Бути чи не бути державному оператору цифрового ТБ: що відбувається з Концерном РРТ
Бути чи не бути державному оператору цифрового ТБ: що відбувається з Концерном РРТ

Бути чи не бути державному оператору цифрового ТБ: що відбувається з Концерном РРТ

Бути чи не бути державному оператору цифрового ТБ: що відбувається з Концерном РРТ - Фото 1

Бути чи не бути державному оператору цифрового ТБ: що відбувається з Концерном РРТ - Фото 2

На початку року до переліку підприємств, які не підлягають приватизації не потрапив державний оператор телебачення та радіомовлення – Концерн радіомовлення, радіозв'язку і телебачення.

Цей перелік був визначений у законопроєкті попереднього уряду № 2831, який був відкликаний через відставку прем’єра Олексія Гончарука та його Кабінету міністрів.

Про формування нового списку поки що повідомлень не було.

Між тим Нацрада вже отримала частоти для сьомого мультиплексу, який мав би розбудовувати Концерн РРТ.

Однак відповідальний секретар Нацради Олександр Ільяшенко висловив сумнів у тому, що в підприємства є можливості для розбудови цифрової мережі.

У самому ж Концерні керівники кількох обласних філій закликали прем’єра та секретаря РНБО урятувати підприємство від банкрутства.

Чи є реальні підстави для таких застережень, чи загрожує Концерну РРТ приватизація та чи буде він розбудовувати мережу МХ-7, з’ясовував «Детектор медіа».

Борги Концерну та його клієнтів.

На початку березня восьмеро керівників Львівської, Вінницької, Волинської, Закарпатської, Тернопільської, Рівненської, Хмельницької та Чернівецької філій Концерну РРТ у відкритому листі до прем’єр-міністра та секретаря РНБО висловили побоювання, що Концерн може втратити платоспроможність вже за кілька тижнів або місяців.

Така ситуація, на їхню думку, склалася через дебіторську заборгованість, яка складає 229 млн грн за 2019 рік.

Наприклад, як ідеться в їхньому листі, борги Національної суспільної телерадіокомпанії України перед Концерном РРТ складають 90,9 млн грн, «Зеонбуду» – 71,8 млн грн, «Інтертелекому» – 30,65 млн грн.

Концерн РРТ з травня 2019 року намагався через суд укласти договір за новими умовами із цифровим провайдером «Зеонбуд», якому він надає послуги з обслуговування передавачів.

Кожна зі сторін пропонувала визначити розмір тарифів на свою користь.

Однак у листопаді 2019 року Господарський суд міста Києва фактично визнав укладеним договір у редакції «Зеонбуду» (за винятком кількох пунктів).

Це рішення Концерн оскаржує, однак наразі має працювати за нижчими тарифами, запропонованими «Зеонбудом».

Недоотримання Концерном доходів зумовлює, у свою чергу, його борги енергопостачальним компаніям за спожиту електроенергію.

Втім, генеральний директор Концерну Сергій Мікрюков запевняє, що побоювання щодо банкрутства Концерну РРТ не мають реальних підстав.

«Звісно у нас є борги, за наявності яких, можливо, виникає у когось думка про банкрутство.

Насамперед мова йде про борги енергопостачальним компаніям.

Але ми вживаємо всі можливі заходи щодо погашення цієї заборгованості, і ця ситуація буде виправлена», – каже пан Мікрюков.

Він запевняє, що в той час, коли він очолив Концерн ще як виконувач обов’язків гендиректора, борг за електроенергію був у півтори рази більшим, ніж є зараз: «На середину 2019 року я зменшив цей борг у чотири рази.

Це при тому, що ми ще мали ці суди із “Зеонбудом”.

Звісно, ми за цей час не фарбували вежі, проводили ремонт і обслуговування споруд лише в крайньому випадку.

Намагалися підтримувати інфраструктуру».

Сергій Мікрюков підтвердив, що найбільшим боржником Концерну зараз є НСТУ (97 млн грн).

Із цього приводу тривають суди між компаніями.

«Першу інстанцію ми не виграли, але й апеляцію не подавали, бо рішення суду було й на нашу користь певною мірою.

Тому що суд визначив, що НСТУ незаконно набув майно Концерну (у форматі наших витрат на мовлення).

Тому зараз подаватимемо інший позов до суду», – розказує очільник Концерну.

Ще один позов до суду про стягнення заборгованості Концерн подав проти ТОВ «Інтертелеком».

Також Концерну заборгували клієнти за договорами регіональних філій.

За словами Сергія Мікрюкова, ця заборгованість скорочується: «Ми вживаємо всіх вичерпних заходів щодо отримання зароблених грошей.

Наприклад, кошти від філій НСТУ за весь минулий рік, ми змогли забрати майже всі (залишилося трохи більше 4% від загальної суми).

Решта пов’язана з арештом рахунків НСТУ.

Ми працюємо над цим, адже зароблені кошти ми маємо забрати у наших контрагентів.

Це наш дохід, і ми не можемо ним нехтувати».

Карантин приніс Концерну додаткові витрати: на логістику, розвезення співробітників, захист та обробку приміщень, виплату відпускних частині колективу, яка пішла у відпустку.

Водночас і клієнти Концерну (насамперед регіональні мовники та провайдери) опинилися в складній фінансовій ситуації через карантин і просять Концерн надати знижки на послуги з доставки сигналу.

Оператор до знижок не готовий, але пропонує партнерам скоротити витрати на мовлення, зменшивши потужність передавачів або скоротивши часовий обсяг мовлення (якщо вдасться це погодити з Нацрадою).

«На ці кроки ми готові піти, але просто надавати знижки ми не можемо, – пояснює Сергій Мікрюков.

– Справа в тому, що ми теж не маємо підтримки.

Ми госпрозрахункове підприємство та не отримуємо дотацій від держави.

Ми ще й виплачуємо дивіденди держави зі свого прибутку.

Водночас послуги з обслуговування обладнання мають свою собівартість.

Через карантин витрати на обслуговування мережі тільки зросли».

Реорганізація та вихід на прибутковість.

Сергій Мікрюков заявляє як мету вихід Концерну РРТ на прибутковість.

При цьому не в далекій перспективі, а вже у 2020 році.

«Зараз я керую Концерном РРТ, у мене контракт на рік.

Я не знаю, що далі буде, тому хочу за рік зробити з цього підприємства прибутковий механізм», – каже він.

Саме для цього він розпочав реорганізацію підприємства.

На ці зміни нарікають керівники низки філій, які закидають гендиректору скорочення 28% штату (у 2019 році – 528 осіб).

За словами пана Мікрюкова, до кадрових змін призводить технологічний прогрес – зокрема, вимкнення аналогового телевізійного мовлення.

«Підприємство історично було організовано в ті часи, коли працювало аналогове телебачення і було держзамовлення на ці послуги.

Концерн виконував цю роботу, і ніхто не замислювався над тим, а що робити, коли цього не буде.

У той час і сформувалася структура.

А функціонал був налаштований на роботу з аналоговими передавачами, які не мають своєї системи моніторингу, постійно обслуговуються людьми, які вручну регулюють роботу обладнання», – пояснює пан Мікрюков.

За його словами, нові технології та обладнання дають можливість працювати дистанційно, а це потребує зміни алгоритму роботу.

Особливо з огляду на наміри Концерну стати оператором цифрової загальнонаціональної мережі (мультиплексу) МХ-7.

За новим алгоритмом роботи будується інша структура управління.

Розглядається можливість укрупнення структурних одиниць (філій) у більші адміністративні управління.

«Зміна цієї структури призведе до того, що ми зможемо значно скоротити витрати на діяльність підприємства.

Також ми кинули всі потужності на побудову мережі МХ-7.

Крім цього ми проводимо вибірковий аудит наших контрагентів, приводимо до ладу всі розрахунки.

У результаті, ці дії, зможуть покращити фінансові показники та показати реальну картину щодо прибутковості нашого підприємства», – каже гендиректор Концерну.

Приватизувати чи не приватизувати?.

На початку року Концерн РРТ не потрапив до переліку підприємств, які не підлягають приватизації.

Цей перелік був визначений в урядовому законопроєкті № 2831, який був відкликаний через відставку прем’єра Олексія Гончарука та його Кабінету міністрів.

Сергій Мікрюков розказав «Детектору медіа», що був здивований, коли Концерн не включили в урядовий перелік.

На його думку, на це вплинув людський фактор: «Насправді для нас це був шок, коли ми дізналися про це.

Адже ніхто з мого оточення навіть не знав, що такий список формується.

Як я розумію, той список створили, не дослідивши в повній мірі це питання та важливість наявності Концерну в цьому переліку».

За його словами, Держспецзв’язку зараз готує відповідні документи для внесення в новий перелік.

У самій же Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації «Детектору медіа» повідомили, що відомство планує незабаром надати свої пропозиції уряду та Верховній Раді щодо необхідності збереження Концерну РРТ в державному управлінні.

Держспецзв’язку вважає, що невключення Концерну до переліку підприємств, які не приватизуються, могло стати великою стратегічною помилкою держави.

Держспецзв’язку наголошує, що споруди та технічні засоби Концерну РРТ використовуються в інтересах оборони та безпеки держави, а також для організації зв’язку Служи безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, ПАТ «Укртелеком» та іншими операторами зв’язку.

Саме тому Концерн, відповідно до постанови Кабміну № 83, включено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави.

«Крім того, наразі Концерн РРТ – єдиний в Україні суб’єкт господарювання, який перебуває в управлінні державою, який здатен забезпечити розбудову національних мереж цифрового ефірного телевізійного та радіомовлення, – зауважили в пресслужбі відомства.

– Використання державою його унікальної інфраструктури, проведення вчасної її модернізації дозволить створити повноцінну державну цифрову інфраструктуру завдяки якій буде забезпечений повсюдний доступ жителів країни до українського інформаційного простору, мінімізований негативний вплив на інформаційну безпеку України.

Все це сприятиме укріпленню української державності та суверенітету».

Позицію уряд у з цього питання виклала у своєму коментарі для «Детектора медіа» пресслужба Мінекономіки (це міністерство працює над новим законопроектом про перелік об’єктів, що не підлягають приватизації): «Концерн РРТ не входить до переліку підприємств, які підлягають приватизації або заборонених до приватизації, оскільки Концерн РРТ уже належить до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».

Тобто виходить, що при такій позиції уряд може і не включити Концерн до переліку заборонених для приватизації підприємств.

У Мінекономіки посилаються на статтю 4 закону «Про приватизацію державного і комунального майна», згідно з якою не підлягають приватизації об'єкти державної власності, визначені у цій статті, незалежно від їх включення до Переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який затверджується Верховною Радою України.

Власне, у цій статті з-поміж таких об’єктів згадане «майно Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, що безпосередньо забезпечує виконання нею встановлених законодавством завдань» та «об’єкти, що забезпечують зв’язком органи законодавчої та виконавчої влади, у тому числі радіотелевізійні передавальні центри».

Та чи достатньо захищений Концерн РРТ від приватизації тим, що він має стратегічне значення? На думку юристки Центру протидії корупції Олени Щербан, щоб убезпечити підприємство від приватизації, воно має бути включене до окремого закону, який приймає Верховна Рада.

Адже перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затверджується Кабінетом Міністрів.

І виключити той чи інший об’єкт з цього переліку уряд зможе своєю постановою.

Народний депутат і колишній голова Інтернет асоціації України Олександр Федієнко вважає, що в Україні нині є ризик захоплення інформаційного простору тими чи іншими олігархічними кланами.

«Концерн – це технічний майданчик, де може бути розбудована мережа інформаційних передавачів.

Концерн потрібен, якщо держава хоче володіти цифровою інфраструктурою, на якій можна побудувати мережу на випадок техногенних подій.

Наприклад, зараз маємо карантин, і, може, завтра оператори захочуть відключити зв'язок.

Держава повинна мати у своїй власності елементи критичної інфраструктури», – наголошує він.

На запитання, хто може бути зацікавлений у приватизації Концерну РРТ, пан Федієнко зазначив, що в усіх технічних майданчиках зацікавлений «той, хто хоче отримати максимальне покриття цифровим сигналом по всій країні».

Втім, реальних ризиків приватизації на цьому етапі Олександр Федієнко не бачить.

Чи зацікавлений у приватизації Концерну приватний провайдер цифрового ТБ, монополіст «Зеонбуд»? Нині сам «Зеонбуд» опинився в непевній ситуації, адже наприкінці 2020 року завершуються його ліцензії на чотири загальнонаціональні мультиплекси.

Чи будуть вони продовжені, прогнози робити поки зарано, але ризики існують.

Не забуваймо, як новий парламент оперативно ухвалив законопроєкт про прозорість власності оператора-провайдера.

А Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики не задоволений звітом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, зокрема, через недостатнє регулювання «Зеонбуду» і відсутність кроків з демонополізації ринку.

На думку експерта з телекомунікацій Олександра Глущенка, цінним майном Концерну РРТ, крім його інфраструктури, є земля, де ця інфраструктура розміщена.

Насамперед земельні ділянки в обласних центрах.

А от сама інфраструктура за років десять може втратити свою актуальність, як і цифровий ефір, якщо телеканали переорієнтуються на інші типи доставки сигналу.

Голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко вбачає в приватизації Концерну РРТ загрозу нацбезпеці, хоча наразі вважає її малоймовірною: «Думаю, що наразі це не на часі.

Концерн РРТ – це системотворче підприємство не тільки для телебачення чи радіо, але також і для мобільного зв’язку.

Тобто загалом приватизація подібного об’єкту несе серйозні ризики для національної безпеки».

Директор департаменту дистрибуції та розвитку мережі мовлення «1+1 медіа» Андрій Мальчевський теж вважає, що наразі немає підстав говорити про приватизацію Концерну РРТ: «Попри те, що законопроєкт був відкликаний, це не є прямим свідченням того, що Концерн увійде до списку об’єктів, дозволених до приватизації, а тому робити передчасних висновків не бачимо сенсу».

Цифровий мультиплекс МХ-7.

Цей проєкт має стати альтернативою чотирьом загальнонаціональним мультиплексам оператора-монополіста «Зеонбуду».

Зараз «Зеонбуд» передає сигнал чотирьох мультиплексів МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5, які діють з 2011 року.

У них мовлять 28 загальнонаціональних телеканалів, а ще 4 місця в загальнонаціональному мультиплексі МХ-5 зайняті регіональними та місцевими мовниками.

У 2008-2011 роках де-юре існував мультиплекс МХ-4 ТОВ «Українська цифрова телемережа» (УЦТМ), однак він так і не був введений в роботу і компанія втратила ліцензію.

Крім того існує мультиплекс МХ-6 ТОВ «ТРК “Етер”» із фактично не активною в Україні технологією DVB-H.

Але в грудні 2019-го ТРК «Етер» захотіла змінити технологію на DVB-T2 і Нацрада замовила для неї прорахунок частот.

Побудова цифрової мережі – це давня мрія Концерну РРТ.

Частоти для нього мали вивільнитись після вимкнення аналогового телебачення в Україні.

Згідно з розпорядженням уряду, ще у 2017 році Концерн РРТ мали залучити до розбудови національної цифрової мережі та видати йому ліцензію провайдера (оператора) цифрової мережі.

А у грудні 2019 року Нацрада нарешті вирішила створити загальнонаціональний мультиплекс МХ-7 у стандарті DVB-T2, який охоплюватиме 158 населених пунктів.

Оператором мультиплексу очікувано називали державний Концерн РРТ.

Однак нещодавно риторика регулятора дещо змінилась.

А саме відповідальний секретар Нацради Олександр Ільяшенко висловив сумнів у спроможності державного Концерну: «За час, коли ми озвучили рішення про побудову ще одного мультиплексу, ми від Концерну РРТ не почули ніякої конкретики ні про побудову мережі, ні про укладення попередніх угод.

Якщо в Концерну не буде можливості будувати цей мультиплекс – тоді будемо думати».

Тож чи є в Концерну можливості і – головне – кошти на побудову мультиплексу? За попередніми розрахунками, побудова мережі коштує приблизно 280 млн грн.

«Це не дуже велика сума.

І якщо ми її отримаємо, то до кінця року зможемо побудувати мережу», – переконує Сергій Мікрюков.

Але звідки Концерн візьме ці гроші? За словами пана Мікрюкова, спершу розглядалися різні варіанти як державного, так і приватного фінансування.

Однак останні вирішили відкинути, щоб не створити ще один «Зеонбуд» у державній мережі.

«Я не проти чотирьох мультиплексів у “Зеонбуді”.

Але є певні державні напрямки, за якими комерційні структури не будуть працювати.

Наприклад, у держави є потреба мовити на певну територію.

Комерційні структури можуть не бачити в цьому сенсу, рентабельності, маржинальності.

Але держава формує держзамовлення, і ми забезпечуємо його виконання», – коментує гендиректор концерну.

Але процес виділення державних коштів на державний мультиплекс нині, як каже пан Мікрюков, «загальмувався».

Концерн РРТ розраховував, що ці витрати будуть передбачені в державному бюджеті.

Із цього приводу Держспецзв’язку та інші структури (РНБО, СБУ) ініціювали звернення до керівництва держави.

«Але з огляду на політичну ситуацію та постійну ротацію в уряді та парламенті, це не так просто зробити.

Тому на цей рік у бюджеті ці кошти не були передбачені», – каже Сергій Мікрюков.

Після цього Концерн РРТ та Держспецзв’язку знову звернулися до прем’єр-міністра, щоб внести зміни до бюджету й кошти для розбудови мережі були надані.

Однак внесені у квітні зміни до держбюджету на 2020 рік були навпаки пов’язані зі скороченням видатків на всі сфери, крім тих, які задіяні в протидії пандемії коронавірусу COVID-19.

Між тим народні депутати висловили претензії щодо «зволікання» зі створенням цифрового мультиплексу МХ-7 – адресовані вони до Нацради.

Парламентський Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики у тому числі через це рекомендував Верховній Раді визнати незадовільною діяльність регулятора.

Депутати звертають увагу, що УДЦР ще у 2017 році прорахував 158 частот у метровому діапазоні, а Нацрада лише 5 грудня 2019 року прийняла рішення про створення мультиплексу.

Також вони дорікають Нацраді, що вона не провела конкурсу на мовлення в МХ-7, аби визначити замовників із числа державних і найбільш соціально важливих телекомпаній.

У відповідь на претензії комітету колишній член Нацради Сергій Костинський назвав ці зауваження «відвертим лицемірством».

Адже, за його словами, будівництво цієї інфраструктури цілком залежить від того, чи виділить уряд Концерну РРТ на цю мету мінімум 260 млн грн.

«Очевидно, що ані уряд Гончарука, ані уряд Шмигаля не закладав у бюджет ці цифри.

Все, що може зробити Національна рада в цьому питанні, – провести конкурс.

Це абсолютно технічне питання, яке ніяк не прискорює та не гальмує процес будівництва державної цифрової мережі», – наголосив він.

Якщо Концерну таки вдасться знайти фінансування та побудувати мережу, кому вона буде цікава? І чи підуть у неї, приміром, великі медіагрупи?.

Група «1+1 медіа», приміром, готова буде перевести якісь зі своїх каналів у мультиплекс Концерну за певних обставин.

«Для цього повинні бути створені реальні ринкові умови та проводитись відкритий конкурс», – пояснив Андрій Мальчевський.

На його думку, забезпечення громадян доступом до безкоштовного ефірного цифрового телебачення є зобов’язанням держави – відповідно, інструменти для реалізації цього повинні теж контролюватись державою, а не приватними особами.

«Недофінансування Концерну є наріжним каменем – за його відсутності, знову ж, держава не зможе гарантувати громадянам функціонування безкоштовної мережі, а тому дотації з боку уряду мають, на нашу думку, все ж бути», – додав директор департаменту дистрибуції та розвитку мережі мовлення «1+1 медіа».

Група Star.

Media буде приймати рішення про можливе розміщення каналів у новому мультиплексі Концерну РРТ (як і в будь-якому іншому) виходячи з бізнес-логіки.

Микола Фаєнгольд, в.

директора дивізіону Pay & Digital TV групи Star.

Media, прогнозує, що в нинішній ситуації Концерну буде складно знайти клієнтів: «Ми прораховуємо, чи дозволить перехід на МХ-7 збільшити покриття і скоротити витрати на дистрибуцію каналів, а також чи вплине перехід на наші доходи від реклами.

У цілому, у зв'язку з пандемією та її економічними наслідками для всього ринку, як мені здається, Концерну буде досить складно знайти клієнтів для розміщення в мультиплексі.

Щоб вирішити це питання, РРТ потрібно бути гнучкими і клієнтоорієнтованими».

Нині ж телеіндустрія очікує від Концерну РРТ гнучкості в період кризи.

За словами пана Фаєнгольда, державні пільги могли би вплинути на тарифи Концерну РРТ за залишки аналогового мовлення та «Зеонбуду» за цифровий ефір Т2, який формує свої тарифи з урахуванням витрат на послуги Концерну.

Теги за темою
Статті Ринок
Джерело матеріала
loader
loader