Через імовірний продаж підприємства канадська профспілка загрожує компанії «Стеллантіс» страйками

Unifor, канадська профспілка, яка представляє понад 9 000 працівників Stellantis по всій країні, погрожує компанії страйком, адже доля складального заводу Brampton залишається невизначеною.Упродовж місяців автомобільний гігант намагався знайти довгострокове обґрунтування для цього заводу після того, як вирішив складати новий Jeep Compass у Белвідері, штат Іллінойс, а не в Brampton, як спершу очікувалося. Майданчик перестав випускати автомобілі наприкінці 2023 року; востаннє там складали Dodge Charger, Challenger та Chrysler 300 попереднього покоління.У листі до працівників, надісланому минулого четверга, очільник Stellantis Canada Тревор Лонглі заявив, що компанія вичерпала всі варіанти для цього майданчика.11 вересня Stellantis тихо підписала меморандум про взаєморозуміння з оборонним підрядником Roshel щодо можливого продажу заводу. Президентка Unifor Лана Пейн швидко відреагувала на цю новину — за кілька днів до 20 вересня, коли спливає чинна трудова угода зі Stellantis. Вона цим не вражена.Цього тижня Пейн надіслала листа міністерці промисловості Канади Мелані Жолі з проханням заблокувати потенційну угоду між Stellantis і Roshel.

У коментарі для ЗМІ речниця Stellantis заявила, що автовиробник готовий відновити переговори щодо трудової угоди з Unifor і хоче, щоб профспілка зустрілася з Roshel, аби зрозуміти її плани щодо заводу.Оборонний підрядник заявляє, що його плани для майданчика Brampton створять 2 000 робочих місць, і обіцяє надавати першочергове право працевлаштування колишнім працівникам Stellantis.Повідомляється, що Roshel могла б випускати від двох до трьох машин на день на заводі Brampton на базі наявного шасі та силової установки. Це виглядає мізерно порівняно з 500–1000 автомобілів, які там щодня складали за власності Stellantis. Якщо так станеться, це може завдати удару місцевому ланцюгу постачання.Конфлікт навколо Brampton — це не лише суперечка про одну фабрику. Він показує, як автовиробники переорієнтовують потужності під нові моделі й електрифікацію, тоді як оборонний сектор дедалі частіше розглядає колишні промислові майданчики як готову інфраструктуру. Для Unifor важливо зберегти робочі місця з високою оплатою і повним циклом виробництва, а не лише формальне працевлаштування. Для Stellantis продаж заводу міг би зменшити фінансовий тягар, але водночас загострює відносини з профспілкою напередодні перемовин і політичного тиску. Для місцевої громади та постачальників різниця між 500–1000 авто на день і 2–3 машинами означає зовсім інший обсяг замовлень, логістики й податкових надходжень. Якщо угода з Roshel таки відбудеться, ключовими стануть гарантії для колишніх працівників, прозорість переходу та збереження хоча б частини виробничої екосистеми. Якщо ж Unifor вдасться до страйку, це може вдарити по інших підприємствах Stellantis у Канаді та посилити тиск на компанію вже на національному рівні.