Детектору медіа - 25! далі - тільки вперед!

Мій шлях у Детектор медіа почався непросто. Ще коли я працював в ADASTRA із питаннями міжнародної інформації, то модерував одну з панельних дискусій, де ми говорили про новий "Закон про медіа" та Nataliia Lygachova представляла тоді ДМ у ролі однієї з панелісток. Тоді це відчувалось як full-circle moment, оскільки мій інтерес у медіа та медіакухні зсередини виріс на матеріалах "Телекритики" та "Дусі". Саме завдяки їм я можу похизуватись перед досвідченими журналістами, як-от Margarita Sytnik, про те, що знаю хто такі Єгор Беркендорф і Валід Арфуш, хоч на момент піку їх кар'єри мені було лише 10. Потім була одна, доволі суперечлива, колонка про "Нацвідбір" на "Євробачення-2022", яку вдалось опублікувати після того, як не вдалось потрапити на одну з ролей у ДМ завдяки контакту з Отар Довженко.

Після ще однієї невдалої спроби на одну з ролей в команді моя наполегливість (мені дуже хотілося працювати на ДМ!) привела мене до вакансії аналітика з дезінформації у Центрі досліджень. Це була моя перша магістратура, яку я мав у Любліні, на спеціальності "Журналістика" і мені ледь вистачало на життя в іншій країні, де не дуже сильно хотіли брати студентів на підробітки. Втім Наталя Львівна, Галина Петренко та тодішня керівниця Центру Olha Bilousenko дали мені шанс та погодились взяти мене на парттайм. На початку було складно, особливо коли навчався роботі з кейсами з дезінформації на DisinfoChronicle, а потім ще й навалилось те саме стажування у Відні. Втім я хотів й далі втриматись за цю можливість, навіть за плату, якої було мало для життя у ЄС. Були моменти, коли я писав матеріали для "ДМ" прямо у залі засідань МАГАТЕ, одночасно роблячи нотатки з нього. Та згодом вдалось зробити перший аналітичний лонгрід - про те як офіційні заяви російської делегації в ОБСЄ збігаються з меседжами пропаганди.

Поступово мені вдалось отримати більше можливостей та познайомитись із багатьма чудовими людьми в команді. Також вдалося опублікувати низку неймовірних аналітичних текстів та навіть стрибнути у велику воду у вигляді оглядів на "Євробачення". Навіть вдалось зробити текстову трансляцію "Оскара", яку прочитало чогось дуже багато людей, враховуючи те, що це був мій перший (!) досвід перегляду "Оскара" повністю, а наступного ранку у мене було (як уже виявилось) успішне інтерв'ю на вступ на мою другу магістратуру. В усіх цих експериментах був сталий якір, який тримав землю міцно під ногами - Центр досліджень. Неймовірна команда професіоналів: хтось працює в ній надалі (Andriy Pylypenko, Oleksii Pivtorak, Костя, якого тегнути чогось не можу), хтось пішов в інші проєкти (Lesia Bidochko, Sasha Eaten, Marianna Prysiazhniuk та всі інші). Дякую вам за ваш неймовірно цінний досвід - робота з вами є неймовірним задоволенням та важливим уроком для мене.

За цей час я встиг також познайомитись і з іншими членами команди - Irina Semenyuta, з якою ми встигли наробити купу цікавих проєктів, Olha Tatokhina, яка допомагає зробити наші статті доступними для іноземної аудиторії, Iryna Valiuk-Antonishena, яка допомагає донести наш меседж через алгоритми та багатьма іншими неймовірними людьми.

Мій час у "ДМ" станом на зараз наповнений різними досвідами - злетами й падіннями, радістю й розчаруваннями, перемогами й помилками. Яскравим моментом є наші з Gala Skliarevska i Євген Бриж дискусії у текстах, які часто збагачували їх вигляд та робили їх зрозумілішими, без чого найпопулярніші з них не були б такими. Власне у цьому і є сила "Детектора" - ми можемо не погоджуватись стосовно деяких речей між собою, але "ДМ" не тікає від цих розбіжностей, а намагається скористатись ними у конструктивний та продуктивний спосіб.

Час летить дуже швидко і не віриться, що "Детектору" вже чверть століття. Особливо дивно це відчувається, коли між "ДМ" та мною лише два роки різниці, тобто ми майже однолітки. І так воно дійсно відчувається. Я дуже дякую всій команді за можливості, за платформу для моїх ідей, за шанс долучитись до роботи медіа, яке сформувало моє бачення українських та іноземних медіа. Це досвід, який є неймовірною школою життя і я досі не можу повірити, що моє ім'я є на такій великій кількості матеріалів "ДМ". А найголовніше - дякую "Детектору" за формування культури медіакритики та за формування повноцінного розуміння медійної індустрії та журналістики у нового покоління. За вклад у створення в Україні "Суспільного", за просування медіаграмотності та за багато інших якісних змін, які "ДМ" вніс в український медіаринок.

Мені приємно, що за весь цей час "Детектор" зміг створити собі бренд, що є впізнаваним не лише в Україні, а й за її межами - за цей час мені вдалось для своїх статей поспілкуватись із експертами з Штатів, Нідерландів, Британії, Польщі та багатьох інших країн, і це вражає, коли їм не треба зайвий раз розповідати що таке "ДМ". Ще приємніше мені розширювати досвід, отриманий на "Детекторі" і перетворювати його у проєкти, що допомагають боротись із дезінформацією у Польщі і я дуже дякую всій команді, яка причетна до того, щоб інформація про це також з'являлась на "ДМ". Навіть попри те, що часу на нові статті у мене все менше, я надалі старатимусь щось писати для цього медіа.

Бажаю ще як мінімум ще однієї чверті століття вдосконалення, саморефлексії, радості, синергії, успіхів та перемог! Далі - тільки вперед.

 Джерело: фейсбук-сторінка Артура Колдомасова