«Де Лєна? Нема Лєни». Різдвяний випуск «Вечірнього кварталу» без Різдва, але з Януковичем і Кивою

Понад мільйон переглядів за два дні. «Різдвяний квартал» передбачувано залетів у тренди ютуба. Як і «Дизель-шоу» та «Ліга сміху». Після цього будь-які критичні зауваження позбавлені сенсу: саме так часто вважають виробники контенту. Зробіть так само, — кажуть вони. І що ж на це можна сказати? Лиш те, що люди, які роблять гумористичні шоу на нашому телебаченні,  неймовірно щасливі. Адже можна роками робити одне й те саме нашвидкуруч, але стабільно мати хороші показники. Тут має початися бідкання про жахливі смаки глядачів, але цього разу ми його уникнемо. Як часто нині говорять: хай буде, аби не російське.

Хоча щось кардинально нове «Квартал» таки приготував. Він став ще й Різдвяним. Раніше на це свято гумористи не надто звертали увагу: головним був Новий Рік. Але слоган Хвильового «Геть від Москви!» зачепив і гумористичні шоу. Щоправда, не все відразу. У цьому випуску від Різдва була лиш назва: жодного жарту на цю тему. Навіть традиційного «мужик пішов на закупи, загубив список від дружини і помер» або «мужик напився за святковим столом, а зла дружина його пиляє». Ні. Різдвяним цей випуск називався тому, що вийшов в ефір 24 грудня ввечері.

А жарти були ось про що. Звісно, про генератор — цю історію треба було закрити на самому початку. Євген Кошовий вирішив продати його на аукціоні зі сцени. Але, на відміну від багатьох стендап-шоу, цей аукціон був несправжнім, а просто черговою сценкою. Ведучий пожартував, що «Квартал» зараз став перш за все економним, у ньому більше «не сияют витрины, не горят фонари». Запропонував купити також ОбігріТкача (Юрія Ткача), якщо не подобається генератор. Актор залізе до вас у ліжко і грітиме холодними ночами. Ще про генератор Кошовий сказав, що ним добре заряджати електрокар, аби поїхати на заправку та купити бензин для генератора. Різні варіації цієї історії особисто я вже більше місяця читаю у соцмережах.

Далі ми переходимо до одного з улюблених форматів «кварталівців»: новини з відяшками тварин. Усе просто: виходять ведучі та зачитують новини, а далі йде коротке відео, яке цю новину обіграє. Працює залізно і майже в усіх програмах. Новина: МАГАТЕ зробило жорстку заяву з приводу Запорізької АЕС. Відяшка: чіхуахуа дивиться переляканими очима у камеру і пищить. Новина: чмобік хоче відкосити у військкоматі. Відяшка: собаці стрижуть кігті і він втрачає свідомість. А кота, який вчепився у ногу чоловікові, озвучують словами «Вообще не хочу уезжать из Крыма».

Тему відключення світла оминути було неможливо і тут вона втілилася у сценку «чоловік замовляє путану на 35 поверх». Захекана жінка у хутряній шапці, сукні з паєтками та синіми колготками вривається у квартиру і проклинає клієнта останніми словами. Він співчуває, але таки чекає, що йому нададуть послугу. Але цього не стається, бо секспрацівниця йшла до нього ще з ранку і втомилася. Зараз вона мріє про «пункт сексуальної незламності»: вона б сиділа десь у дворі, а всі до неї спускалися. Пам’ятаєте старий жарт, що жінці отримати задоволення дуже просто, варто лиш день проходити на підборах і ввечері їх зняти? Ще така є про бюстгальтер. У «Вечірньому кварталі» теж не забули.

— Взагалі-то, я вас викликав для задоволення.

— Взув туфлі мої, спустився, піднявся і буде тобі задоволення, гарантірую.

Далі дівчина починає ностальгувати за роботою в селі, бо там, мовляв, усе просто, у всіх один поверх і можна навіть у хату не заходити, постоявши під вікном. Поза називається «макдрайв». Клієнт пропонує піти в душ, «путана» його посилає, але відразу погоджується, якщо він «поливатиме її як фуру». Обоє починають вибирати позу, і на глядачів чекають такі жарти:

— Давай позу наєзніци!

— Давай, наєзніца впала з коня.

А ще позу касатки, яка викинулася на берег, але чомусь кричить по-тюленячи. Та ми всього цього порнокреативу не побачимо, бо в квартиру спочатку вдирається розлючений і захеканий хлопець з доставки, а потім і дружина головного героя.

Частина сценок була від «Жіночого кварталу», а це значить, що нас не оминули дотепи про те, як правильно обрати хорошого мужчину. «Раніше жінки дізнавалися про заможних чоловіків через машини і годинники. Зараз про це можна дізнатися, подивившись у його чеки з супермаркету. Якщо там є гречка і яйця — терміново потрібно брати за….». А поки ми думаємо, за що саме потрібно хапати таку вигідну партію, нам показують сценку, в якій дівчата приходять у магазин купувати яйця. Їм терміново викликають спеціаліста, притягують диван і приносять просекко. Адже яйця — це насамперед статус. Пропонують взяти яйця в оренду, аби відкрити дверцята холодильника і вразити гостей. До них виходить Альберт, яйцельє, він дістає яйця з кейсу і професійно про них розповідає: запах, нотки смаку та походження (ймовірно, з Хмельниччини). В принципі, саме цей номер був доволі смішним у порівнянні з іншими. Все це також доволі стандартна схема для жартів, але на тлі зовсім нахабних штамповок вона видавалася дотепною.

«Якщо поєднати Януковича з Кивою, то буде істота, яка чеше шапки і краде яйця», – так анонсує ведучий наступну сценку. А вона про те, як Кива і Янукович експериментують із ґаджетом, який змушує зображення Путіна промовляти будь-який написаний текст. Перед цим ми бачимо дисклеймер: «Ми робимо цей номер російською, бо персонажі не гідні розмовляти солов’їною». На мить варто перенестися бодай на рік назад, аби усвідомити скажену швидкість українізації. Чи могли собі уявити, що автори «Кварталу» будуть виправдовуватися за російську? Але повернімося до Киви та Януковича.

Останній пише Путіну такий текст: «Виктор Янукович – настоящий проффесор». Киві ж до вподоби інше: «Ответственно заявляю, Иваненко Викторию Владимировну хламидиями заразил не Илья Кива». А вже зусиллями обох російський диктатор звертається до терористів з «ДНР»: «В следующем году будет большая жопа». Кива вирішує додати позитиву: «Ну кто же не любит большие жопы?». Заходить Медведєв, звісно п’яний. Янукович пише для Путіна таку фразу: «Помнишь, ти конфету сосательную у Януковича взял? Пришло время возвращать долги. И не забудь поблагодарить того, кто дал тебе однажды пососать».

Тут важливо зауважити одну з найяскравіших особливостей кварталівського гумору. Вони часто використовують навіть не підліткові, а дитячі «гачки», коли аудиторія мусить сміятися із умовного слова «жопа» і воно є абсолютно самодостатнім. Тобто не потрібен контекст, гра слів чи щось інше, а просто слово. Завжди важко сказати, чи це якось характеризує виробників: вони просто роблять те, що «заходить» (теж кумедно, авжеж?).

А тим часом у нас знову рубрика «сексизм, привіт» і цього разу йдеться про висміювання чоловіків. Гендерної рівності дотримано. Ведуча каже: «Для того, щоб чоловік втратив розум, жінка може загравати, може вдягти сексуальну білизну. А от героїня нашого наступного номеру просто залишила його одного вдома на 9 місяців». Це теж стандартна історія, апогей якої проявився у проєкті СТБ «Хата на тата».

Отже, посеред сцени сидить мужчина на табуретці, розкачується і повторює «Де Лєна? Нема Лєни. Путін здохне — Лєна приїде. Нема Лєни — нема списку продуктів». Біля нього валяється великий кавалок — це пельмені. Лєна повертається, бачить цю картину і переконує чоловіка, що вона приїхала. Але він їй не вірить: «Я як президент. Мені Лєна теж не приносить їсти». Це триває дуже довго, аж поки чоловік не зізнається, що він прикидався, аби дружина відчула увесь біль його ситуації. Це постійне намагання показати українських чоловіків, як немічних і навіть ідіотичних у побутових питаннях. І сексизм, і не смішно.

Проблема шоу «кварталу» — дуже очевидні жарти. Наприклад, чому Путін живе у бункері. Бо звикає до маленького приміщення, в якому сидітиме після суду. А ще — тинейджерський погляд на секс. Тут вже ми переходимо на інший рівень від дотепів про «жопу». Один із номерів розповідає про чоловіка і жінку, які застрягли у ліфті. З’ясовується, що в неї недуга – клаустросексоманія. Тому вона починає чіплятися до сусіда, сексуально реагуючи на усе, включно зі словом «витягнув».

А головне, що дорікати авторам нема за що. Вони роблять популярні шоу і сенсу щось змінювати немає. Ну, хіба крім бажання розвивати себе і аудиторію, нести щось нове, якісніше. Але цього від людей вимагати не можна. Вказувати на це, критикувати, можливо, обурюватися — так. Бо вони множать не тільки тупий гумор, але й шкідливі стереотипи. Чи чоловікам-глядачам справді подобається, коли дівчата оцінюють їх лише за кількістю грошей чи маркою машини? А жінок-глядачок влаштовує після роботи тягнути на собі весь побут? Та навряд, але це якийсь сміх крізь сльози, напевне. Та чекати, що виробники контенту надумають ускладнити собі життя, почнуть писати не лівою ногою за напрацьованими схемами, а вдадуться до експериментів — марно. Ніхто не буде днями і тижнями мізкувати над новими жартами, вивчати світові тенденції, та ще й ризикувати втратити глядачів, звиклих до квартальщини.

Та з іншого боку, «Вечірній квартал», як і решта програм цього виробника, швидко змінюється разом із суспільним запитом. Мова, вибір тем, ідеологія — усе це нині змінилося. І добре, що так. Більшого вимагати — вже нахабство.