Лже-миротворці: Якими кремлівськими фейками годуватимуть українців восени

Народний депутат-"фронтовик" Дмитро Тимчук на своїй сторінці у Facebook повідомив цікаву новину: напередодні виборів президента України в Кремлі під егідою Владислава Суркова запланували кілька масштабних пропагандистських заходів, спрямованих на формування інформаційного порядку денного про "братські народи" і необхідність відновлення "дружніх українсько-російських відносин".

В кризі яких нібито винна чинна українська влада.

Загалом ці заходи спрямовані на створення платформи для проросійського кандидата в президенти України, який використовуватиме напрацьовані меседжі "українсько-російського експертного середовища" для впливу на електорат.

Тимчук оприлюднив прізвища тих, кого, за його інформацією, планують запросити на найближчий шабаш - конференцію "Російсько-українські відносини: проблеми і перспективи" - яка має відбутися на початку жовтня в Криму за безпосередньої організаційної підтримки Фонду публічної дипломатії ім.

Горчакова й Інституту миротворчих ініціатив і конфліктології.

Обидві структури наближені до Кремля.

У списку Тимчука досить відомі особи – експерти, журналісти, науковці, релігійні діячі і навіть соліст рок-групи "Брати Карамазови" Олег Карамазов.

Від себе додамо: до опікунської ради Фонду Горчакова та його правління входять особи, які знаходяться під західними санкціями.

Також фонд проводить заходи з так званої "народної дипломатії", різноманітні молодіжні форуму, пропагує євразійство.

Його очолює колишній міністр у справах СНД, також колишній заступник голови правління РАО "ЄЕС Росії", дипломат Леонід Драчевський.

Друга структура – Інститут миротворчих ініціатив – менш розкручена.

Її очолює такий собі Денис Денисов, який часто з'являється в російській пресі з коментарями щодо ситуації на Донбасі та в Україні.

Типовий російський пропагандист, який виконує роль "знавця" української внутрішньої політики.

Бажаючі можуть знайти його заяви в мережі, цитувати цю маячню не будемо.

Краще повернемося до написаного Тимчуком, котрий в оприлюдненому списку "засвітив" лише незначну частину п'ятої колони, яка безперешкодно діє в Україні (привіт СБУ, Мінінформполітики, Нацраді з питань телебачення і тому подібним держорганам).

Що ж до міфів, які, за словами Тимчука, планують внести в інформаційний порядок денний, то вони в різних формах вже давно вживлюються у свідомість українців.

А напередодні Дня Незалежності проводять генеральну репетицію інформаційного бомбардування мізків громадян перед виборами.

ua виділив кілька ліній, які розвиватимуться найближчим часом.

Перша – у конфлікті на Донбасі і в анексії Криму винна Україна.

Ця мантра в різних варіаціях повторюється вже більше п'яти років.

Є навіть окреме відгалуження: київська влада винна у загибелі значної кількості військових у перші місяці війни.

З наближенням трагічних дат, пов'язаних з іловайськими подіями 2014 року, цей напрям посилиться.

При цьому про злочини російських військових всі ці рубльові експерти мовчатимуть.

Технологічне завдання означеного вище сюжету просте – вивести з-під удару Росію.

Яскравим прикладом може слугувати вчорашній блог першого президента України Леоніда Кравчука, в якому він написав: цим специфічним територіям можна було дати більше самостійності у прийнятті рішень, тоді б не сталося того, що сталося.

В Україні немає настільки специфічних регіонів, щоб вони заслуговували на якусь особливу долю.

Будь-які розмови про якусь специфіку чи особливі статуси в унітарній державі – це замасковане просування шкідливої теми федералізації.

Але не виключено, що у восени ми можемо стати свідками інспірованих Росією демаршів місцевих рад в деяких областях, які вимагатимуть собі більше повноважень.

Друга сюжетна лінія – мир за будь-яку ціну.

Тут також можна згадати і вчорашнього Кравчука з його ідеєю про автономію Донбасу , і лепет експертів на деяких телеканалах, контроль над якими приписують проросійським політикам, але політологи і народні депутати з різних фракцій подовжують туди ходити, наче медом помазано.

Міф "мир за будь-яку ціну" має кілька складових.

Перша – ми маємо сідати за стіл переговорів з Росією, і якщо треба, то ініціювати ці переговори.

Такі розмови останнім часом активізувалися через агресивну політику Росії в Азовському морі.

Мовляв, треба йти домовлятися, бо у нас і так війна.

Подібне – маркер проросійськості спікера.

Київ не може і не буде розмовляти ні з Росією, ні з її донецькими і луганськими маріонетками без західних посередників.

В Москві сплять і бачать, коли залишаться наодинці з Україною.

Наступна складова – Мінськ не працює, наша влада не хоче шукати інші формати, а вони є.

І тут існує інваріантність: окремі спікери розповідають про якусь міжнародну групу експертів, яка щось там напрацювала і передала до Києва, Вашингтона, Москви, Берліна і Парижа.

Це говориться з розумним виглядом, бо виборці повинні повірити в таку маячню.

Інші спікери кажуть про необхідність заміни слабкого Нормандського формату дієвішим, з участю США і Великобританії як гарантів Будапештських угод.

Це ще один фейк, розрахований на тих, хто лінується думати й аналізувати.

Доки Росія не похитнеться під тиском санкцій, не буде ніяких форматів.

Україна ж свою позицію окреслила чітко: виведення окупаційних військ з територій Донбасу, введення на ці території, а не тільки на лінію розмежування, миротворців ООН, далі – процес поступової реінтеграції.

Є ще третя група спікерів, які чотири роки поспіль розповідають про вигоду влади від війни, мовляв, вона на ній заробляє.

До таких, на жаль, відноситься і Юлія Тимошенко.

І, нарешті, третя сюжетна лінія – критика стану Збройних Сил, зокрема, техніки, яку планують представити на параді.

Вище ми згадували про Дениса Денисова, який, за інформацією Тимчука, має бути серед організаторів шабашу феесбешників і "ватників" у Криму.

Цей Денисов частенько роздає коментарі, в яких негативно оцінює новітні українські військові розробки.

Які, зауважимо, успішно проходять випробування.

Приблизно за тими ж нотами співають й вітчизняні експерти і політики, брешучи в телеефірах, що українська армія і далі воює залишками радянської зброї і техніки.