Безпека на залізниці, підтримка перевізників та ПДР для дітей: Крейденко про реформу транспортної сфери України

Не зважаючи на повномасштабну війну, яку розв’язали в нашій країні російські агресори, Україна продовжує реформування власного законодавства задля запровадження найкращих європейських практик та наближення до стандартів Євросоюзу, адже ми прямуємо до фінішної прямої наших європейських інтеграційних процесів, курс на які зазначений у Преамбулі українською Конституції.

Про актуальні законодавчі ініціативи, які зокрема стосуються транспортної сфери, ми поговорили із Заступником голови Комітету Верховної Ради України Володимиром Крейденком.

• Пане Володимире, розкажіть, будь ласка, які законодавчі нововведення варто очікувати у сфері транспорту від Вас або профільного парламентського Комітету, Заступником голови якого Ви є?

В першу чергу, я б відзначив нещодавнє прийняття за основу мого законопроєкту № 7651, який надає повноваження Адміністрації судноплавства приймати рішення про припинення судноплавства на внутрішніх водних шляхах у випадку введення воєнного або надзвичайного стану в Україні, чи в окремих її місцевостях, що на жаль, є на сьогодні актуальним. Наразі жоден орган в нашій державі не уповноважений встановлювати законну заборону щодо здійснення судноплавства у місцевостях, які є небезпечними через наближення до територій, на яких ведуться бойові дії або на яких запроваджено надзвичайний стан. Тож я дякую колегам-нардепам за підтримку мого законопроєкту.

• Можливо, є якісь законодавчі ініціативи щодо інших видів транспорту?

Так, звичайно. Наприклад, мною було зареєстровано декілька законопроєктів (а саме - № 9066 та № 9067) які мають комплексно вирішити питання безпеки на залізничному транспорті, адже на сьогодні існує проблема розукомплектування залізничної інфраструктури та вагонів, що ставить під загрозу безпеку руху поїздів. За даними операторів ринку близько 25-30% парку вагонів щороку зазнають розукомплектування. Це, в свою чергу, спричиняє сходження поїздів з рейок, результатом чого можуть бути значні людські жертви та великі фінансові збитки. Зловмисники, здебільшого, викрадають деталі гальмівної системи вагонів, а також – верхньої будови колії та рухомого складу, кабелі контактної мережі тощо. Як показує практика, більшість викрадених елементів інфраструктури і рухомого складу здають на металобрухт або перепродають у вигляді запчастин. Законодавчі зміни, які я запропонував покликані унеможливити приймання на брухт елементів інфраструктури залізничного транспорту та знищення або підробку ідентифікаційних номерів, деталей та інших вузлів залізничного рухомого складу, що в свою чергу, сприятиме покращенню безпеки руху на залізничному транспорті.

Також, нещодавно мною зареєстрований законопроєкт № 9145, який має дещо полегшити життя українським перевізникам, які здійснюють також й міжнародні перевезення. На сьогодні існує практика, за якої такі перевізники повинні проходити обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, а також – перевірку технічного огляду транспортних засобів відповідно до міжнародних договорів України (для здійснення міжнародних перевезень). Фактично, ці види контролю технічного стану транспортних засобів дублюють одне-одного, а перевізники змушені сплачувати додаткові кошти за проходження кожного виду контролю. Відповідно до чинного законодавства, у разі несвоєчасного проходження обов'язкового технічного контролю, що підтверджується наявністю протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, перевізники несуть адміністративну відповідальність навіть у разі наявності у них документів, які підтверджують проходження перевірки придатності до експлуатації транспортного засобу відповідно до міжнародних договорів України.

Тож мій законопроєкт спрямований на прирівняння документів, що підтверджують проходження перевірки придатності до експлуатації транспортного засобу відповідно до міжнародних договорів України (ЄКМТ або МСТО) до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, який підтверджує проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу. Це зменшить фінансовий тиск на бізнес, адже скасує необхідність проходження перевізниками декількох однакових видів технічного контролю транспортного засобу. Це особливо важливо в умовах воєнного стану, коли український бізнес, як і вся Україна, переживає важкі часи. Крім того, таке прирівняння сертифікатів ЄКМТ або МСТО до внутрішньоукраїнських протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу (ОТК) пришвидшить євроінтеграційні процеси у транспортній сфері України.

• Чи є у Вас, наприклад, законопроєкти, які мають вплинути на покращення безпеки дорожнього руху?

Дійсно, це досить актуальна проблема для України, адже наша держава є одним з лідерів серед європейських країн за питомими показниками аварійності та наслідками дорожньо-транспортних пригод. Так, у середньому в державах – членах ЄС на 100 тис. жителів припадає 5 % загиблих у дорожньо-транспортних пригодах, тоді як в Україні такий показник становить близько 9%.

Щорічно в Україні фіксують понад 200 тис. ДТП, в яких гинуть більш 7 тис. осіб і близько 40 тис. отримують травми. На жаль, дорожньо-транспортний травматизм є одним із основних факторів смертності українських підлітків у віці 5-14 років та молоді віком 15-29 років. Також, великий відсоток серед дорожньо-транспортних пригод в Україні трапляються саме з вини дітей.

Вважаю, що однією із причин таких показників є низький рівень знань дітей про вимоги безпечної поведінки на дорозі. Тому, слід звернути особливу увагу на вивченні Правил дорожнього руху змалечку. Одним із виходів з цієї проблеми може стати запровадження в дошкільних та шкільних програмах обов’язкового засвоєння культури безпечної поведінки на дорозі через вивчення Правил дорожнього руху починаючи з дошкільного віку, адже практика свідчить, що наявні на сьогодні декілька навчальних годин, які приділяються для ПДР на уроках з основ безпеки життєдіяльності, не дуже сприяють покращенню статистики щодо ДТП за участю маленьких українців. Вивчення правил безпечної поведінки має базуватися на тій ролі, яку діти виконують у дорожньому русі: пішоходи, велосипедисти, пасажири. У навчанні мають бути враховані вікові особливості дітей. Тож, враховуючи необхідність забезпечення фактичного, а не декларативного вивчення дітьми Правил дорожнього руху, мною підготовлений та зареєстрований законопроєкт № 8356 щодо відображання у стандартах освіти обов’язковості набуття дітьми знань безпечного дорожнього руху. Крім того, передбачається залучення до вивчення ПДР батьків, які своїми настановами та власним позитивним прикладом також мають сприяти якісному засвоєнню дітьми правил дорожнього руху. Такий підхід вже позитивно зарекомендував себе у ряді європейських держав.

Також, для комплексного вирішення проблеми високого дитячого травматизму та смертності у ДТП в Україні, мною зареєстрований ще один законопроєкт за № 9289, яким визначається додаткова адміністративна відповідальність за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, якщо такі правопорушення були вчинені з втягненням неповнолітніх віком до шістнадцяти років.

Отже, кожен учасник дорожнього руху має дотримуватися ПДР, а завданням держави загалом та батьків зокрема є забезпечення виховання наших дітей свідомими учасниками дорожнього руху.