“Україна в Помпіду”: Що потрібно знати про виставку українського сучасного мистецтва у Франції

7 липня 2021 року Центр Помпіду та Центр сучасного мистецтва М17 у Києві офіційно анонсували виставку "Україна в Помпіду" — експозицію українського сучасного мистецтва періоду від 60-х років ХХ сторіччя до сьогодення, яка пройде у Франції у 2022 році.

Ініціатором проєкту "Україна в Помпіду" став Український Клуб Колекціонерів Сучасного Мистецтва, метою якого є зміна культурної політики та інтеграція України у світовий культурний контекст. До Клубу входять: Зенко Афтаназів, Юрій Когутяк, Михайло Царьов, Андрій Адамовський, Володимир Шпільфогель, Борис Гриньов та Вадим Мороховський.

Дати виставки поки невідомі. Загалом до експозиції увійде 164 роботи українських митців, чиї твори опинилися в колекції Центру Помпіду. Серед них Віктор Кочетов, Олег Мальований, Євген Павлов, Жанна Кадирова, Олександр Ройтбурд, група РЕП, Ілля Чичкан, Роман Пятковка, Сергій Солонський, група "Шило", Стас Волязловський, Федір Тетянич, Сергій Ануфрієв, Олег Соколов.

Мистецтво як форма культурної дипломатії

Національний центр мистецтва і культури імені Жоржа Помпіду входить до переліку топ-5 світових музеїв сучасного мистецтва і був обраний українськими колекціонерами не випадково. Інституція налічує у своїй колекції понад 100,000 робіт періоду ХХ та ХХІ сторіч від авторів зі всього світу. Там знаходиться найбільша колекція сучасного мистецтва в Європі, і друга у світі — після нью-йоркського Музею сучасного мистецтва.

"Українсько-французька співпраця займає велике місце у нашій діяльності. Ми заохочуємо культурні обміни між Францією та Україною", — зазначила на презентації Наталі Берас, радниця з питань культури посольства Франції в Україні, директорка Французького інституту в Україні. Вона також відзначила потужну історію взаємодії, яка впродовж століть існує між двома країнами та підкреслила, що українські митці дуже популярні у Франції.

Серед них — Соня Делоне, французька художниця родом з України, якій Французький інститут у Києві у 2019 році присвятив виставку, та українська художниця Александра Екстер, "про яку, дивним чином, дуже мало відомо в Україні", — зазначила пані Берас. І додала, що українську мисткиню дуже шанують у Франції.

За словами колекціонера і мецената Зенка Афтаназіва, важливою ідеєю виставки "Україна в Помпіду" є роль культурної дипломатії в позиціонуванні українського мистецтва в світі саме як українського. Зокрема серед основних завдань проєкту — наповнювати інформаційне поле дискусіями про сучасне українське мистецтво, поставити українських художників на світову мапу та реалізувати культурно-лекційну програму про українське мистецтво. Адже Центр Помпіду — це не лише мистецька установа, але й державний науково-дослідницький центр з великою кількістю інституцій.

На відкритті форуму "M17 International Art Collectors' Forum" куратор Центру Помпіду Ніколя Луччі-Гутников вперше офіційно підтвердив закінчення конкурсної комісії та початок підготовки до виставки українського сучасного мистецтва в їхній інституції. "Комісія мала дуже позитивне враження від колекції і зараз можемо офіційно заявити, що дари є частиною виставки в Центрі Помпіду. Це неймовірна подія, адже ми прагнемо зобразити глобальну панораму мистецтва у світі. І репрезентація української культури є дуже важливою у контексті відтворення мистецтва Східної Європи", — прокоментував проєкт Ніколя Луччі-Гутников.

З української сторони кураторка Вікторія Бавикіна вперше представила публіці перелік та зображення творів, які українські колекціонери передали в якості дару у постійну колекцію Центру Помпіду. Серед них "Сплеск однієї долоні" Олега Соколова (1972), "Документація акції "Знак на снігу" Володимира Наумця, відео Олександра Ройтбурда "Психоделічне вторгнення панцерника Потьомкін в тавтологічний галюциноз Сергія Ейзенштейна" (1988), "Секонд-хенд СП3-2" Жанни Кадирової, "Дякую, що завітали до нас у гості" Стаса Волязловського тощо.

Виставка "Відкрита можливість"

До 25 липня 2021 року інші роботи художників можна побачити на виставці "Відкрита можливість" у Центрі сучасного мистецтва М17. За часовими координатами експозиція охоплює роботи періоду від кінця 50-х років XX століття до початку 10-х нинішнього. Це представники одеського концептуалізму, Харківської школи фотографії, київського нонконформізму, української "нової хвилі", а також митців "поза системою".

В Україні нонконформізм постав як суспільно-мистецьке явище, що сформувалось як протидія соцреалізму та офіційному мистецтву радянської доби. Його фундаментом були ідеї свободи, інакомислення, вільної творчості, естетизації мистецтва та відродження національної культури. Українських нонконформістів у візуальному мистецтві називали "шістдесятниками", "дисидентами" та представниками радянського "андеграунду". Серед них Олег Соколов, Карло Звіринський, Флоріан Юр'єв, Володимир Наумець та інші.

Художників української "нової хвилі", що постала в живописі України у другій половині 1980-х, асоціюють з терміном "необароко трансавангардного типу" — течії в європейському живописі постмодернізму. В Україні більшість художників, що представляли це мистецьке явище, на початку 90-х працювали у сквоті, що отримав назву "Паризька комуна". Представниками української "нової хвилі" є Арсен Савадов, Олександр Гнилицький, Олег Голосій, Олександр Ройтбурд та інші.

До української колекції робіт у Центрі Помпіду потрапило також чимало творів Харківської школи фотографії — експериментального нонконформістського мистецького руху, який виник наприкінці 1960-х — початку 1970-х у Харкові. Зокрема, роботи Олега Мальованого та Віктора Кочетова. Їхні твори можна побачити в рамках виставки "Відкрита можливість".

Харківська школа фотографії дозволяє простежити історію того, як в умовах існування "залізної завіси" в Україні в розвивалося міське середовище і, попри жорсткий контроль радянської системи, існували автори-нонконформісти.

У 2020 році українська мистецтвознавчиня та фотодослідниця Надія Бернар-Ковальчук опублікувала монографію "Харківська школа фотографії: гра проти apparatus", створену спільно з Музеєм харківської школи фотографії (MOKSOP), за підтримки Українського культурного фонду.

"Коли я тільки роздумувала щодо теми для свого дослідження, в українському культурному просторі почали з'являтись події та матеріали, що свідчили про інтерес різних дієвців до Харківської школи фотографії. Уже ці перші окремі проєкти дозволили зрозуміти наскільки сміливими та винахідливими були учасники цього руху в радянські часи у своєму прагненні звільнитись від диктату офіційної естетики, обійти прискіпливу та ідіотичну цензуру, виразити за допомогою фотографії щось особисте, інколи — радикально інтимне, невидиме в публічному просторі", — розповідає Надія Бернар-Ковальчук.

На думку дослідниці, Харківська школа фотографії є унікальним феноменом в історії українського мистецтва ХХ століття, адже деякі фотографи демонструють методи роботи з офіційною візуальною культурою — деконструкція, цитування, пастіш — які можна визначати як постмодерні.

"Як любить повторювати дослідниця візуальної культури та наукова редакторка моєї книги про ХШФ Олена Червоник, цей рух відсуває початок постмодернізму в українському мистецтві до середини 1960-х — початку 1970-х років, що робить його цілком адекватним світовим процесам у культурі. Харківська школа фотографії зафіксувала світ уяви та повсякдення останнього радянського покоління в Україні, і створена нею традиція продовжує впливати на фотографічну практику далеко за межами Харкова", — зазначає Надія Бернар-Ковальчук.

Виставка українського сучасного мистецтва із приватних зібрань "Відкрита можливість" триває до 25 липня 2021 року у Центрі сучасного мистецтва М17. Виставка українського сучасного мистецтва в Центрі Помпіду пройде у 2022 році.

Дізнайтеся більше про проєкт "Україна в Помпіду" за посиланням.

 

Дивіться також:

"Від радянської цензури до нової естетики": В Україні створили онлайн-архів Харківської школи фотографії.

У Fondation Cartier проходить виставка робіт Деміена Хьорста Cherry Blossoms.

Культурна дипломатія в дії: В Україні створили онлайн-каталог сучасного українського сувеніра.