У мене лише кілька фото з Адою Миколаївною, але з дитинства після «Вечного зова» її фотокартки висіли на стіні над столом, де я робила уроки.
І звісно, найважчі шкільні моменти - домашні завдання з фізики чи хімії, примушували мене відірватися від незрозумілого підручника, підняти голову і тоді я бачила ЇЇ - фото з «Союзпечати» - де Ада серед березок, фото з кіножурналів, де Ада в кіноролях.
Я читала все про Неї, я слухала, як Вона читає поезію на платівках, я дивилась всі фільми з Нею, я мріяла стати схожою на Неї.
Моя Мама кілька років тому знайшла мій шкільний твір «Ким я хочу стати».
І там я пишу про свого кумира.
Весь твір про Аду Миколаївну Роговцеву.
Вже в Києві я обожнювала «Священные чудовища» і «Даму без камелий» Віктюка.
Я вважаю великою прикрістю, що Ади нема в її театрі, бо в "Лесю Українку" ходили на Роговцеву.
Я мріяла познайомитись і.
ми познайомились на зйомках «В двух км.
от Нового года».
Ми знімали під Києвом в приватному домі.
Я тихенько зайшла на кухню, бо в кімнаті йшла зйомка і там, на кухні стояла Ада.
Я миттєво почала говорити все, що хотіла сказати всі ці роки, як люблю її, яка вона геніальна, а вона припинила мій монолог і сказала:.
«Добре, слухай, а ти знаєш як в цій мікрохвильовці підсмажити сухарики? Я така голодна, обіди ще везуть, а я з поїзда, в 6 ранку приїхала і в 7 мене повезли зніматися».
І це було так несподівано і так легко, наче ми сто років знайомі.
Ми почали боротися з микрохвильовкою і сміятися.
Бо все треба було робити тихо, а тихо не виходило)).
А потім коли знімали в масовій сцені мій крупний план, всі актори пішли собі, хто на перекур, хто відпочити і лише Ада сказала: «Я залишуся, допоможу тобі.
Тобі ж треба в чиїсь очі дивитися».
І тоді я відчула таку неймовірну підтримку.
Ці очі!.
Ада Роговцева, «Вечный зов».
А потім, коли всі епізоди з Адою відзняли, вона не вимагала машину в Київ, вона чекала до 3 ночі, до закінчення зйомок, спокійно сіла в автобус з усіма і поїхала додому, як всі.
Жодних райдерів, вимог, понтів.
Так працюють профессіонали!.
Я знала, що Вона - Зірка, а з того моменту я відчула в ній ще й неймовірно прекрасну справжню Людину.
Потім були Майдани і Ада завжди була з мого боку барикад.
Потім почалась війна і Ада по сьогоднішній день їздить на фронт.
Вона грає вистави на самому «передку».
Вона, Вона - неймовірна!.
Я обожнюю Її і бажаю, щоби вона відчувала все те тепло, яке щедро дарує нам.
Це фото з прем'єри «Гнізда горлиці».
Ада Миколаївна знайшла час і сили, прийти і підтримати мене.
Вона прийшла до здачу «Квітки Будяк», аби підтримати мого чоловіка Станіслав Мойсеєв, сіла біля мене і весь час тримала мою руку в своїй руці.
Це неможливо забути.
Це було так необхідно нам.
І за все, за все я дякую Актрисі великої Душі!.
Я не відкладаю свою любов на завтра, як написали Ви у своєму вірші.
Я люблю Вас завжди!.
З Днем народження, Велика Адо!.