Пам'ятайте, що ви – дорослі: 5 порад тим, хто живе на карантині зі своїми батьками

Дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз поділилася порадами для всіх людей, які залишилися під одним дахом зі своїми старшими батьками, пише видання НВ.

"Я весь час прошу перефразувати – що наші батьки не в "групі ризику", а в "групі турботи", каже психологиня.

Поради для тих, хто живе з батьками на карантині.

Важливо нагадувати собі: я – дорослий.

"Ми і наші батьки часто пам’ятаємо про наше дитинство зовсім різним.

Ми так влаштовані, що фіксуємо увагу на негативних переживаннях, емоціях, подіях, і це природно.

Натомість батьків може дивувати й ображати, що часто ми не пам’ятаємо хорошого.

У нас з ними може бути різний образ нашого дитинства", – каже психологиня.

Але, на відміну від дитячого сприйняття, зараз ви можете свідомо обирати, на чому фокусуватися.

Дорослі люди не змінюються.

Батьки не зміняться, адже вони самі "вибудовувалися" під своє життя, свої завдання, формувалися своїми травмами.

У них своє уявлення про щастя.

Ви можете скільки завгодно хотіти для них іншого, але скільки б ви не сварилися, вам доведеться прийняти з повагою вибір іншої людини.

Дорослі діти зі своїми батьками / Фото Pinterest.

До того ж, часом може проявитися подвійність ролей: коли ви одночасно старший, глава своєї сім'ї, і при цьому визнаєте роль старшин – своїх батьків.

Це важливо для відносин, для структури сім'ї.

Поруч з батьками ви можете "западати" в стереотипну дитячу поведінку.

Всі люди вразливі, зокрема перед своїми минулими образами і перед владою батьків.

Як мінімум, вони занадто багато вас знають.

Ваші внутрішні критичні голоси зараз можуть зливатися з голосами батьків.

І тут важливо собі нагадувати: я – дорослий.

Поряд з батьками складно почуватися дорослим.

Вам доведеться нагадувати собі та батькам, що ви – доросла людина.

"Думайте так: я можу подбати про себе.

І я подбаю про те, щоб поїсти, вдягнути шапку.

Я – доросла людина", – каже Світлана Ройз.

Але часто буває й так, що поруч з батьками у вас може з’являтися спокуса знову доводити їм, що ви хороші.

Так, це іноді важливо собі нагадувати.

Важливо питати про те, що відчувають ваші батьки.

Батьки можуть відчувати безпорадність, страх, несвободу, вони можуть боятися проявити свої бажання, потреби, можуть засмутитися від ваших реакціяй тощо.

Тому важливо говорити, що ви можете допомогти їм.