Загадка Кракена: ким насправді було чудовисько, якого століттями боялися європейські моряки

Ці дивовижні гіганти насправді ніколи не прагнули людської крові, а їхня поява на поверхні була трагічним фіналом боротьби за життя. Мовиться про легендарного Кракена, і 24 Канал розповість про це докладніше.

Чому тепла вода та зміна тиску стають смертельною пасткою для гігантського кальмара?

Прототипом Кракена, вважають учені, був гігантський кальмар Architeuthis dux, а сталося це тому, що істота стала безпорадним заручником власної унікальної фізіології. Річ у тім, що цей володар глибин здатний виростати до 13 метрів уздовж та важити під 300 кілограмів. Зрозуміло, що зустріч із таким гігантом лякала моряків, особливо у ті часи, коли океанічне життя було малодослідженим.

Правда в тому, що попри колосальні розміри, Architeuthis dux ніколи не полював на вітрильники чи людей. Кожна зустріч моряків із цим створінням була не спланованим нападом, а передсмертною агонією тварини, приреченої на загибель через підступні закони фізики.

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Життя на глибині від 300 до 1000 метрів вимагає особливих еволюційних пристосувань. Ці головоногі ідеально адаптовані до крижаної води та величезного тиску. Вони не мають плавального міхура, а необхідну плавучість забезпечують завдяки високій концентрації іонів амонію в м'язах. Саме через це їхнє м'ясо має різкий запах аміаку та специфічний смак.

Найцікавіше про легенду Кракена: дивіться відео ДоісторичніХроніки

Проте ця сама хімічна особливість перетворювалася на смертельний вирок, коли кальмар через хворобу, травму після сутички з кашалотом або потужні підводні течії опинявся у верхніх шарах океану. Дослідження показують, що за температури води понад 10 – 15 градусів та суттєвої зміни тиску кров істоти втрачає здатність переносити кисень. Зрештою, гігант починає буквально задихатися.

У такому стані безпорадний "Кракен" дрейфує на хвилях, хаотично та судомно перебираючи своїми величезними щупальцями у спробах врятуватися. От саме це моторошне видовище і лякало випадкових свідків, які опинялися поруч.

Цікаво, що гігантський кальмар – не єдиний претендент на роль Кракена. У крижаних водах Антарктики мешкає колосальний кальмар Mesonychoteuthis hamiltoni, відкритий лише у 1925 році. Він трохи коротший за свого родича, але значно масивніший. А ще його щупальця озброєні не просто присисальцями, а гострими обертовими гачками.

Як зустрічі з напівживими кальмарами породили міфи про Кракена?

Подібні драматичні зустрічі з напівмертвими істотами швидко обростали жахливими подробицями. У 1752 році данський єпископ Ерік Понтоппідан у своїй праці "Природна історія Норвегії" змалював Кракена як монстра розміром із цілий острів, здатного схопити та затягнути на дно найбільший військовий корабель.

Здатні вразити кадри з гігантськими кальмарами: дивіться відео DeepseaOddities

Найбільш відомий та задокументований випадок стався у листопаді 1861 року поблизу Канарських островів. Екіпаж французького військового судна Alecton помітив у воді гігантського кальмара. Моряки відчайдушно намагалися затягнути його на палубу, але змогли підняти лише шматок хвоста – надто м'яке тіло істоти просто розірвалося під власною вагою.

До слова, саме цей реальний інцидент згодом надихнув письменника Жуля Верна на створення легендарної сцени боротьби з "Наутілусом" у романі "20 000 льє під водою".

Додаткового жаху на приморські поселення наводили так звані глобстери – величезні напіврозкладені туші, які шторми час від часу викидали на узбережжя. Люди бачили дивні безформні маси з довгими відростками – та щиро вірили, що це рештки міфічних потвор. Насправді ж це були звичайні шматки китового жиру або тіла гігантських кальмарів, які зазнали сильного руйнування у воді.

На щастя, сьогодні, коли людство планує морські круїзи чи наукові експедиції, ніхто більше не боїться вигаданих чудовиськ. Адже всі знають, що володарі безодні є вразливими створіннями, які самі потребують нашого захисту від глобального потепління та забруднення Світового океану.