Телефон не прослуховує вас, але стежити за вами йому все одно легко

Ні, смартфон не слухає ваші розмови без дозволу. Міф про те, що телефон таємно записує все навколо, важко викорінити, особливо коли після розмови з кимось ви раптом бачите рекламу саме на цю тему. Здається, ніби пристрій якимось чином дізнався про ваші думки.

Насправді для цього не потрібно постійно вмикати мікрофон. Ваші інтереси та звички можна визначити за безліччю інших сигналів. Як швидко ви гортаєте сторінки, до якої Wi-Fi або мобільної мережі підключені, звідки перейшли на сайт і які дії виконуєте в застосунках – усе це допомагає створити детальний цифровий профіль. І для рекламодавців такий набір даних часто набагато цінніший за таємний аудіозапис.

То що саме відбувається, коли ви дозволяєте застосункам збирати інформацію про вашу активність, і як можна обмежити такий збір? Однозначної відповіді немає, адже все залежить від того, які саме дані використовуються. Розуміння різних видів дозволів і способів їхнього контролю допоможе краще захистити власну приватність.

Ідентифікатори та відстеження на рівні пристрою

Застосунки для збору даних не дуже схожі на ввічливих гостей: вони отримують доступ до інформації про користувача та намагаються зібрати її якомога більше. Google, Meta та інші компанії можуть пов’язувати активність із конкретним пристроєм за допомогою спеціальних ідентифікаторів. Один із найефективніших способів обмежити таке відстеження – змінити відповідні налаштування безпосередньо на смартфоні.

Практично кожен телефон, планшет чи ноутбук має унікальні ідентифікатори, які можуть використовуватися для рекламного профілю. Вони дозволяють об’єднувати інформацію з різних застосунків і пов’язувати активність із конкретним пристроєм. Android та iOS використовують такі механізми для оцінки ефективності реклами та поведінки користувачів. Однак підхід відрізняється: на Android відстеження значною мірою активне за замовчуванням, тоді як Apple використовує App Tracking Transparency, яка вимагає від програм отримати згоду користувача.

Більшість людей розуміють, що за ними стежать в інтернеті, хоча далеко не всі знають, які саме дані використовуються. При цьому користувачі не надто охоче погоджуються на таке відстеження. Показовим став 2022 рік, коли Meta заявила про потенційні втрати близько 10 мільярдів доларів через зміни Apple у системі ATT. Вона дозволила власникам iPhone відмовлятися від відстеження активності застосунками.

На Android можна перейти до розділу Google у налаштуваннях, відкрити пункт “Реклама” та видалити рекламний ідентифікатор. Після цього він не створюватиметься заново без додаткової дії користувача. На iPhone та iPad повністю видалити аналогічний ідентифікатор не можна, однак його використання можна обмежити. Для цього потрібно відкрити “Налаштування” “Конфіденційність і безпека” “Відстеження”, вимкнути можливість програмам запитувати дозвіл на відстеження, а також деактивувати персоналізовану рекламу Apple.

Дозволи датчиків пристрою

Якщо ідентифікатори допомагають пов’язувати активність із конкретним пристроєм, то дозволи датчиків відкривають доступ до даних GPS, камери, мікрофона та інших компонентів. Це особливо чутлива інформація. Деякі застосунки справді не можуть працювати без таких дозволів, але це не гарантує, що отримані дані використовуватимуться виключно для основної функції.

Наприклад, Google Maps потрібен доступ до геолокації для навігації, але дані про місцезнаходження також можуть використовуватися для персоналізації реклами. Instagram потребує камеру для створення фото та відео, однак зображення можуть аналізуватися для розпізнавання об’єктів, облич і тексту. Це дає платформам додаткову інформацію про інтереси користувача.

Ще більш сумнівними можуть бути випадки, коли доступ до геолокації запитує застосунок, якому вона начебто не дуже потрібна. Наприклад, погодний сервіс може просити точне місцезнаходження, хоча для прогнозу достатньо було б вказати місто або поштовий індекс. У гіршому випадку така програма може збирати дані для подальшого продажу рекламним брокерам. Після передачі інформації користувач фактично втрачає контроль над тим, хто і як її використовуватиме.

Водночас смартфон не використовує мікрофон чи камеру таємно лише тому, що ви колись надали програмі відповідний дозвіл. Сучасні Android та iOS показують індикатори, коли ці компоненти активні. На Android з’являється зелена крапка в рядку стану, а на iPhone зелений індикатор означає використання камери, помаранчевий – лише мікрофона.

З геолокацією все складніше, адже визначити місцезнаходження можна не тільки за GPS. Для цього використовуються також Wi-Fi-мережі, мобільні вежі та Bluetooth-пристрої поблизу. У 2022 році Meta погодилася врегулювати позов на 37,5 мільйона доларів, у якому користувачі стверджували, що її застосунки збирали дані про місцезнаходження навіть після вимкнення відповідного дозволу.

Евристичне відстеження дуже круте, дуже моторошне

Найцікавіша частина починається там, де відстеження не потребує очевидного дозволу. Сучасні системи можуть аналізувати величезну кількість непрямих сигналів. Наприклад, у смартфоні є акселерометр, який визначає орієнтацію пристрою та використовується в іграх для керування рухом. Однак навіть незначні відмінності в роботі таких датчиків можуть допомагати визначати характеристики пристрою та поведінку його власника.

Дослідження показували, що за допомогою датчиків смартфона можна аналізувати навіть особливості ходи людини. Унікальна манера рухатися з телефоном у кишені або сумці потенційно може використовуватися для ідентифікації користувача.

До цього додається звичайний цифровий відбиток пристрою, який формують апаратні та програмні характеристики. Їхнє поєднання може бути достатньо унікальним, щоб допомагати сайтам і сервісам розпізнавати користувача.

Навіть звичайна манера друкування може містити багато інформації. Наприклад, у текстовому редакторі можна потенційно аналізувати швидкість набору, частоту помилок, паузи та інші особливості поведінки. Такі характеристики здатні не лише допомогти ідентифікувати людину, а й дати уявлення про її стан чи поведінку.

Найгірше те, що повністю відмовитися від такого відстеження практично неможливо, оскільки воно часто не пов’язане з конкретним дозволом смартфона. Відмова від рекламного ідентифікатора допомагає, але не гарантує анонімності. Додатково можна використовувати VPN, приватний DNS із блокуванням трекерів, браузери з акцентом на конфіденційність та блокувальники реклами. Проте навіть усі ці інструменти не зроблять користувача повністю невидимим для застосунків та сайтів.

Що не так з більш персоналізованою рекламою?

На перший погляд персоналізована реклама не здається великою проблемою. Якщо рекламу все одно доводиться бачити, логічно припустити, що краще отримувати пропозиції, які відповідають вашим інтересам. Проблема починається тоді, коли дані з різних джерел об’єднуються та аналізуються разом із інформацією про мільярди інших користувачів.

Цільова реклама не завжди просто показує товар, який може вам сподобатися. Зібрані дані можуть використовуватися для прогнозування вашої поведінки та навіть маніпуляції емоціями. Якщо система визначить, що ви частіше робите дорогі покупки у стані стресу, смутку чи злості, ці закономірності потенційно можуть використовуватися для підвищення ефективності реклами.

У масштабах мільярдів користувачів такі технології можуть впливати вже не лише на окремих людей, а й на суспільство загалом. Одним із найвідоміших прикладів став скандал Cambridge Analytica, коли дані мільйонів користувачів Facebook використовувалися для політичного таргетування напередодні президентських виборів у США 2016 року.

Окрім рекламних цілей, проблема полягає і в самому факті доступності персональної інформації. Ім’я, адреса, електронна пошта та дані про пересування можуть бути цікавими не тільки рекламодавцям. Потенційними покупцями такої інформації можуть бути шахраї, хакери, переслідувачі або державні структури.

Відомі випадки, коли правоохоронні органи отримували дані про місцезнаходження через комерційних брокерів. Також повідомлялося про купівлю даних людей, які відвідували клініки Planned Parenthood, для подальшого поширення дезінформації. Це лише окремі приклади того, як інформація, яку користувач створює під час звичайного користування смартфоном, може використовуватися далеко не так, як він очікує.

Найкраща стратегія – просто намагатися надавати програмам якомога менше даних. Повністю уникнути відстеження сьогодні практично неможливо, але його можна суттєво обмежити. Регулярно перевіряйте дозволи застосунків і скасовуйте ті, які більше не потрібні. Якщо програма не працює без доступу до певних даних, запитайте себе, чи справді вона вам необхідна. А непотрібні застосунки краще видаляти зовсім – ви ніколи не знаєте, яку інформацію вони продовжують збирати у фоновому режимі.