Збіжжя ніде сушити, а соняшник пріє: чому фермерам вигідніший вивіз олії, ніж експорт зерна

В Україні в розпал жнив виник гострий дефіцит складів. Елеватори та сушарки забиті соняшником, а з полів масово везуть вологу кукурудзу, яку аграріям часто просто нікуди зсипати.

Як заявив у колонці на Latifundist гендиректор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук, підприємства можуть зупинити прийом сировини. Готова олія через затори на коліях та черги в портах не встигає виїжджати, заводські цистерни заповнені, а прийом нового врожаю в областях ставлять на паузу.

Для фермерів це означає прямі збитки. Самостійно везти зерно на експорт морем за нинішньої вартості доставки та фрахту — це чистий мінус, а грошей доводиться чекати місяцями. Натомість здати соняшник на місцевий завод — це розрахунок одразу на місці, тобто гроші на солярку, зарплати та завершення польових робіт.

До того ж вологе насіння соняшнику в ангарах довго не лежить — воно швидко гріється та псується. Коли заводи забирають його з коліс, у фермера автоматично звільняються елеватори під нову кукурудзу.

Саме тому в асоціації переконують: пріоритет на вивіз олії потрібен насамперед самим фермерам. Аби не конфліктувати із зерновиками за вагони, переробники відмовилися від шроту й просять узгодити графіки виключно для наливних цистерн і танкерів.

«Один потяг з олією дає стільки ж валюти та податків, як майже п’ять потягів із зерном. При цьому цистерни не забирають зерновози, а танкери стоять біля окремих причалів. Зерно нічого не втрачає, а фермер отримує головне — швидкі гроші та вільні склади», — наголошують в «Укроліяпромі».