Майбутнє Вікіпедії під великою загрозою

Філософське коріння вільної енциклопедії

Як пише The Guardian, в основі платформи лежать гуманітарні ідеї, а не лише сухі технології. Винахідник концепції вікі Уорд Каннінгем ще у 1990-х роках розмірковував над тим, як зробити міць комп'ютерів доступною кожному, надихаючись дзенським принципом вабі-сабі – красою в недосконалості. Саме тому енциклопедія завжди перебуває у стані постійного доопрацювання.

Коли Джиммі Вейлз та Ларрі Сенгер запустили проєкт у 2001 році, філософія знову зіграла вирішальну роль. Вейлз роками листувався з мислителями, а єдиним найманим фахівцем на старті став саме Сенгер, який мав науковий ступінь з філософії. Разом вони створили цифровий простір, де ентузіасти розмірковували про важливість перевірених фактів.

Люди, які формували онлайн-гіганта

За колосальним масивом інформації завжди стояли автори, яких нерідко сприймали крізь призму стереотипів. Серед перших дописувачок була Гейта Ланглуа, яка наповнювала статті про штат Род-Айленд та королівських пуделів. Інша важлива постать – Рут Іфчер, докторка наук і мовна перфекціоністка, яка через сильну агорафобію (тривожний стан, при якому людина відчуває сильний страх у ситуаціях, з яких важко швидко втекти або де немає можливості отримати допомогу; страх того, що може відбутися напад паніки, який станеться в певному місці або ситуації – наприклад, у відкритому просторі) не могла працювати на звичайній роботі, але знайшла покликання у редагуванні енциклопедії.

Вагому роль у житті ресурсу відіграли нейровідмінні люди, котрі присвячували тисячі годин впорядкуванню матеріалів про транспорт, комікси чи погоду.

Вікіпедія – це місто, збудоване людьми з синдромом Аспергера,
– коментував раніше колишній очільник Wikimedia Foundation.

Ентузіазм авторів часом переростав у запеклі дискусії. Зокрема, фанати доріг після видалення їхніх текстів про другорядні траси залишили ресурс і заснували окрему вікі для шосе. Протистояння між прихильниками збереження кожної деталі та захисниками суворої фільтрації досі залишається головним філософським розколом спільноти.

Випробування штучним інтелектом

Початкові очікування творців обмежувалися скромними рамками: вони вважали солідним орієнтиром 100 тисяч статей за зразком Британської енциклопедії. Сьогодні платформа налічує 68 мільйонів публікацій, а лише англомовна версія складається з 5,2 мільярда слів. За підрахунками дослідницького центру Pew Research, у період між 2015 – 2025 роками сторінки проєкту переглянули 1,9 трильйона разів.

Утім, навіть настільки масштабна система виявилася вразливою перед викликами сьогодення. Генеративний штучний інтелект створює екзистенційну загрозу: він скорочує пошуковий вебтрафік, а редакторам доводиться боротися з велетенськими обсягами низькоякісного тексту від нейромереж, який може містити помилки.

Ми бачили, як це створювалося, і більше нічого подібного ми не побачимо,
– заявив письменник Річард Кук.

Сьогодні багато хто вже не переходить за посиланнями пошукових систем. Вони отримують відповіді від систем штучного інтелекту, які самі збирають інформацію з таких сайтів, як Вікіпедія. Вони навчаються на її даних, а також отримують інформацію в момент безпосереднього пошуку. Тому ми фактично отримуємо замкнене коло: ШІ краде дані у Вікіпедії – люди перестають заходити у Вікіпедію – Вікіпедія зникає – ШІ втрачає джерело даних.