Учені зробили тривожне відкриття про наслідки чорнобильської катастрофи

Несподівана міцність небезпечного пилу

Вчені з Ганноверського університету імені Лейбніца та центру Дрезден-Россендорф дослідили зразки так званих гарячих часток розміром 8 – 50 мікрометрів, які відібрали в українському ґрунті. Хоча ці крихітні уламки й досі мають високу радіоактивність, їхня кристалічна структура майже не зазнала змін за сорок років, про що дослідники повідомили в журналі Journal of Hazardous Materials, пише Phys.

Науковці розділили знайдені уламки на три окремі групи:

• Перша категорія за хімічними та фізичними властивостями нагадує первинне ядерне паливо у формі діоксиду урану.
• Другий тип виник під час різкого стрибка температури в реакторі, коли розплавлене паливо міцно з'єдналося із захисним шаром металевого цирконію.
• Третю групу утворила пожежа графітового сповільнювача, яка тривала десять днів і призвела до утворення нестабільних сполук оксидів урану.

Щоб з'ясувати стан матеріалів, фізики помістили частки на вольфрамові електроди та відправили на дослідницьку станцію у французьке місто Гренобль. Там зразки просканували сфокусованим рентгенівським променем товщиною приблизно 100 мікрометрів.

Спочатку нам довелося знайти спосіб аналізу структури часток, тому ми повністю обертали їх у рентгенівському промені та виміряли кожну з 2000 різних кутів,
– прокоментував співробітник наукового центру Дрезден-Россендорф Крістоф Хенніг.

Збереження кристалічної решітки означає, що уламки продовжують надійно утримувати радіонукліди всередині, що сповільнює їхнє проникнення у ґрунт і воду. Хоча це хороша новина для самого ґрунту й води, водночас це означає, що залишки аварії хімічно стабільніші й довготриваліші.

Частинки утримують у собі продукти поділу, хоча науковці наголошують, що в природі завжди трапляються аномальні уламки, які можуть викинути накопичену радіацію пізніше. З цієї причини скасування обмежень у Чорнобильській зоні відчуження наразі неможливе, а фізики вже проводять нові експерименти для вивчення важких трансуранових елементів.

"Кожна частинка має різну структуру, – кажуть автори роботи. – У нашому експерименті було досліджено лише шість таких частинок з двох різних місць". Щоб зробити більш загальні висновки щодо стабільності чорнобильських частинок, потрібно було б зібрати зразки з набагато більшої кількості місць та дослідити набагато більше частинок. "І навіть якби ми отримали якісь середні значення в певний момент, ми все одно не змогли б робити універсальні заяви щодо ризиків для здоров’я в регіоні, – додають вони. – Тому що навіть якщо частинки розпадаються загалом однорідно, завжди будуть викиди, більш стійкі частинки, які вивільнятимуть радіонукліди пізніше".

Автори дослідження вже проводять подальші експерименти з високорадіоактивними трансурановими фазами в залишках катастрофи.