Стрілянина навздогін і пологи під дулами: за рік після звільнення іванківці пригадали пережиті жахи окупації

Зараз, тут майже нічого не нагадує про те, що тут були окупанти, але місто все ще оговтується після того, як його вулицями їздили російські танки.

Іванків - селище на Київщині, яке одним з перших прийняло на себе удар російської армії 24 лютого і пережило 36 днів окупації, жаху та болю, йдеться в ТСН. 

У місцевій лікарні за 36 днів окупації на світ з’явилося 18 малюків - троє хлопчиків та 15 дівчаток. У Ганни перейми почалися серед ночі, але потрапити до лікарні не змогла. “Машини були, все було, а ми були постійно під прицілом, вийти з дому вночі, або після третьої години дня було нереально, бо одразу відкривався вогонь по нас”, - пригадує жінка, чому довелося народжувати вдома. 

Вдома допомогло те, що поруч була мама, яка працює медсестрою і лікар, який давав настанови телефоном. До лікарні вони вже дісталися вранці, за кілька годин після пологів. “Мені було настільки страшно і мені здавалося, що я дуже старалась, бо допомоги, як такої і ліків, у нас не було”, - каже Ганна. 

Так само у пологовий намагалася прорватися і вагітна Саша, а окупанти її не пропускали. “Натрапили на одну колону, потім на іншу колону, нас розвернули, стріляли над машиною. Ми казали, що ми до пологового, їм було байдуже. Стріляли, щоб ми швидше їхали”, - розповідає Саша. 

За четвертою спробою, після численних погроз та обшуків дівчині таки дозволили поїхати до лікарні, але під конвоєм. Коли Саша народжувала свого первістка, на пологовий будинок було направлено дуло російського танку. “Один БТР стояв тут, дуло направлено на фактично наші вікна, другий стояв на приймальне відділення, на хірургію дулом. Крісло пологове було безпосередньо, вікна були зашторені простирадлами, щоб взагалі даже не пробивалося світло, бо ж маскування. Вони ж тут літали ці орки і танками, і БТРами. Світла ж, коли не було, то ми з ліхтариком налобним пологи приймали”, - розповідають медики.

Були породіллі, яких в обхід ворожих блокпостів доправляли через річку, розповідає завідувач акушерського відділення Микола Мельничук. Він разом з дружиною був у пологовому від першого дня окупації. “Я розумів, що варіанта другого немає, вночі народжуємо, темно, нічого не видно, дитину несем, мамку тягнем, самі падаєм. Це жах! Харчі з дому поприносили, в магазинах купували в перші дні, пока можна було - твердий сир різали і масло давали. Спершу їх нагодували, а потім, що лишилось - собі. Це треба було зробити і ми зробили”, - ділиться спогадами чоловік. 

Вулиця 8 березня постраждала в Іванкові найбільше, зараз за рік після  окупації майже всі будинки тут відновлені, втім, сліди російської армії ще видно. Рік тому через дорогу від будинку Оксани вибухнула авіабомба, вона наполовину зруйнувала її дім. Те, що залишилось вони з чоловіком відновлювали , аби було куди повернутися з трьома дітьми. “Вже довели до пуття, позавчора меблі позаносили, бо в сараї була, а миски, все в погребі ще”, - розповідає жінка 

Сусіди Оксани теж відбудовують зруйноване і майже всі повернулися додому. З 285 пошкоджених у селищі будинків чекають відновлення ще близько десятка, а поки їхні власники живуть у модульних будинках. 

Чекає свого часу на відновлення і знищений окупантами  історико-краєзнавчий музей, його основною експозицією були картини Марії Приймаченко. Картини, які окупанти хотіли знищити, але місцеві жителі встигли винести їх з палаючої будівлі. “Дуже багато меценатів приїжджають, щось прораховують. Заключений меморандум про проведення конкурсу на кращий проєкт по відбудові. Поки у громади таких коштів немає, чекаємо на кращий час, коли ми відбудуємо наш історико-краєзнавчий музей. Я думаю, що він буде ще кращим і сучаснішим, ніж був”, - переконує начальниця відділу культури, туризму , молоді та спорту Іванківської селищної ради Надія Бірюк. 

“Спочатку кожній людині відновимо її дах над головою, а потім будем думати про комунальні установи, старостати і музей”, - додає селищна голова Іванкова Тетяна Свириденко.

Вона розповідає, що зараз її робота увійшла у звичайний ритм. У громаді створили свій реєстр пошкоджень та майже збудували заново знищений окупантами ЦНАП. Їм допомагають міжнародні організації, уряди Швейцарії та Польщі, а у Німеччині тепер мають місто-побратим.

Читайте також:

В Бородянці до річниці звільнення міста створили скульптуру зі знаменитого фото: дівчинка розгубилась від слави

Єдина на всю Україну собака-водолаз: рятувальники розгледіли у вівчарці із притулку особливі здібності

В спаленому росіянами селі на Херсонщині ставлять модульні будиночки від шведів, але мешканці нарікають на якість