Мої побажання вбивцям страшні: друзі та колеги оплакують загиблу Вікторію Амеліну

У ніч на 3 липня стало відомо, що письменниця в лікарні 1 числа. Вона дістала важкі поранення під час обстрілу російськими окупантами Краматорська 27 червня.

Попри те, що лікарі боролися за життя 37-річної письменниці, врятувати її не вдалося. Колеги та друзі висловлюють свої співчуття, згадуючи Вікторію Амеліну і те, якою людиною вона була.

Кінорежисерка і письменниця Ірина Цілик каже, Віка була світлою, доброю і цілеспрямованою людиною. Вона згадала, як загибла сфотографувалася у футболці з написом Cruel Ukrainian Writer на її підтримку, а також її чоловіка і Чапая після скандалу в Нью-Йорку. Тоді російська письменниця, яка живе у США, назвала їх жорстокими українськими авторами.

– Наприкінці липня ми з Вікою мали разом їхати в Карпати – у табір для підлітків із Донецької області. Віка мене запросила приїхати туди лекторкою, щоб теревенити про кіно вечорами біля багаття, а потім таємно пити вино і говорити вже про своє… Я зараз перечитую наші розмови – усе таке світле, сповнене теплого сміху чи важливих справ… Я справді буду жорстокою українською авторкою і ніколи не забуду і не дам забути іншим, хто вбив нашу Віку, – наголосила Цілик.

Письменниця Софія Безверха назвала смерть Амеліної новим розстріляним відродженням. Вона також пригадала, як на Книжковому Арсеналі Вікторія презентувала щоденник закатованого рашистами дитячого письменника Володимира Вакуленка, який він написав у перші дні окупації села в Ізюмському районі Харківської області.

– Вікторія Амеліна пішла з життя 1 липня, у день народження Володимира Вакуленка. У мене немає більше слів, – сказала Безверха.

Письменниця Катерина Бабкіна згадала спільно проведений час із Вікторією і те, як вони сміялися, навіть над страшними речами.

– Смійся, пташко, лети, людина чесного серця. Тебе буде оплакано, відплачено, помщено. Усе, що ти зробила, змінило світ. Дякую. Вічна пам’ять, світла як ти, – написала вона.

Журналістка Мирослава Барчук назвала Вікторію людиною, яка одразу ж ставала рідною, а також згадала, як із початком повномасштабної війни, коли багато хто виїжджав за кордон, Амеліна перетнула кордон зі зворотнього боку.

Згадала їхню останню зустріч – 23 червня 2023 року на Книжковому Арсеналі, саме там і було зроблено їхнє останнє спільне фото. Потім вони трохи поспілкувалися і Віка розповіла, що їде до Краматорська з колумбійськими письменниками і журналістами.

– Я не сказала їй, що може не їдь? Мені не спало на думку зупинити людину, яка бувала в прифронтових містах десятки разів… Коли я сіла за кермо, згадала, що обіцяла Віці, що підвезу. Повернулася назад, шукала її. Але вона ніби розчинилася. Її не було ніде. Зараз мені все це виглядає як знак, звісно. Прокручую цей кадр у голові знову й знову. Запитую себе, як і десятки інших людей: Як ми могли не відчути й не застерегти її? Як? Немає відповіді, – розповіла Барчук.

Поет і письменник Борис Херсонський сказав, що смерть Вікторії – трагедія для всіх, а також висловив співчуття рідним і близьким.

– Мої побажання вбивцям природні й страшні водночас. З Вікою нас пов’язує дружба з першої її презентації в Одесі в Книгарні-кав’ярні. Не можу повірити, – написав він.

27 червня із делегацією з Колумбії, які також постраждали від атаки. Вона була членом організації Truth Hounds, вивчала злочини армії РФ на тимчасово окупованих територіях.

Фото: