Дошка ганьби. Українські політики і медійні персони, які підтримали агресію Росії проти України

Росія напала на Україну. У такі кризові моменти проявляється справжня суть людей. Важливо, аби після нашої перемоги ми знали, хто з українських публічних людей — політиків, громадських діячів, політичних коментаторів — підтримав агресію.

Для цього «Детектор медіа» збирає дошку ганьби. Список останніх висловлювань людей, яким після цього світить лише одне місце. І це не виборні посади чи токшоу.

Водночас чимало діячів і медійників, яких дотепер ми ідентифікували як проросійських або таких, що просувають російські дезінформаційно-пропагандистські наративи, змінили риторику й публічно підтримують Україну, засуджують агресію Путіна, радіють успіхам оборонців нашої країни. Ми не беремося оцінювати, наскільки щирі ці люди у своїй зміні поглядів, але вважаємо, що в ситуації, коли Україну атакує військова потуга Росії, всі, хто стає на наш бік — наші.

Чого не скажеш про перелічених нижче. 

Євгеній Мураєв. Колишній регіонал та опоблоківець, який останніми роками намагався лишатися у політиці завдяки партії «Наші» та каналу «Наш». Раніше називав Олега Сенцова терористом, розповідав про громадянську війну в Україні, вважав НАТО союзом нацистів, звинувачував київську владу в анексії Криму та інших «провокаціях Росії». 24 лютого опублікував допис у фейсбуку, де звинуватив у війні Україну: «Все эти годы наша власть жила войной, строила вокруг нее всю свою политику, и теперь война на пороге у каждого из нас. Это последствия неправильных и глупых решений, которые всем придется расхлебывать». Жодного засудження чи навіть згадки про Росію. 

Згодом Мураєв розгорнутіше пояснив свою позицію:

1. «А я вам говорив, а ви мене не слухали».

2. Те, що відбувається — «боротьба великих держав» (звичний російський наратив, який лунав і у виправданні нападу з боку Путіна: мовляв, воюють не з Україною, а з Заходом).

3. Ще не пізно стати нейтральною державою.

Можливо, Мураєв ще мріє, що прогнози британської розвідки здійсняться. Але радше йому доведеться наступного разу балотуватись уже не до Верховної Ради України, а до Держдуми (якщо впустять — поки що він під санкціями). 

Ілля Кива. Воював проти Росії у 2014 році, прийшов у публічну політику завдяки Арсену Авакову, у 2019 році перекинувся на бік «Опозиційної платформи - За життя». У лавах кума Путіна почав вести інформаційну війну проти України. Розповідав про громадянську війну, демонізував жителів Західної України, розповідав, що це Київ провокує війну. Та багато іншого. Виїхав з України ще 30 січня та, здається, не планує повертатися. Напередодні вторгнення розмістив відео, у якому закликав Путіна звільнити Україну. Після цього у своєму телеграм-каналі постійно  радіє «успіхам» агресора. Ще до початку бойових дій Кива оголосив, що він в Іспанії й не планує повертатися. Сумнівно, що в тамтешньому парламенті у Киви є перспективи. Погана новина для нього: Іспанія видає злочинців Україні. 

Юрій Дудкін. Професійний пропагандист, проти якого ще рік тому відкрили кримінальну справу за підозрою у державній зраді. Виправдовував анексію Криму, нав’язував брехню про громадянську війну, звинувачував Україну в планах наступу на окуповані території, возвеличував російську армію. Дудкін уже рік живе з підозрою, тому сформулював позицію завуальовано. Він знає, що Україна переможе і йому доведеться відповідати. Проте в інших постах намагається висміяти українську оборону та посіяти страх  серед українців.

Ще донедавна Дудкін з’являвся у студії каналів Медведчука, а отже, скоріш за все, залишається в Україні. Коли російські війська відступатимуть, Дудкін може попросити їх узяти його з собою хоча б на броні, бо доказів державної зради побільшало.   

Дмитро Співак.  Політик-невдаха, що протягом своєї кар’єри встиг побути в усіх політичних партіях: від Наталі Королевської та «Блоку Петра Порошенка» до «Батьківщини» та «Слуги народу». Останніми роками був постійним гостем, а потім і ведучим каналів Медведчука. Останній рік працює на каналі Ріната Ахметова. Розповідав, що війну в Україні провокує США. Жалівся на «американські біолабораторії» в Україні. Ще півроку тому закликав до нейтралітету нашої держави, бо «війни з Росією не буде». На фоні вторгнення Співак теж вирішив, що Путіна «переиграли, системно подталкивая к этому безумному решению», а президент Росії всього лише «повелся». 

Після цього він на словах ніби й підтримував Україну, але переважно звинувачував владу за те, що більшість її представників «п’є каву в Європі», а також радить «говорити», що в його розумінні означає приблизно те саме, що для нас — капітуляцію. При цьому Співак стверджує, що Україна «вистоїть», але «все буде по-іншому» — те саме загалом каже й Путін. 

Нестор Шуфрич. Один із найяскравіших представників партії «Опозиційна платформа — За життя» вирішив допомогти Росії. Поки Путін даремно залякує українців, його політичні прокладки нав’язують вимоги Кремля. Жодного засудження дій Росії (замість нападу — «ескалація») й вимога здатися: «Определения нейтрального статуса Украины». 

До речі, невдовзі «Страна.uа» та інші проросійські смітники поширили повідомлення, що Шуфрич переконав Зеленського мало не погодитись на нейтральний статус. Хоча, по-перше, Зеленський сказав, що для розмови про нейтральний статус поки що не бачить гарантів і гарантії безпеки України. По-друге, нейтральним статусом вимоги Путіна до України не вичерпуються. 

Тетяна Монтян. Досвідчена пропагандистка та українофобка, яка раніше вже кликала Путіна та допомагала Росії демонізувати Україну в ООН. На цьому етапі Монтян і так міцно висить на дошці ганьби. Але, якщо вам потрібні ще докази, вона відкрито радіє російському вторгненню та говорить про зміну прапорів. 

Втім пропагандистка у своєму телеграм-каналі, який вам краще не читати, іноді висловлює співчуття та стурбованість долею мирних мешканців, яких бомблять її російські друзі, та каже, що молиться, аби Росія перемогла швидше і не мусила вбити нас усіх. Not bad. 

Олексій Калініченко. Проросійський телевізійний коментатор, про якого ви ніколи не чули. Але, на жаль, він усе ж справжній. Після початку російського наступу Калініченко звинуватив Україну в нацизмі, висміяв збройні сили, спробував відбілити Росію від восьми років війни та більше 14 тисяч загиблих. 

Ще 25 лютого Калініченко з’являвся в ефірі каналу Медведчука Ukrlive (відеозв’язком), і ведуча Діана Панченко українською мовою пропонувала йому висловити свою думку. Остання полягала в тому, що Україна має або капітулювати, або «далі підставляти мирних людей під кулі». Хто випускає кулі, Калініченко не уточнював. 

Михайло Міщанюк.  Молодий, але не перспективний проросійський телевізійний коментатор. Продовжує заперечувати війну з Росією навіть зараз. 

«Опозиційна платформа - За життя».  Партія кума Путіна трішки почекала та лише на другий день війни з Україною розмістила свою позицію. Ситуація очікувана: «Сегодня, мы уверены, миллионы украинцев по-новому смогут оценить те мотивы и чувства, которые двигали нами, когда мы боролись за прекращение огня и установление мира на Донбассе, что так и не было сделано из-за отсутствия у власти политической воли». Жодного засудження Росії, фактичне звинувачення України, самопіар. І, звісно, примушення до перемовин: «Ситуация требует от Президента Зеленского проявлять большую настойчивость в организации таких переговоров». Також «ОПЗЖ» пропонує власну допомогу, але вочевидь Україні вона більше не знадобиться. 

Своїм шансом перейти на бік України нардепи від ОПЗЖ не скористалися. За запровадження надзвичайного стану напередодні російського наступу голосував лише один нардеп із їхньої фракції, решта просто не брали участі в голосуванні. Її колишній засновник і один із лідерів Вадим Рабинович шерить фейки про нібито вивезення Зеленського «в бункер», критикує владу за те, що та роздає зброю захисникам Києва, називаючи це агонією, і пропагує переговори з Путіним (капітуляцію). Проте більшість депутатів усе ж стараються не світитися — на сторінках більшості з них життя застигло до 24 лютого. 

Цей перелік доповнюється. Ви можете допомогти нам, присилаючи свої приклади, але краще відпишіться від зрадників і читайте офіційні джерела, які повідомляють правдиву інформацію.