Місто під містом: де в Україні можна спуститися під землю і побачити зовсім інший світ

Мовиться про Антонієві печери, розташовані у товщі Болдиних гір. Це підземний монастирський комплекс, який почали створювати ще в XI столітті.

Під землею – чотири рівні ходів

Антонієві печери мають систему підземних ходів загальною довжиною понад 350 метрів, а за деякими описами всього монастирського комплексу – понад 400 метрів. Печери розташовані на чотирьох рівнях, на глибині до 12 метрів.

Комплекс заснував у 1069 році Антоній Печерський – один із засновників Києво-Печерського монастиря. До Чернігова його запросив князь Святослав Ярославич.

Антоній оселився у Болдиних горах і викопав там печеру, поклавши початок монастиря. Поступово навколо печер сформувався Богородичний монастир.

Його розвиток перервала монгольська навала 1239 року, після якої Чернігів зазнав значних руйнувань.

Тут є навіть підземні храми

Найцікавіше в Антонієвих печерах – те, що це не просто лабіринт тунелів. У комплексі збереглися три підземні храми: Антонія Печерського, Феодосія Тотемського та Миколи Святоші.

Окремою частиною печер є залишки церкви-кістниці, яка колись була зруйнована і більше не відновлювалася.

Печери в різні періоди використовувалися як місце усамітнення ченців та усипальниця. Саме тому всередині можна побачити не лише проходи, а й поховальні ніші та інші приміщення, пов'язані з монастирським життям.

Підземні ходи та храми / @malenkovro

Підземний комплекс не залишався незмінним. Активні роботи з його відновлення розпочалися у XVII столітті – у 1649 році їх ініціював чернігівський полковник Степан Подобайло.

У XVIII–XIX століттях частину давніх підземних комунікацій перебудували.

До 1918 року печери залишалися частиною діючого монастирського комплексу. Тобто ще на початку XX століття це було не просто історичне підземелля для туристів, а частина релігійного життя монастиря.

А під час Другої світової війни печери отримали зовсім інше призначення. Для багатьох мешканців Чернігова вони стали бомбосховищем – люди ховалися під землею під час обстрілів.

Після війни почався вже новий етап історії печер – їх поступово перетворювали на історичну пам'ятку. У 1967 році Антонієві печери увійшли до складу Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідника, а з 1968 року частину комплексу відкрили для відвідувачів як музей.

Відтоді сюди почали приїжджати не лише дослідники та паломники, а й туристи. За даними Чернігівської ОДА, від 1968 року печери відвідали понад два мільйони людей.

У 2009 році, коли в Чернігові відзначали 940-річчя заснування печер, представники заповідника говорили про необхідність їхньої реставрації. На той момент комплекс уже відвідали близько 3 мільйонів туристів із 20 країн світу.

Серед планів були також відновлення Іллінської церкви та каплиці біля входу до печер.

А у 2019 році, до 950-річчя Антонієвих печер, знову обговорювали їхнє збереження та реконструкцію. Фахівці заповідника розробляли документацію для відтворення історичної садиби біля Іллінської церкви, а також говорили про створення музейного комплексу Новоантонієві печери та реставрацію каплиці біля входу. Водночас наголошувалося, що реалізація цих планів потребує значних коштів.

Саме тому сучасний вигляд печер – результат багатьох етапів їхньої історії. Сьогодні Антонієві печери входять до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній". Для відвідувачів доступна частина підземного комплексу.

Не обійшлось і без містики

Печери мають і свою містичну історію. Деякі відвідувачі та працівники заповідника розповідають, що бачили там туманну постать у чорному одязі, яку називають "чорним ченцем".

Також печерам приписують особливий мікроклімат і навіть цілющі властивості. Вважається, що перебування під землею може заспокоювати та позитивно впливати на самопочуття.