Майстер підкилимних угод: як Трамп намагався знести уряд Туска і чому цей план провалився

Якщо ви думаєте, що Трамп брутально втручається тільки у внутрішню політику України – помиляєтесь, адже йому не подобається влада і в інших країнах світу.

47-й президент США прагне усунути також інші уряди Європи, які вважає нелояльними. При цьому Трамп не зупиняється на публічних заявах та відвертому тиску на політиків, а вдається до цілих спецоперацій з метою усунення тих, хто йому не подобається.

Саме це сталося в Польщі пів року тому, коли американці спробували розвали проєвропейський уряд Дональда Туска. Подробиці стали відомі завдяки великому розслідуванню польських ЗМІ.

Чому Варшава не піддалася на нахабний тиск Вашингтона і чи справді Білий дім планує перевороти в Європі - про це 24 Канал говорив з редактором Польського агентства преси (PAP) та експертом із міжнародних відносин та питань безпеки Даріушем Матерняком, а також фахівцем із політики США та Польщі, членом Американської асоціації політичних наук (APSA) Артуром Колдомасовим.

Трамп пропонував очільнику Міноборони Польщі сформувати новий уряд

"Дональд Трамп міг особисто намагатися розвалити урядову коаліцію у Варшаві". За цим дуже обережним формулюванням - результати великого розслідування Gazeta Wyborcza та Onet.

За даними польських ЗМІ, американський президент переконував чинного віцепрем'єра та міністра оборони Владислава Косіняка-Камиша вийти з союзу з Дональдом Туском і створити новий кабінет, об'єднавшись з правими силами. Бонусом до цієї "зради" мали стати гарантії підтримки нового уряду з боку Вашингтона.

Подія сталася ще пів року тому: 2 березня 2026-го Косіняк-Камиш дійсно зустрічався з Трампом у Білому домі. І хоча офіційно деталі розмови не розголошували, витік інформації все ж стався.

Прем'єр Дональд Туск прямо визнав, що ця дивна історія – правда. Політик заявив, що розмова Трампа з очільником Міноборони стосувалася "радше внутрішньої ситуації в Польщі".

Жорсткіше висловився голова МЗС Радослав Сікорський, відомий тим, що останнім часом за словом до кишені не лізе, а одразу йде "комунікувати" в соцмережі.

Головний польський дипломат обурився, що після такої зустрічі до його відомства не надійшло жодного звіту чи записки.

Чи не тому, що зустріч також слугувала спробі залучити іноземну державу до нашої внутрішньої політики? — публічно запитав Сікорський, зробивши це питання риторичним.

Допис Сікорського в Х:

Сам Владислав Косіняк-Камиш усі звинувачення відкидає. Він заперечив, що Трамп пропонував йому розвалити коаліцію, та віджартувався:

Якщо ви думаєте, що президент США знає "Польську селянську партію", то мене як лідера цієї партії дуже це тішить, — іронічно пожартував міністр.

Втім, знаючи Трампа та його відверту безпосередність, а насправді - хамовитість, легко припустити, що саме так все і було, як описують ЗМІ. А чинні польські урядовці не дарма так стривожені.

Чому саме міністр оборони став головним кандидатом

Владислав Косіняк-Камиш очолює "Польську селянську партію" (PSL) — найконсервативнішого учасника коаліції Туска. Його вихід позбавив би уряд більшості в парламенті й відкрив би правим силам шлях до влади. Вочевидь саме його в команді Трампа визначили як "слабку ланку".

Косіняк-Камиш і Туск демонструють єдність / Фото – PAP/Paweł Supernak

Втім, наразі видається, що американці переоцінили власні таланти до експертизи щодо Польщі. Бо слідом за Косіняк-Камишем чутки про пропозицію Трампа спростовує також і його політсила PSL, підтверджуючи вірність чинному союзу.

Нагадаємо, на останніх парламентських виборах перемогли правоцентристи з PiS, але не змогли сформувати коаліцію через власну токсичність, тож її сформували ліберали, що об’єдналися навколо Дональда Туска та "Громадянської коаліції".

Як зазначив у коментарі 24 Каналу редактор PAP Даріуш Матерняк, ця історія наразі не стала у Польщі приводом для серйозних політичних потрясінь. Косіняк-Камиш не послухав Трампа і не взявся розвалювати коаліцію. Ба більше - не втратив довіри прем'єра і виходити з коаліції не збирається.

Втім, це достатньо тривожний сигнал і чергове нагадування про “Великого брата”, який так само стежить. Але тепер це не публічно висловлені образи, як було в 2025-му, коли на початку каденції Трампа Джей ді Венс скаржився, що в далекій Румунії не дають обратися ультраправому популісту з вайбом фашизму Келіну Джорджеску, а цілком конкретний план втручання у внутрішню політику держави.

11 жовтня 2026 року стало відомо про підготовку замаху на міністра оборони “групою радикалів”, але наразі не доведено зв’язку між цим подіями, тому варто розглядати спробу теракту та спроби організацію змови як різні та не пов’язані факти.

Фахівець із політики США, член Американської асоціації політичних наук Артур Колдомасов у коментарі 24 Каналу зазначає: цю історію варто розглядати як елемент політичних ігор перед майбутніми виборами в Польщі. При цьому гучного резонансу серед поляків вона не викликала. Тему підхопили переважно ліберальні медіа та видання, близькі до Кароля Навроцького, тоді як для пересічних громадян вона так і не стала головною темою для обговорень. Попри всі встановлені факти.

Що взяла в нас чужа сила – відберем шаблями

На тлі чуток про спроби Дональда Трампа знищити польську коаліцію, Дональд Туск виступив із гучною заявою під час промови в Академії воєнного мистецтва (ASzWoj). Очільник уряду прямо дав зрозуміти: долю Польщі не вирішуватимуть ні у Кремлі, ні у Вашингтоні.

Прем'єр наголосив, що загроза зі сходу — це вже не просто абстрактна небезпека, а реальність, яка безпосередньо впливає на безпеку країни:

Війна за нашим кордоном — це вже й наша війна. Загроза зі сходу є реальною і часом відчутно зачіпає нас, – підкреслив Туск.

За його словами, масштабна розбудова оборонного сектора змусила рахуватися з Польщею як з другом, так і з потенційним ворогом. Проте головний меседж Туска стосувався саме недоторканності внутрішнього суверенітету:

Ні ворог, ні союзник не вирішуватиме, яким шляхом ідуть поляки, хто керує Польщею і як ми розбудовуємо нашу армію. Саме в цьому полягає справжній суверенітет. Немає суверенної Батьківщини без суверенної, добре підготовленої армії, – резюмував польський прем'єр.

Журналісти видання Onet переконані, що ці слова були не просто урочистою промовою перед військовими, а чітким публічним "привітом" Дональду Трампу у відповідь на його спробу схилити Косіняка-Камиша до розвалу чинного уряду.

Не Польщею єдиною: Трамп хоче змінити владу і в Україні

На тлі скандалу довкола вимоги Трампа щодо припинення українських ударів по російських НПЗ, з його боку знову пролунали заклики до проведення виборів в Україні, які взагалі-то неможливі з огляду на чинний воєнний стан.

Показово, що про "стан демократії" Трамп згадав саме тоді, коли Київ проігнорував його пропозицію змінити Володимира Зеленського на посаді президента. При цьому з огляду на дії Трампа та його любов до Путіна, Сі та Кім Чен Ина, демократія – це те, що вочевидь хвилює його найменше.

Тим не менше, американський лідер піддав критиці Зеленського за атаки на нафтопереробні заводи РФ, звинувативши їх у зростанні світових цін на енергоносії. За словами Трампа, Україні потрібен "новий президент". У відповідь Зеленський парирував: Україна готова припинити удари по російських НПЗ, але лише за умови, що Росія зупинить атаки на українську енергетичну інфраструктуру.

Раніше Зеленський зазначав, що готовий провести вибори у разі досягнення домовленостей про припинення вогню. У недавньому інтерв'ю ABC News він наголосив: аби голосування пройшло безпечно, режим тиші має тривати щонайменше 60 днів. Утім, у РФ таку пропозицію вже відкинули, а Трамп знову звинуватив в усьому Україну та замість того, щоб покарати агресора, продовжив "викручувати руки" жертві агресії, у якої знайшлися сили чинити ефективний спротив.

Трамп не вперше "диктує правила" Європі

Артур Колдомасов зазначає, що події у Варшаві не є поодинокими випадками. Вони вписуються в ширшу стратегію консервативних кіл США, зокрема, проєкт MEGA (Make Europe Great Again), який понад рік тому анонсував впливовий американський аналітичний центр The Heritage Foundation.

Мета цієї ініціативи — системна підтримка близьких до руху MAGA політиків по всій Європі перед важливими виборчими кампаніями. Тому спроби вплинути на конфігурацію влади в Польщі лише підтверджують масштабну реалізацію цього плану на континенті.

Артур Колдомасов

Яскравий приклад впливу США — президентські вибори в Польщі, де перемога Кароля Навроцького значною мірою стала результатом публічної підтримки Трампа.

Навроцький є одним улюбленців Трампа, але здебільшого це роман на відстані – дивіться відео:

Поки відносини США з рештою Європи залишаються напруженими, а Америка згортає військову присутність на континенті, Польща залишається єдиним винятком. Вона не лише не втрачає американських військових, а й отримує нові бази. Це простежується як неформальний, але чіткий консенсус між Білим домом та певними політичними колами у Варшаві, каже Колдомасов.

Втім, Адміністрація Трампа вже стільки разів дала привід, щоб не вважати себе відповідальним партнером, слово якого чогось варті, а гарантії безпеки - реальні та дієві, що рішення президента Навроцького скласти всі яйця до однієї корзини, виглядає ризикованим. Це, до речі, розуміють, не тільки в Польщі. Нині ультраправі по всій Європи намагаються дистанціюватися від свого політичного “старшого брата” з-за океану, а особисте фото з Трампом може тішити его, але у теперішніх реаліях - шкідливе для електоральних перспектив.