/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F8596623f8214cc41df5a13ba3f7282b3.jpg)
Пам’яті капітана поліції Віктора Паньківа
Він народився у Калуші, а жив у Івано-Франківську. Віктор ще з дитинства мріяв стати правоохоронцем. Паньків остаточно визначився з професією під час служби в армії і розумів, що любов до спорту і сильний характер допоможуть йому втілити мрію в реальність.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F393dd5e391a4d5b81e3784c28f3d44e6.jpg)
Згодом ця мрія збулася — чоловік почав служити у поліції і став командиром взводу №2 роти особливого призначення ГУНП в Івано-Франківській області. Він отримав десятки нагород, медалей та подяк за сумлінну службу.
На роботі, яка у його житті завжди була на першому місці, чоловік здобув неабиякий авторитет серед колег-спецпризначенців.
Віктор брав участь у боях за Україну із початку війни з РФ у 2014 році: звільняв від російських терористів Слов’янськ, дивом вижив на горі Карачун, отримав осколкове поранення під час мінометного обстрілу. Але при цьому він ніколи не скаржився.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F96aa8b7eb5a0d38f32f232813834db10.jpg)
24 лютого минулого року Паньків уже був у повній бойовій готовності і одним із перших зголосився вирушити на фронт. Спочатку його відправили на Київщину, а звідти ‒ на бойові завдання у Запорізьку область. На Запоріжжі правоохоронець і загинув через російський обстріл 22 травня 2022 року.
Церемонія прощання із ним пройшла на Івано-Франківщині 26 травня минулого року.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F28991978d67cd75d38a60cd88e7ecd92.jpg)
«Для всіх нас старший лейтенант поліції Віктор Паньків був і залишається прикладом незламності, хоробрості та героїзму. Він є взірцем високого громадянського обов’язку», - заявив у прощальній промові начальник поліції Івано-Франківської області Сергій Безпалько.
Похоронили полеглого бійця на Алеї слави у селі Чукалівка, що на Івано-Франківщині.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fe81e563c5c7cbfe77fc8b20079d86505.jpg)
Відповідно до наказу Національної поліції, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, і вірність присязі поліцейського Паньківу посмертно присвоїли спецзвання капітана поліції. Дружині Оксані і сестрі загиблого героя Тетяні цю нагороду було вручено 4 липня 2022 року в залі засідань ГУНП в Івано-Франківський області.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F44ee373fe4a59f651cf98ffaece6b7d1.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F5d4d0511367b887f6ce605e66f9018cc.jpg)
Також указом Президента Володимира Зеленського №891/2022 від 27 грудня минулого року правоохоронець був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Цю нагороду Безпалько та голова Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук вручили дружині полеглого спецпризначенця, Оксані Ковальській, 3 травня цього року.
Для колег по службі Віктор був справжнім офіцером, професіоналом своєї справи, надійним порадником, який дуже любив допомагати іншим і який все життя вирізнявся силою духу та наполегливістю. Побратими по службі називали Віктора «батьком» і вважали його мудрим наставником, вчителем і вірним другом.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F18050fbdd44af1e12683e429db764ace.jpg)
«Будь-яка поїздка, або якийсь виїзд чи затримання – він усе продумував, до кожного сантиметра», - запевняє колега Паньківа Руслан Джегалюк.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F666ecedd7afde06824a4b7dff28254a3.jpg)
Товариші кажуть, що Віктор повсякчас підіймав бойовий дух побратимів. «Він знав, що таке війна, і не хотів, щоб ми це пережили. Казав, що спочатку буде дуже страшно, і що головне ‒ триматися разом. Він хотів донести цей досвід нам. Вірив, що ми переможемо», - сказав Джегалюк.
Із коханою Оксаною правоохоронець одружився 10 березня минулого року - зовсім незадовго до його відправлення у Київську область. Жінка з великою любов’ю і теплом згадує про свого чоловіка і розповідає, що служити Україні було у нього в крові.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F78576f02833c47cbb8e3859bef07a3ec.jpg)
«Він просто хотів бути щасливим. Дуже хотів дітей. Також дуже любив природу, любив насолоджуватись світом і життям», - згадує Оксана.
Тетяна Котельник переконана, що її брат був гідним сином своєї Батьківщини.
«Віктор жив за принципом «справедливості немає, але це не означає, що за неї не варто боротися». В цілому, він так і робив по життю – боровся за справедливість», - сказала Котельник.
На вшанування пам’яті полеглого бійця на фасаді Калуського ліцею №3, випускником якого був Паньків, 9 травня цього року відбулося відкриття пам’ятної дошки, присвяченої спецпризначенцю.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fb42391c83392317b32ae6fdbd78f1b55.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F78b1d3000372a9e5a8e78ee7953851c0.jpg)
Його знайомі запам’ятають його як чуйного, доброго, енергійного, чесного, доброзичливого, завжди веселого, щедрого чоловіка і сміливу особистість. «Про таких кажуть: «Людина з великої літери». Він за життя був Героєм. Ним і загинув… Він боровся за нас всіх і завжди житиме в нашій пам’яті», - заявили вони.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fa104ad5588328c3e11a898489dbfb1a9.jpg)
Фото з відкритих джерел: сайт «Місто», Нацполіція, сайт «Вікна»

