Євгенія Кузнєцова: "Вівці цілі" – це, як і попередні мої дві книжки, іронічний текст, але з гірким присмаком

– Ви отримали премію "Книга року BBC-2023" за роман "Драбина". Головний герой роману – український мігрант Толік, який на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну був змушений прийняти у себе в Іспанії свою велику родину. У книзі описано життя людей, які втекли від бойових дій, але щодня живуть війною. З кого Ви прописали своїх героїв і що для вас важливо в їхніх історіях?

 

Герої "Драбини" досить стереотипні: кожен із нас зустрічав такого собі Анатолія Степановича, який крутить "Жигуля" і при цьому виявляє сентиментальність, чи жінку середніх літ у люрексі, захоплену феншуєм і гороскопами й при цьому таку, що в стресових ситуаціях виявляється найбільш резистентною до зовнішніх обставин. Нам усім доводилось відстоювати власні кордони з батьками й родичами та відчувати провину, що під час війни не варто їм казати того, що може ще більше їх зачепити. Але обʼєднує цих людей те, що вони ніколи б не мали жити разом. 

Я не ставила перед собою мети щось пояснити через цих героїв. Але мені б хотілось, щоб ми більше одне одного розуміли. 

– Чому книжка називається "Драбина"?

Відповідь дуже проста: в якийсь момент Толік починає лізти у свою кімнату через вікно, щоб не перетинатись із родичами. Для цього він користується драбиною. 

– Нещодавно у Польщі вийшов польський переклад книжки "Драбина". Чи добре продається наклад та чи є пропозиції співпраці від видавництв в інших країнах?

Начебто польські видавці задоволені, як почуваються мої книжки на польському ринку. Також маємо кілька пропозицій і в інші країни - ось днями уклали угоду з французьким видавництвом. 

– Ваша попередня книжка, "Спитайте Мієчку", – це роман про пошук ідентичності. Чи вважаєте Ви, що проблеми, з якими стикається головна героїня, є досить поширеними в сучасному українському суспільстві? Чи є схожі проблеми в Європі?

 

Я б не описувала "Спитайте Мієчку" як роман про пошук ідентичності. Це скоріше про пошук себе і свого місця. Це універсальні питання що в Україні, що поза нею. Всюди є родина, є любов, є вибір, є дім дитинства - це речі транскордонні.

– Як Ви оцінюєте теперішній стан українського літературного процесу?

Я вже давно не встигаю читати все те, що виходить в українському літпроцесі. Молодше покоління може навіть засумніватись у тому, що колись було так, що кожна українська книжка ставала подією, на неї чекали. Зараз це не так і це чудово.

– Які книги або автори вплинули на Вашу літературну кар'єру? Чи є письменники, чиї твори Вас надихають або з якими Ви відчуваєте спорідненість?

Імовірно, на мене сильно вплинула сама звичка читати й отримувати від цього задоволення. Завжди кажу, коли питають поради, як писати - що для писання треба читати й слухати. Люблю нові імена в українській літературі: он Сашко Столовий чудовий роман написав "Оринин". Почитайте!

– Ви наразі працюєте над новою книжкою. Про що вона буде та коли вийде друком?

Нова книжка вийде друком, сподіваюсь, на початку 2025 року. Називатиметься вона "Вівці цілі". Вона про звичайних людей, які намагаються прийняти правильні рішення. Та чи є ці правильні рішення взагалі? Це, як і попередні мої дві книжки, іронічний текст, але з гірким присмаком.

Наразі книжка "Вівці цілі" вже у друку й доступна для передзамовлення на сайті Видавництва Старого Лева за посиланням.