Як писати слово «датацентр»? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

У 74-му випуску «Мовного питання» ми розповідали про слово «шиковний» на заміну «шикарному» і, звісно, наводили приклади з класичної літератури. Одним із наведених авторів був Валеряʼн Підмогильний: «У зносинах, як він казав, з найвиборнішими паризькими жінками йому доводилось тільки проводити їх крамарськими вітаннями, любуючись на їхню грацію, шиковний одяг та на те невисловне, що зветься породою» (переклад роману Бальзака «Бідні родичі. Кузина Бета»).

Читачка Ірина Михацька прокоментувала це так: «Любуючись. Одразу правити хочеться... Цитата: «Слово «любуючись» є запозиченою з російської мови формою дієприслівника (утвореною від любоваться), яка в літературній українській мові вважається стилістично нерекомендованою або калькою».

Звідки пані Михацька взяла цитату про російську форму, невідомо. У мовознавців я цього не знайшла. Але з контексту зрозуміло, що вона вбачає єдино правильною форму «милуватися». 

Якщо ми можемо припустити, що Валерʼян Підмогильний помилився, то чи можемо припустити те саме щодо цілого ряду українських письменників? 

• «Наприклад, Ліза – як дві краплі, схожа на Натусю, і я її щодня бачу, а не можу на неї так любуватись , як любуюся на Натусю». (Т. Шевченко)
• «Я читав у церковнім тексті і в німецькім перекладі Святе письмо, любувався пророками і переклав віршами цілого Іова». (І. Франко)
• «Дівчата .. стають гуртками перед дзеркалом і любуються на себе». (Леся Українка)
• «Хлопці обвисли на березі і любувалися, як Карпо добре плаває». (Панас Мирний)
• «Кармелюк ділиться з своїми співмешканцями крихтами хліба й любується їхньою метушливою біганиною». (М. Старицький)
• «А як їдеш, бувало, з села, глянеш на Лебедщину, а хата твоя, як чайка на сонці. Їдеш і любуєшся». (У. Самчук)

Виходить, що всі класики не знали мови? Це неможливо.

Та зазирнімо й у тлумачний словник (СУМ-20): любува́тися, у́юся, у́єшся, недок. 1. ким, чим, на кого – що і без дод. З насолодою, приємністю розглядати кого-, що-небудь; милуватися (у 2 знач.).

Слово «любуватися» має прасловʼянський корінь ljubъ, що означає «милий, приємний, коханий». Тож можна і любуватися, і милуватися. Не все те росіянізм, що на нього схоже.

• 1 •

Олена Козолій: Підкажіть, будь ласка, як правильно писати «дата центр»: окремо, разом чи з дефісом?

Data center – це англізм. Українською перекладається як «центр даних». Якщо ж уживати англізм, то треба писати його разом: датацентр, бо слово «дата» самостійно у значенні «цифровий» в українській мові не вживається. Дата – це календарний час якоїсь події. Якби вживалося у значенні «цифровий», то писали б через дефіс. Ну а окремо ці два слова пишуть тільки в англійській мові.

• 2 •

Андрій Чикаленко: Усі знають, що «моторне масло» казати неправильно. Як тоді казати: моторне мастило чи моторна олива?

Четверте значення в тлумачному словнику для слова «олива» – «те саме, що мастило». «Моторні оливи в картері двигуна внутрішнього згоряння під час його роботи змінюють експлуатаційні властивості – «старіють» (з наук. літ.). Тобто це абсолютні синоніми на позначення жирової речовини для змащування поверхонь тертя механізмів і деталей машин.

• 3 •

Юлія Павлова: Що робити зі словом «пока»? Не можу знайти неформальний відповідник.

Уживати «па» або «па-па». Це українські розмовні вигуки, що вживаються на позначення прощання: «Я набираю свіжої води в пляшку, кажу «па-па» тарганятам і знову вмощуюсь у свому [своєму] радіофікованому термодинамічному лігві» (Ю. Іздрик); «Вони вдвох махають мені «па-па» в аеропорту» (І. Карпа); «У листах до О. Кобилянської (після кількамісячного перебування перед тим на гостинній Буковині) Леся Українка використовує специфічну волинську формулу прощання «Па!» (з наук.-попул. літ.). 

• 4 •

Ольга Колеснікова: Вітання. Пані Ольго, у нас на роботі виникла дискусія щодо синонімів до слова «лелека». Словник подає синонімами і діалектні слова, наприклад, «боцюн», «гайстер». Але ж діалектизми не входять до складу літературної мови, то чи вони є синонімами до літературних слів? Яка ваша думка? Завчасно дякую!

Так, діалектизми є синонімами. Про це, зокрема, у праці «Культура слова» писав професор Олександр Пономарів: «Національну мову творить народ, а її відшліфована форма – літературна мова – викристалізовується під пером митців слова. Українська мовна територія досить велика, тому геть усе, що на ній є, не може стати надбанням літературної мови. Поняття літературна мова і загальнонародна мова не тотожні в усіх народів. В основі сучасної української літературної мови лежать говори Середньої Наддніпрянщини (до речі, Наддніпрянщина – найбільш українська назва, а в пресі чомусь віддають перевагу морфологічним синонімам Придніпровʼя, Подніпровʼя). У процесі свого розвитку наша (як і кожна інша) літературна мова ввібрала багато морфологічних, синтаксичних і особливо лексичних елементів з інших говірок. Тому не варто обурюватися, як це роблять деякі мовці, тим, що мова газет «засмічена «западенськими» словами, виразами, конструкціями речень». Не треба ділити українців на східняків та західняків. Мову потрібно знати в усьому її синонімічному багатстві».

• 5 •

Оксана Кушнір: Пані Ольго, часто ми кажемо, що він чи вона від незадоволення фиркає. Але ж коні форкають, а саме звідти походить аналогія до людей.

І фиркають. Це абсолютні синоніми. Те і те означає «видавати уривчасті звуки, випускаючи повітря з ніздрів, рота (про тварин)». «Батіг ляснув серед гнідкової спини, зоставляючи на ній довгу смугу. Гнідко, мов опечений, кинувсь – стрибнув і, фиркаючи, пішов дрібною ходою» (Остап Мирний).

• 6 •

Анатолій Козуб: Як перекласти слово «незавидный»?

Ніяк не перекласти. В українській мові таке слово є. Незавидний – той, якому не можна позаздрити. Є й «завидний» – який викликає заздрість, вартий заздрості: «Возний – не взяв його враг – завидний жених» (І. Котляревський). Я вас, напевно, здивую, але й «зависть» – теж українське слово, є у Грінченка. Однак у сучасному словнику зафіксоване вже як рідковживане.

• 7 •

Олена Підгірняк: Підкажіть, шльопанці чи сланці? Чи є в українській мові слово «шльопати»?

Є. Шльопанці (легке домашнє взуття без задників) – розмовне слово. Також означає те саме, що ляпанці – легкий удар долонею з метою покарання. Шльопати – мʼяко вдаряти. Ну а сланці – гірська порода. У значенні капців-шльопанців не вживаємо.

• 8 •

Людмила Таран: Вітаю, пані Ольго! Дивно: у Львові на табличках написано: вулиця ІгорЯ БілозІра. Імʼя Ігор в українській мові належить до твердої групи, під впливом рос. стали писати-говорити -РЯ, як і слюсаРЯ, поштаРЯ тощо. Чергування О, Е з І також стосується прізвищ, чи не так? Отже, БілозОра, так? І принагідно: бентежить (!) мене закінчення у слові мощЕЙ. Хіба не моЩІВ (за аналогією до куЩІВ)? Чи теж взоруються на москальський варіант? Дякую!

І про «Білозора», і про «Ігоря» ми вже писали (дивіться випуски «Мовного питання» № 2, 4, 50). 

Щодо слова «мощі», то форма в родовому відмінку множини «мощей» справді запозичена з російської. Легко порівняти з «немощами»: російською – немощей, а українською – немощів. Професор-мовознавець Любомир Белей у праці «Словʼянська місія» пише: «Як вияв тонкого дипломатичного хисту, помножений на добру волю й глибоку повагу до західної традиції християнства, можна розглядати дарунок солунськими братами Папі Римському мощів св. Климента, які відшукав св. Кирило під час хозарської місії поблизу Херсонеса на території сучасного Криму». А от СУМ-20 наводить «мощей»: «Твір було виголошено в день памʼяті перенесення мощей, причому тоді, коли мощі святого ще лежали в раці в Успенському соборі» (І. Жиленко). Тобто «мощей» – не помилка, проте я б радила вживати «мощів».

• 9 •

Надія Проценко: Добрий день. «Спостерігається відкат у розвитку» чи «спостерігається відкочення»? Здається, перше – калька.

У сучасному тлумачному словнику «відката» немає, є «відкатка» – «те саме, що відкочування» (розмовне). Ну а «відкат» – це жаргонізм (у корупційному значенні – хабар у вигляді комісійних за надані послуги).

• 10 •

Юрій Лозовий: Прочитав таке: «ПереможИ себе, і виграєш тисячу битв». Чи правильно вжито закінчення дієслова? Якось незвично сприймається.

Вжито правильно. Як і у словах «берегти» – «бережи»; «бігти» – «біжи»; «стригти» – «стрижи» тощо.

«Главком»