ЄС урізав квоти для української сталі в момент найглибшої кризи галузі

Майбутнє ГМК України залежить не лише від можливості відновлення, а й від умов доступу на ринок ЄС. Підприємства ГМК України наразі змушені працювати в умовах постійних перебоїв у логістиці й дефіциту персоналу, нестабільного енергопостачання та дуже високих витрат на енергію. Одним із ключових ризиків є скорочення європейських квот на українську сталь, пише GMK Center.

Про це заявив генеральний директор групи «Метінвест» Юрій Риженков у відеоінтерв’ю Якопо Деттоні, головному редакторові аналітичної платформи fDi Intelligence (входить до медіагрупи Financial Times).

За його словами, ГМК України після нової хвилі російських атак опинилося у критичному становищі — його  майбутнє багато в чому залежить не лише від фізичного відновлення, а й від умов доступу на ринок ЄС.

«У нас ситуація, яка потребує особливого підходу, більшого розуміння та, можливо, певних інструментів, які дадуть нам змогу вижити зараз, а в майбутньому — повернутися до інвестицій і зростання», — пояснив Риженков.

Риженков додав: якщо є бажання підтримати країну, краще дати можливість її промисловості працювати та сплачувати податки. Ці кошти посилюватимуть обороноздатність і економіку країни, тож є ефективнішим кроком, аніж гранти чи пільгові кредити.

«Останнім часом ми спостерігаємо багато кроків із боку ЄС і Єврокомісії, які змушують нас сумніватися, чи варто взагалі інвестувати в українську металургію. Один із прикладів — квоти, запроваджені для української сталі в Європі. Хоча наші домовленості з Євросоюзом, зокрема Угода про асоціацію та інші контракти останніх років, фактично передбачали вільний доступ до європейського ринку. І попри те, що протягом останніх кількох років Україна експортувала до ЄС значно менше сталі, ніж раніше, наші квоти на постачання сталі до блоку скоротили на понад 50%», — пояснив СЕО «Метінвесту».

Значно кращий підхід — подивитися, як українська економіка, зокрема металургія, може стати частиною спільного європейського ринку та європейської економіки, та зробити її сильнішою, а не слабшою.

Він нагадав, що до війни металургійна галузь забезпечувала майже 10% ВВП України і третину українського експорту. Після втрати частини металургійних потужностей на Донбасі, а згодом, у 2022 році, в Маріуполі, ці показники значно зменшилися. Але навіть після цього галузь забезпечувала понад 7% ВВП і більш ніж 20% українського експорту.

Нині ж усі три основних виробники сталі в Україні (ArcelorMittal, «Інтерпайп» і «Метінвест») зазнали російських атак і зупинили виробництво.

Останні удари по підприємствах групи «Метінвест» виявилися значно масштабнішими за ті, які траплялися протягом попередніх чотирьох із половиною років.

СЕО «Метінвесту» зауважив: ArcelorMittal, за нинішньої безпекової ситуації, не бачить можливості відновити виробництво. «Метінвест», як, імовірно, й «Інтерпайп», оцінює ситуацію на своїх активах, щоби зрозуміти, що можна зробити для безпечного відновлення роботи. Проте наразі ситуація залишається дуже невизначеною, тому фактично вся українська металургія не працює.

Точнішу оцінку збитків група може зробити після завершення війни — тоді можна буде говорити про вартість відновлення після пошкоджень. Одначе для можливості повоєнного відродження української металургії потрібно розуміти, чи є Україна частиною ширшого європейського ринку.

Нагадаємо, раніше операційний директор «Метінвесту». Олександр Мироненко зауважував, що Україна наразі перебуває в процесі перемовин щодо європейських квот, намагаючись досягти встановлення їх на рівні 2025-го або 2024 року й зафіксувати обсяги, які країна постачала на європейський ринок. Компанія насамперед працює з вітчизняним Мінекономіки, ще один вектор роботи — перемовини з європейськими органами влади, щоби донести свою позицію.

Як повідомляв GMK Center, Україна є однією з країн, які найбільше постраждали від нових захисних заходів ЄС. Квоти для неї були скорочені до приблизно 1,05 млн т, тоді як експорт готової сталі до блоку у 2025 році становив близько 2,63 млн т. Це означає, що нові тарифні квоти приблизно на 60% нижчі за обсяг експорту готової сталі з України у 2025-му, що гірше, ніж загальне скорочення квот ЄС, яке становить близько 46%.