Крик нації. Евакуйований до Ужгорода Маріупольський драмтеатр показав прем’єрну виставу

Будівлю знищили, театр – ні.

Чотири місяці тому, 16 березня, окупанти скинули авіабомбу на споруду драмтеатру в Маріуполі.

Її зруйновано вщент.

Та ракетами культуру і мистецтво загарбникам не вбити, запевняють актори.

Два місяці тому Маріупольський драмтеатр знайшов прихисток в Ужгороді.

На великій сцені, у будівлі Закарпатського обласного академічного музично-драматичного театру імені братів Шерегіїв, актори із шаленим успіхом дали прем’єрну виставу Крик нації.

Вона про українського поета-шістдесятника Василя Стуса.

– Чорнова назва п’єси була Іду за край, та ми її змінили.

Хотілося, щоб першою виставою розбомбленого театру було щось потужне, потужна особистість.

І, звісно, перший, хто спав на думку – це Василь Стус.

Він частину життя прожив на Донеччині.

Поет-шістдесятник, публіцист, перекладач, мислитель і правозахисник.

Це людина, яка постраждала за українську культуру і мову.

Біографічні сторінки життя Василя Стуса знаходять аналогії в новітній історії України.

Під час роботи над постановкою творча група перечитала багато варіантів п’єс про Василя Стуса.

У результаті – написала нову, – каже режисерка, заслужена артистка України, в.

директорки Донецького академічного обласного драмтеатру (м.

Маріуполь) Людмила Колосович.

Крик нації – це голос кожної творчої одиниці Донецького драмтеатру, який зливається в єдиний крик нації.

Так театр анонсував свою виставу.

Над першою постановкою евакуйованого театру в Ужгороді разом із режисеркою-постановницею Людмилою Колосович працювала художниця Емма Зайцева та режисерка з пластики Наталія Каспшишак-Сенів.

У постановці задіяна уся трупа театру.

До Ужгорода з Маріуполя переїхало 13 працівників.

До повномасштабного вторгнення у драмтеатрі на Донеччині працювало 210 людей.

Майже півсотні з них – актори.

Частина залишилася в окупованому місті та погодилася розважати окупантів.

Ми бігли по трупах: оперна співачка згадала втечу зі зруйнованого драмтеатру Маріуполя.

Репетиції тривали півтора місяця.

Відбувалися майже щодня, по сім годин.

У кожного актора по кілька ролей.

Їхнє завдання – максимально передати справжнього Стуса.

Вони зізнаються, що очікували на прем’єру з великим хвилюванням.

– Я задоволена тим, що залишилася у професії, що працюю.

Це дуже важливо, що ми займаємося улюбленої справою, – каже акторка Донецького академічного обласного драмтеатру (м.

Маріуполь) Олена Біла.

Формат вистави незвичний – сцена на сцені.

Споглядати виставу актори запропонували глядачам прямо на сцені.

Так театрали прагнули створити ефект присутності.

Тобто межа між глядачем та актором – умовна.

Крик нації.

Евакуйований до Ужгорода Маріупольський драмтеатр показав прем’єрну виставу / 2 фотографии.

Маріупольський драмтеатр відроджено.

Він продовжує творити.

Зберегти українське мистецтво для цих акторів – надважливо.

– Я не перестаю дякувати усім колегам, які мене підтримували на Закарпатті.

Ми зробили велику роботу і потужний внесок у розвиток театрального мистецтва України.

Так, нам було важко.

Але ми засвідчили те, що українська культура, як би її не намагалися вбити окупанти, все одно виживе і житиме.

Щоб розповідати майбутнім поколінням, що ми – велика нація, – каже Людмила Колосович.

Прем’єрні покази першої вистави після переїзду заплановані ще й на 18 та 23 липня.

Маріупольський драмтеатр планує показати виставу у закарпатському Мукачеві.

Трупа збирається на гастролі у різні міста України.

Крик нації.

Евакуйований до Ужгорода Маріупольський драмтеатр показав прем’єрну виставу / 2 фотографии.

Театрали вже отримали запрошення від української діаспори США, є домовленості з організаторами фестивалю українського театру у Польщі.

А також ведуть перемовини зі словаками та французами.

Маріупольці прагнуть Крик нації показати усьому світу.

Театр має передбачати майбутнє: ексміністр культури Нищук про поєднання служби з акторством.