«Голобородько больше нет». Огляд політичних відеоблогів за 18–24 травня 2020 року

Володимир Зеленський знову в центрі уваги.

Пресконференція глави держави стала головною подією тижня, обійти яку не міг жоден популярний блогер.

Захід витіснив на другий план навіть такі шокуючі інциденти, як стрілянина на Житомирщині, під час якої загинули семеро людей.

Пресконференція Зеленського: запитань стало ще більше.

Подією номер один у медіапросторі стала пресконференція президента Володимира Зеленського за підсумками першого року на посаді.

Про це писали чимало журналістів (зокрема, й на «Детекторі медіа»), про це ж говорили й чимало блогерів.

Враження від спілкування президента зі ЗМІ як у журналістів, так і у блогерів, різні.

Наприклад, молодий політик та найпопулярніший політичний блогер українського сегменту (популярний чомусь навіть серед нідерландців, яких серед підписників його каналу понад півтораста тисяч) — Анатолій Шарій — відповідями президента незадоволений.

Звісно ж, на старті тематичного відео блогер хвалиться, якого шуму, мовляв, наробила акредитація журналістки «Шарій.

net» на тлі того, що на захід не втрапили, наприклад, Яніна Соколова чи «Бабель».

А от сам Зеленський, вважає Шарій, «сидит в вакууме», де його «накачивают информацией» про зростання рейтингу.

Доказ тому, мовляв — намагання президента та його прессекретарки «тиснути» на представницю News.

One Діану Панченко.

Чи не тому нервували Зеленський і Ко, що запитання від телеведучої було маніпулятивним? Ні, на думку Шарія, підвищуючи голос під час розмови з Панченко, президент поводив себе як Петро Порошенко, поринаючи у псевдопатріотичні розмови.

Блогер пообіцяв власними діями «доставать из банки человека, которого поддержало 73% населения».

Президентській пресконференції присвятив свій блог і журналіст Bihus.

info Данило Мокрик, якому теж пощастило поставити главі держави запитання.

Воно стосувалося політичної відповідальності Володимира Зеленського у справі Павла Шеремета, яка, за словами президента, є зоною особистої відповідальності Арсена Авакова.

Адже й досі немає чітких доказів щодо причетності до вбивства нинішніх підозрюваних.

Повернімося до блогу Мокрика.

Зеленський, певен блогер, навіть побачивши, що справа Шеремета рухається не туди, готовий призначати винними будь-кого, але не себе.

«Відповідальність залишається абстрактним словом, в яке президент не вкладає нічого конкретного.

Це — ідеальна відповідальність без наслідків», — каже Мокрик.

Згадав про пресконференцію Зеленського і колишній російський, а нині український тележурналіст Євгеній Кисельов.

У ютуб-проєкті «Кисельные берега» медійник називає спілкування зі ЗМІ «знаковым событием, во время которого… и журналисты, и широкая публика имели возможность посмотреть не на виртуального персонажа,… а на живого человека».

І тут же робить висновок: «Василия Голобородько больше нет», а президент Зеленський «научился уходить от острой конкретики».

Проте «систему Зеленскому победить не удалось».

Журналістів же, присутніх на заході, Кисельов насварив за те, що ті, мовляв, замість швидко і чітко ставити запитання, намагалися презентувати президенту свої судження і висновки з тих чи інших тем.

А от Роман Скрипін вважає, що пресконференція президента мала бути звітом про виконану роботу, а не «випусканням інформаційних хмар» Зеленським, якого (і це висновок не лише Романа — Авт.) занурюють у «теплу ванну».

По інший бік пропаганди.

Ще до пресконференції Володимира Зеленського «забив на сполох» спецкор УНІАН у Росії, блогер Роман Цимбалюк.

Він відзначив, що до річниці шостого українського президента на посаді, зважаючи на те, що той так і не зробив кроків до капітуляції, російська пропаганда почала гатити по Зеленському зі зброї різного калібру.

Про цю тенденцію писав і «Детектор медіа».

Цимбалюк згадав і слова ватажка луганських бойовиків Леоніда Пасічника про, начебто, порушення українською стороною режиму розведення військ, і гучні заяви на російському пропагандистському телебаченні, де маніпулятори на кшталт Соловйова припускають ледь не повномасштабне вторгнення в Україну через те, що Зеленський, мовляв, «вытер зад» Мінськими угодами.

Тому, певен Цимбалюк, українцям не варто розслаблятися, а треба добре пам’ятати, якого сусіда ми маємо.

Бійня на Житомирщині як засіб здійняти хайп.

Трагедія, що сталася на Житомирщині, де орендар ставка розстріляв сімох відпочивальників, збурила інфопростір неабиякою жорстокістю та холоднокровністю підозрюваного.

Політичні ж блогери вирішили хайпонути на кривавій історії, присмачивши її суб’єктивними заполітизованими висновками.

Олеся Медведєва зі «Страни.

ua», наприклад, розповідає, що причиною масового розстрілу міг стати «ответ на угрозы нацгвардейцев» (бо більшість загиблих були ветеранами війни на Донбасі, нацгвардійцями та волонтерами — Авт.), які начебто прийшли «пред’явити» орендарю за те, що той поскаржився на вимагання у нього грошей місцевим начальником поліції.

За однією з версій, поширених окремими ЗМІ (з сумнівною репутацією), представник гурту відпочивальників навіть напав на підозрюваного з ножем.

Із версією про «нацгвардійців-вимагачів» не погодився Сергій Стерненко.

Блогер вважає, що «проросійські тварини використали [історію] у власних пропагандистських цілях».

Достеменно причини бійні широкому загалу наразі невідомі, каже блогер, а наявні версії — «лютий пропагандистський треш», розігнаний ботами, проросійськими блогерами та журналістами каналів Медведчука.

Підсумків забагато не буває.

Формат, у якому тижневі підсумки підбиває журналіст Євгеній Кисельов, вочевидь «заходить» й іншим його колегам по цеху.

Колишній медійник, а нині член наглядової ради «Укрзалізниці» Сергій Лещенко влог, у якому розмірковує над подіями тижня, теж назвав «Итогами недели».

У нинішніх підсумках Лещенко реагував, зокрема, на підписання президентом закону про банки (який ще називають «антиколомойським»).

При цьому, за інсайдерськими даними блогера, Зеленський навіть «бив по руках» одного з найактивніших противників документа — нардепа з монобільшості та блогера Олександра Дубинського.

На думку Лещенка, Ігорю Коломойському годі сподіватися на повернення важливого активу, а президент, мовляв, побіжно зруйнував «теорію змови» про те, що він є людиною олігарха.

Також Лещенко у відео не приховував симпатій до чинного глави держави.

Бо, на думку блогера, Зеленський і наприкінці власної каденції буде «найкращою пропозицією на ринку для максимальної кількості українців».

Адже є президентом, який «об’єднує максимально широке коло суспільних інтересів громадян України».

Та насправді помітно: Сергій просто намагається лишатися «в мейнстрімі», нахвалюючи того політичного діяча, який «на коні» саме в цей момент.

Адже з Порошенком на старті його каденції у колишнього нардепа була схожа ситуація.

І трохи про комічне.

Читаючи ці огляди чи проглядаючи політичні відеоблоги самотужки, ви мали би помітити, як багато в них негативу.

Хтось когось викриває, звинувачує, хтось на комусь піариться, не гребуючи методами.

І від того іноді стає сумно.

Та не поспішайте хнюпитися, адже на допомогу приходить… Олег Ляшко.

Ні, у головного радикала вже давно є влог на ютубі.

Щоправда, не такий популярний, як у деяких колег.

Тож Ляшко зробив хід конем і зареєструвався на популярній молодіжній відеоплатформі Tik.

Олег Валерійович робить там те саме, що й решта користувачів: співає, куховарить та займається спортом.

Але для мене найбільш показовим є фрагмент виступу Ляшка на телеканалі «Україна 24», де політик використовує онлайнмаску у вигляді доброго собаки.

Враховуючи, що власником каналу є Рінат Ахметов, а сам Олег Ляшко тривалий час не вибуває з етерів та сторінок ЗМІ олігарха, просуваючи його бізнесові інтереси, таке відео виглядає дуже іронічним.