Закон про олігархів: всі плюси та мінуси документа
Закон про олігархів: всі плюси та мінуси документа

Закон про олігархів: всі плюси та мінуси документа

2 червня на сайті президента Володимира Зеленського з’явилася інформація про внесення на розгляд Верховної Ради законопроекту про запобігання загрозам нацбезпеці, пов’язаним з олігархами.

3 червня на сайті парламенту з’явився повний текст законопроекту №5599. Він має стати першим кроком на шляху до унеможливлення впливу великого бізнесу на політичну ситуацію в країні.

Водночас він створює ризики для звернення в Конституційний суд та Європейський суд з прав людини.

Факти ICTV розповідають, що передбачає закон про олігархів та що про нього думають юристи.

Хто такий олігарх

Фактично метою президентського законопроекту є визначення поняття олігарх та створення їхнього реєстру. Згідно із документом, він буде доступним для ознайомлення всім охочим на сайті Ради національної безпеки та оборони.

Щоб особа вважалася олігархом, вона має відповідати хоча б трьом із чотирьох цих ознак:

  • мати значний вплив на ЗМІ;
  • бути власником організації, яка займає монопольне становище на товарному ринку або ринку природних ресурсів та підтримує такий статус протягом останнього року;
  • бути учасником політичного життя країни;
  • вартість його активів (зокрема тих, де він є бенефіціаром) має перевищувати 1 млн прожиткових мінімумів.

Вплив на ЗМІ

Окремо в законі розписані поняття впливу на ЗМІ та участі у політичному житті.

Із впливом на ЗМІ все більш-менш зрозуміло. Якщо людина є їхнім бенефіціаром або контролером, то вона вважатиметься такою, що має вплив на засоби масової інформації.

Читайте
Зеленський хоче винести на референдум питання про статус олігархів

Крім того цей пункт буде дійсним, якщо потенційний олігарх передав ЗМІ у власність людини, яка не має бездоганної ділової репутації. Однак про це трохи пізніше.

Член Асоціації правників України Олександр Ягодка вважає, що цей закон, крім іншого, – спроба контролювати ЗМІ.

– Не варто також знімати питання про бажання влади контролювати ЗМІ, оскільки метою законопроекту є, зокрема, обмеження надмірного впливу олігархів у політичному та суспільному полі, що може загрожувати національній безпеці…

Поняття про вплив на політику і ЗМІ, що містяться у законопроекті, не мають чітких критеріїв, а тому носять оціночний характер. Отже, згадані законодавчі зміни цілком ймовірно можуть стати маніпулятивним інструментом у битві між різними олігархічними групами, – вважає експерт.

Вплив на політику

Участь у політичному житті більш розмита. До першого пункту потраплятимуть держслужбовці (президент, народні депутати, члени Кабміну та їхні заступники, голови СБУ, НБУ, генпрокурор, керівники інших центральних органів виконавчої влади тощо).

Також вважатимуться учасниками політичного життя люди на керівних посадах політичних партій та особи, що фінансували безпосередньо їх або мітинги з політичними вимогами.

Однак другий пункт свідчить про те, що учасниками політичного життя також вважатимуться особи, пов’язані з особами у першому пункті.

Юрист Іван Ліберман вважає, що наразі законопроект  має не чіткий зміст, а радше – афішно-прапорну форму. Тобто є спробою показати, що триває боротьба.

Реєстр складе президент

Рішення щодо внесення осіб до реєстру олігархів або виключення з нього ухвалюватиме виключно РНБО. Однак це не її пряма функція, кажуть експерти.

– Наступне питання, на яке треба звернути увагу, – це ймовірні нові повноваження президента, що не передбачені Конституцією України. Рішення про віднесення особи до олігархів ухвалюватиме РНБО (орган, який формує глава держави).

Відповідно рішення затверджуватимуться указами президента, тому фактично саме глава держави вирішуватиме кого відносити до олігархів, а кого ні. Таким чином у гонитві за владою це дасть змогу позбуватися небажаних політичних опонентів та просувати вигідних владі кандидатів,  – пояснює Ягодка.

президент зеленський

Не без позитиву

Не варто забувати, що цей законопроект пропонують, як тимчасовий захід. Крім того, що він діятиме 10 років, міністр юстиції Денис Малюська вже заявив про те, що за час дії закону, якщо його ухвалять, готуватимуть й інші механізми для зниження впливу великих бізнесів.

Йдеться про такі речі, як посилення антимонопольного законодавства, антитрастові ініціативи тощо.

Ліберман вважає, що ідея з ухваленням додаткових законів правильна, адже зміни до законодавчих баз – нормальна практика.

На його думку, навіть саме рішення про винесення на розгляд законопроекту про олігархів до Верховної Ради є свідченням про низку позитивних зрушень в Україні.

– Серйозний позитивний момент є в тому, що, у випадку, якщо цей закон вистоїть в судах, на загальнонаціональному рівні заявлять визначення олігарху. Воно буде юридично визначеним.

Крім того, законопроект відповідає потребам українського сьогодення. У людей є запит на справедливість, – каже Ліберман.

Також законодавча ініціатива президента може призвести до структурування соціального ліфту, вважає юрист. Що також є позитивом для нашої держави.

Обмеження для олігархів

Безумовно, не обійдеться і без заборон. На перших етапах обмеження для олігархів будуть незначними:

  • заборона вкладати гроші в політичні партії;
  • заборона на купівлю об’єктів так званої великої приватизації.

Крім того, їм необхідно буде подавати відкриті декларації про майновий стан, як це нині роблять посадові особи.

Ще однією цікавинкою є обмеження для людей, які спілкуються з олігархами або бажають викупити в них бізнес, наприклад – стати бенефіціарами певного ЗМІ.

Згідно із законопроектом публічні службовці або їхні представники мають подавати декларацію про контакти з олігархом не пізніше наступного дня після того, як вони спілкувалися.

Бізнесмен

Винятком будуть заходи державної влади та такі, що транслюються наживо, а також судові засідання.

Проте юрист Ростислав Кравець вбачає у цьому пункті низку ситуацій,  які забули уточнити.

– Наприклад, з олігархом зустрілись за кордоном,  публічний службовець не має доступу до інтернету – як подати декларацію? Або олігарх привітався на вулиці – чи потрібна в такому разі декларація?

У документі зазначено, що особа зі статусом олігарха має повідомляти про це державних службовців. А якщо вона цього не зробила, що в такому випадку? Чи потрібно притягати когось до відповідальності? – розмірковує юрист.

Проблемою юристи називають й осіб із бездоганною діловою репутацією. Крім того, що вони не мають відповідати жодному з критеріїв олігарха, вони також повинні:

  • не мати судимості;
  • не перебувати під санкціями України або інших країн (за винятком санкцій держав, які ведуть війну проти України) протягом останніх трьох років;
  • не бути у списку осіб, що пов’язані з терористичною діяльністю протягом останніх 10 років;
  • не бути позбавленими права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю згідно з рішенням суду;
  • не мати податкової заборгованості у розмірі понад 100 мінімальних місячних зарплат;
  • не мати наміру (і не придбати) ЗМІ за ціною, що значна нижча від ринкової або за кошти, джерело походження яких документально не підтверджене;
  • не порушувати суттєво та/або систематично низку законів.

Проблеми з міжнародним правом

На думку Кравця, закон у його нинішньому вигляді порушує Конституцію України та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.

Юрист каже, що його можна розглядати як такий, що перешкоджає великим бізнесменам втілювати в життя свої плани, які не стосуються політики або монопольності на ринку.

Крім того у законі прописана відповідальність, що не визначена жодним із нормативних актів.

– Я вважаю, що Конституційний суд визнає його (законопроект про олігархів, – Ред.) неконституційним, коли той потрапить на розгляд. Але якщо його до того часу ухвалять і виконуватимуть, то окремі особи матимуть змогу оскаржувати свої звільнення чи притягнення до відповідальності в Європейському суді з прав людини, – пояснює Кравець.

А Ліберман наголошує, що цей законопроект містить ще й положення, що напряму суперечать Основному закону.

Зокрема, йдеться про ст. 24, яка свідчить про рівність громадян перед законом.

– Цей законопроект напряму суперечить 24-й статті Конституції України, в якій зазначається, що ніхто не може бути дискредитований за національним, релігійним, майновим характером тощо, – пояснює юрист.

Ліберман також погоджується з тим, що в найгіршому випадку особи, які потраплять під його дії, можуть подавати позови до ЄСПЛ. А Ягодка наголошує, що безліч норм законопроекту можна легко оскаржити в ЄСПЛ.

Отже, над цим документом доведеться або ще дуже довго і наполегливо працювати перш ніж його приймати, або ж взагалі відмовитися від цієї ідеї.

Теги за темою
Верховна Рада Законопроект
Джерело матеріала
loader
loader