“Наслідки аварії на ЧАЕС вилазять зараз”: онкодиспансер з окупованої Кремінної переїхав на Рівненщину, де лікує й оперує тисячі пацієнтів

Через війну, яку розв’язала Росія, медзаклад переїздив у 2014 році з Луганська до Кремінної, звідти знову довелося їхати минулого року.

Рятувати онкопацієнтів попри все вдається медикам Луганського онкологічного диспансеру. Рік тому вже вдруге вони були змушені залишити рідні стіни в Кремінній через російську окупацію. Утім, знайшли сили релокуватися на захід, до містечка Сарни Рівненської області. Щомісяця лікарі приймають близько тисячі онкопацієнтів та проводять до сотні операцій. До медзакладу їдуть люди зі всієї країни.

Євген Хамчич очолив диспансер за місяць до початку великої війни. Він доклав зусиль, щоб не втратити колектив і перевезти фахівців на Рівненщину після вторгнення.

“Це було так, може, сумбурно. Але я розумів, якщо ми не будемо працювати, то фінансувати нас просто за те, що ми є, такий заклад, ніхто не буде. Потрібно було щось робити. І ми одні з перших почали. Рівно рік тому ми опинились вже в місті Сарни”.

Лікарів "збирали" по всій країні

Зараз у диспансері працює 115 людей. Серед них майже половина – переселенці з Луганщини. Генеральний директор розповідає ТСН.ua, що спочатку лікарі роз’їхались по всій країні, тікаючи від російської окупації. 

“Коли я все це починав, я розумів, що медичний працівник, який не працює, чи то хірург, хіміотерапевт, медсестри – будь-який фахівець, якщо вони не працюють за фахом, вони перестають бути фахівцями. Або вони знаходять місце роботи в іншому закладі. Тому моя мета була саме зберегти колектив, щоб ми всі разом повернулись додому”.

Регіон для релокації обрали за порадою керівництва департаменту охорони здоров’я Луганської ОВА. Спочатку диспансер відкрився у Рівному, однак їм було затісно разом з обласним онкологічним центром в одному місті. Тоді обрали Сарни, розташовані за 100 кілометрів звідти. 

“Люди, щоб добратися до Рівного, мали проїхати до 200 км. А Сарни знаходяться десь на середині цього шляху. І тому ми тут. І для місцевого населення зручно добиратись, і для тих, хто приїжджає. Наші переселенці їдуть спочатку до Рівного, а потім у Сарни”.

Усе обладнання залишилось на окупованій території

Директор каже, місцеве керівництво допомогло з приміщенням та пошуком житла співробітникам. Перевезти медичне обладнання з Луганщини, на жаль, не вдалося. Тому його довелося придбати. Із цим допомогли українські та польські благодійники. Проте медики забрали з собою багато хіміотерапевтичних препаратів, які були вкрай необхідні для пацієнтів.

У центрі надають онкологічну допомогу – це і хіміотерапевтичне лікування, хірургія, мамологія, гінекологія. Лікарі, зокрема, оперують пухлини голови та шиї. Кількість послуг у диспансері така сама, як була до релокації на Рівненщину. Євген Хамчич каже, що місцевих пацієнтів, на жаль, дуже багато.

“Скоріше всього, це наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Тому що тоді радіоактивна пляма пішла саме на цей регіон, ці наслідки вилазять і зараз. Патології онкологічні, страждає і щитоподібна залоза і шлунково-кишковий тракт, молочна залоза, гінекологія, неврологія – за всіма напрямками звертаються. Може, трошки менше ніж в нашому регіоні, коли ми були на Донбасі, онкологічних патологій легень. Вони менше уражені. А всі інші напрямки, на жаль, дуже багато пацієнтів”.

Пацієнти їдуть з різних куточків країни

Зараз медики працюють у кількох приміщеннях Сарненської лікарні. Але їм цього вже замало. Нещодавно керівництво онкодиспансеру попросило в місцевої влади виділити ще приміщення. Зараз триває процес укладання угоди. Їм обіцяють надати ще майже 400 квадратних метрів.

“До нас їдуть і звертаються як переселенці, так їдуть зі всієї України. Переселенці і наші Луганчани, тому що знають якість, яку надають наші лікарі, знають яке в них ставлення. Також готові приїжджати з Закарпаття, з Києва, їдуть саме до нас. Ну і також місцеве населення нам довіряє своє здоров’я, своє життя. Вони бачать як ми ставимось до своєї роботи, тому довіряють”.

На сторінці лікарні у Facebook пацієнти пишуть слова вдячності. Лікарів називають чуйними, людяними та турботливими. Мешканка Києва Ірина розповідає ТСН.ua, що в диспансері медики встановили діагноз її мамі та успішно прооперували. Незабаром на операційний стіл потрапила вже вона сама.

“Буквально за два місяці до моєї операції у стінах цього диспансеру було зроблено операцію і моїй мамі. У неї виявили проблеми зі здоров’ям, вона досить довго ходила по різним лікарям і намагалася зрозуміти, що саме робити в її ситуації. І саме тут їй дали адекватний діагноз, сказали, що потрібно робити в цій ситуації, як краще і тому подібне. Вона пройшла весь операційний період, після чого через два місяці в стіни цього диспансеру потрапила і я. Тому в нас така, я б уже навіть сказала сімейна спільна історія, і я свою вдячність і своє захоплення цими лікарями вже можу прям помножити на два”.

Чи вціліло приміщення онкодиспансеру в Кремінній на Луганщині, медикам невідомо. Проте директор Євген Хамчич каже, що хоче повернутися додому всім колективом. У звільнене від окупантів українське місто.