовитись з українцями та поляками про ненапад, і звільнити Москву.

Або порівняти з упоротими переможцями громадянської війни а.к.а. (красные). Ціна їхньої перемоги — знищення національної еліти, терор і голод. Оновлена імперія в форматі СРСР так і не стала державою здорової людини. І заодно завадила стати нормальними державами союзним республікам та автономіям. Краще б вона розпалась вчасно, в 1918, разом з Австро-Угорщиною та Османами.

То хто ж з них контроверсійніший?

*Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Віктор Пушкар, соціальний психолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Теги по теме
Украина Россия Новости Польща Общество Новости политики
Источник материала
loader
loader