У США розробили дрони, які проводять електричний струм через свій корпус

Американська компанія Continuous Composites отримала контракт фази II від ВМС США в рамках програми SBIR. Мета проєкту — розробити композитні компоненти для безпілотників, які здатні проводити електрику безпосередньо через свою структуру, без окремих кабелів і з’єднувачів.

Для цього компанія використовує власну технологію CF3D — метод 3D-друку, який дозволяє вкладати безперервні армуючі волокна та провідники безпосередньо під час виготовлення деталі. Це дає інженерам точний контроль над тим, як матеріали розташовані всередині готового компонента.

Під час першої фази дослідники вже виготовили панелі зі скловолокна з вбудованими мідними провідниками та волоконно-оптичними елементами. Механічні та електричні випробування показали, що додаткові матеріали практично не погіршують міцність конструкцій, а концепція багатофункціональних композитів отримала базове підтвердження.

У другій фазі інженери зосередяться на електричних каналах вищої потужності та перевірять, як вони поводяться в деталях, що витримують реальні експлуатаційні навантаження. Особливу увагу приділять електричній ізоляції провідників — вона не повинна створювати слабких місць усередині композиту. Тестування відбуватиметься на зразках і масштабованих конструкціях.

Для конструкторів безпілотників технологія відкриває нові можливості при компонуванні компактних літальних апаратів. Традиційна проводка потребує окремих маршрутів прокладання, з’єднувачів і кріплень — усе це ускладнює конструкцію і збільшує кількість вузлів, що потребують обслуговування. Якщо структурний елемент сам виконує функцію електричного каналу, внутрішня архітектура апарата суттєво спрощується.

Для військових безпілотників це має особливе значення: у польових умовах пошкоджений компонент можна замінити, не чіпаючи всю проводку всередині фюзеляжу. Менше відкритих з’єднань — менший ризик електричних пошкоджень під час технічного обслуговування та вища надійність у цілому.

Програма другої фази розрахована на 30 місяців і охопить роботу з матеріалами, відпрацювання виробничих процесів та інтеграцію провідників. Після цього передбачено однорічний опціон, який може завершитися демонстрацією готового функціонального компонента. Кінцева мета — довести технологію до рівня, придатного для реального застосування на військових безпілотниках.